Проблема приналежності південних островів Курильської гряди – Ітурупу, Кунаширу, Шикотану і Хабомаю – не нова. Вона виникла ще 1945 року, коли ці острови були окуповані Радянським Союзом та відторгнуті від Японії. Суперечку не вирішено за останні сім десятків років і перспективи у ній досить туманні.

Минулого тижня відбулася зустріч президента Росії Володимира Путіна та прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе. Попри сподівання японської громадськості та побоювання росіян, зустріч залишилась нічим – територіальний спір не врегульовано.

По темі: Коли Курильскі острови знову стануть японськими?

Візиту японського прем’єра передувала істерія в російській пресі щодо предмету переговорів. Цитувався гнівний спіч міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, в якому він виклав позицію Кремля по територіальному спору з Японією і навіть засумнівався у самостійності японської зовнішньої політики.

Водночас у низці російських міст були проведені мітинги “патріотичних” сил та рухів з протестами проти передачі Японії спірних Курильських остовів. Більше того – ці мітинги, попри малочисельність і участь в них явних маргіналів, були широко розтиражовані російським телебаченням.

У підсумку переговори Путіна і Абе в Кремлі тривали більше трьох годин, проте ніяких заяв, які могли б свідчити про прогрес у вирішенні питання, зроблено не було. Як і прогнозували експерти, питання спірних територій так і залишилося відкритим.

Передача Курил законному власнику для Росії в принципі неможлива, адже створює небезпечний прецедент. Ці острови – далеко не єдина територія, окупована Радянським Союзом (правонаступницею якого визнає себе сучасна РФ) під час різноманітних воєн. Якщо росіяни повернуть Курильські острови японцям, то та ж Німеччина може вимагати повернення сучасної Калінінградської області, яку СРСР анексував під час Другої світової війни, а Фінляндія – окупованого під час радянсько-фінської війни Карельського півострова. У китайців свої претензії. Щодо Криму можна навіть не гадати – якщо тему Курил, Кенігсбергу (Калінінграду) та Карелського півострова ніхто, крім їхніх законних власників, воліє не педалювати, то анексований п’ять років тому півострів на картах майже всіх країн світу є українською територією.

З іншого боку, для Японії Курили також є важливим фактором внутрішньої політики. Щодо їхньої приналежності японці ставляться принципово. Для них Курильскі острови – це Північні території, окуповані Росією.

Докладніше читайте: Курильські острови: Спірна територія Японії та Росії

Для російського лідера підписання мирного договору з Японією (а його досі нема, хоча війна закінчилась ще 1945 року) на своїх умовах, а вони однозначно не містять передачі територій, означатиме дипломатичну перемогу. І дозволить продемонструвати внутрішньому споживачеві, на якого, власне, і спрямована вся пропаганда, домінування над Японією і черговий тріумф Путіна. На тлі внутрішніх проблем стагнуючої російської економіки і падіння рейтингів це дає російській владі запас часу для маневру у патовій геополітичній ситуації.

Для прем’єра Японії підписання мирного договору і повернення Північних територій стало б безумовною перемогою на зовнішньополітичній арені і потужним електоральний бонусом на майбутніх виборах. Як Крим для Путіна, Курили для Абе могли б дати стрімкий зліт рейтингу на тлі провалів у економіці.

Але переговори закінчились цілком сподівано. Тобто – нічим. Хоча і російська влада, і японська публічно заявляють про “прогрес” і демонструють оптимізм та вдоволення їхніми результатами, для всіх очевидно, що жодних змін у стосунках двох країн не відбулось. А сподівання Кремля розіграти японську карту у прориві економічної блокади з боку країн G7 виявились марними.

Наступний візит Сіндзо Абе до Москви заплановано на весну. Територіальний спір та мирний договір знову стануть предметом переговорів і торгів. Але їхній результат можна спрогнозувати вже раз.


Микола Сатпаєв, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.