В Алжирі загострюється протистояння між силовиками та людьми, які вийшли на протест, викликаний рішенням чинного президента країни балотуватись на п’ятий поспіль строк. Мітинги називають наймасштабнішими за останні 20 років. Внаслідок сутичок з силовиками постраждали десятки людей.

Абдельазіз Бутефліка відзначився навіть не тим, що у 82 роки вирішив вп’яте стати президентом. Найцікавіше у ситуації те, що документи до ЦВК Алжиру він подав, перебуваючи в реанімації в стані штучної коми. Висування хворого політика, який керує країною з 1999 року, спровокувало хвилю протестів в Алжирі. Їх головними учасниками стали молодь і творча інтелігенція. Найбільші акції пройшли в різних містах країни в минулу п’ятницю і зібрали понад півмільйона людей.

Ще у 2013 році Бутефліка переніс інсульт і з того часу вкрай рідко з’являється на публіці. Після перемоги на минулих виборах він змушений був приносити присягу, сидячи в інвалідному візку. Цього разу документи на реєстрацію подавав керівник його штабу, оскільки сам кандидат знаходиться в швейцарській клініці. За правилами, кандидати зобов’язані подавати документи особисто, але Конституційна рада постановила, що фізично бути присутнім при подачі документів чинному президенту необов’язково.

По темі: Майдан у Венесуелі, або нелегітимний Мадуро

Свої перші президентські вибори політик виграв у 1999 році з результатом 74%. Конкуренти скаржилися на махінації, однак до масштабних протестів це не призвело. У 2004 році Бутефліка отримав вже 85% голосів. Знову протести і бойкоти – як і минулого разу, нечисленні. Треті вибори алжирський лідер виграв вже з показником в 90,24% голосів. Цього разу мітинги противників були набагато чисельніші: у 2011-12 роках на вулицях алжирських міст розбушувалися масштабні народні протести. Втім, їх швидко придушили і президент став виконувати свої обов’язки.

Наступні, четверті вибори 2914 року, Бутефліка виграв вже з показником у 81,53% голосів. Цього разу знову були протести, але владі вдалось уладнати ситуацію і все стабілізувалось.

Абдельазіз Бутефліка представляє партію “Фронт національного визволення”, яка домінує в алжирській політиці з початку шістдесятих років минулого століття і навіть встиг побувати у 1981 році в тюрмі за розкрадання державних коштів, але досить швидко вийшов за амністією і декілька років відсиджувався за кордоном.

Щодо Фронту національного визволення, то ця партія веде свою історію від терористів, які свого часу боролись за визволення Алжиру від французького панування. Багато її діячів у середині минулого століття відзначились участю у збройних сутичках з французькою армією та жорстокій різні білих колоністів, які населяли тогочасний Алжир. Щоправда, підтримка корінних алжирців досить суттєва – партія має у парламенті 220 мандатів із 462.

Уряду Алжиру за рахунок природних ресурсів, а це насамперед газ, левову частку якого споживає колишня метрополія Франція, вдається утримувати економіку країни на плаву. У порівнянні з сусідами, Алжир демонструє навіть тривідсотковий приріст ВВП. Більше похвалитись нічим – країна не виробляє жодної продукції, яка була б представлена на міжнародних ринках. Довести країну до стану Венесуели, яка при найбільших світових запасах нафти умудрилась скотитись до голодних бунтів, уряд також не зміг – за межею бідності тут перебувають всього 23% населення.

Читайте також: Венесуела: ключі до перемоги в руках армії

Але нахабство президента, який вирішив балотуватись на п’ятий термін, очевидно, таки вивело з себе алжирців – масові протести не вщухають вже кілька тижнів. На думку протестувальників, корупція серед правлячої еліті – одна з найважливіших проблем країни. Акції протесту були організовані за допомогою соцмереж, серед демонстрантів багато молоді. Саме серед молоді найбільше безробітних: більше 30% алжирців у віці до 30 років не мають роботи. Зі зниженням цін на вуглеводні країна почала відчувати фінансові труднощі. Бюджет не може оплачувати великі соціальні проекти і в країні зростає безробіття.

Не сприяє стабілізації навіть обіцянка Абдельазіза Бутефліки у разі переобрання провести загальнонаціональну конференцію з реформ і призначити дату дострокових виборів, в яких він не братиме участі. Хоча в такому разі незрозуміло, навіщо він взагалі бере участь у нинішніх, які повинні відбутись 18 квітня.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.