Самогубство в Україні вважається однією з найсерйозніших соціальних проблем. Хоч і за останні роки ситуація в країні дещо покращилась, однак ми досі продовжуємо бути у цьому лідерами. За невтішними показниками 2018 року, ми входимо до 20 країн з найбільшою кількістю самогубців.

Попри те, що наші показники одні з найневтішніших у Європі, є значна кількість держав, де ситуація склалась ще гірша, зокрема, це стосується і високорозвинених країн. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, нас обійшли такі країни як Литва, Південна Корея та Японія. Нерідко в країнах з високим рівнем доходу частота самогубств вища, ніж у бідних.

Найчастіше причиною для самогубства у більшості країн стають одні й ті ж речі: розлади у сім’ї, цькування в школі чи на роботі, фінансові проблеми, втрата близької людини тощо. Проте всупереч уявній схожості у поведінці населення країн різних економічних типів, у них є свої основні відмінності в культурі та менталітеті.

Люди у різних країнах сприймають самогубство через призму суспільства в якому вони живуть. Важливу роль також відіграють моральні цінності, що асоціюються з поняттями життя та смерті в народі. 

Читайте також: Forever alone: самотність як спосіб життя

Особливості менталітету, що спричиняють самогубство в Японії

Згідно зі статистикою ВООЗ у 2017 році близько 21 тисячі японців заподіяли собі смерть. Це вдвічі більше, ніж у США, і втричі – ніж у Великобританії. Чому ж за маскою однієї з найблагополучніших країн світу ховається “лідер по самогубству”?

Сьогодні японці погано ставляться до самогубств, однак на відміну від багатьох західних країн, там немає релігійних чи моральних заборон, як у християнських народах.  

В Японії до суїциду ставляться негативно, насамперед, через наслідки для рідних та близьких. Відтак, самогубство розцінюється як егоїстичний вчинок, який травмує найрідніших людей винуватця.

Деякі пов’язують кількість самогубств у країні з проблемою безробіття. Дійсно, під час фінансової кризи в 1997-1998 роках кількість суїцидів зросла на 35%. Однак питання зайнятості та загальні економічні проблеми лише частково пояснюють те, чому в країні так часто накладають на себе руки, зокрема, підлітки та люди поважного віку.

Антрополог Чікаку Ойзава-де Сільва стверджує, що більшість самовбивств відбуваються через відчуженість японців. Це може бути пов’язано з таким культурним поняттям в японському суспільстві як “ікігаї”, що перекладається як сенс або мета життя. Японці часто надають великого значенню ікігаї у вигляді хобі, кар’єри чи сім’ї. А відсутність мети і сенсу життя може завдавати потужного удару психіці. Тому явище суїциду може бути зумовлене відчуттям безглуздості існування.

Читайте також: Олеся Мандебура. Самогубство: людино, живи!

Історичні фактори самогубства в Японії

Іноземці часто вважають, що значна кількість самогубств серед японців вказує на їхню терпимість до суїциду та низьку оцінку людського життя. Вони посилаються на такі історичні явища як сеппуку (харакірі) часів самураїв і камікадзе часів Другої світової війни. 

Сеппуку (розрізання живота) – японське ритуальне самогубство. У середньовічній Японії вірили, що душа розміщувалась у животі, а його розтинання було доказом чесності людини. Воїн, що вчиняв сеппуку, проявляв сміливість і востаннє засвідчував чистоту своїх помислів.

Мотивами для ритуального самовбивства найчастіше були:

  • смерть господаря, якому служив самурай;
  • невиконання справи чи негідна поведінка;
  • шкодування за скоєним;
  • небажання та сором опинитися у полоні.

Однією з найвідоміших японських історій, яка завершилась масовим самогубством –помста 47 ронінів (колишніх самураїв) за смерть свого господаря. Вони знали, що врешті-решт їх стратять, однак це їх не зупинило. Воїни виконали свою клятву, увірвались у дім ворога та відрубали йому голову.

Коли ж звістка дійшла до вищих органів тогочасної Японії, вони опинилися у скрутному становищі. З одного боку, роніни діяли згідно з писанням та духом бусідо, помстившись за свого господаря, з іншого – вони порушили наказ сьоґуна, та вчинили збройний напад на придворного. Як і очікувалося, їх засудили на смерть. Однак ронінам дозволили здійснити сеппуку як справжнім самураям, замість звичайної безчесної страти.

Під час Другої світової війни японці вважали камікадзе героями, які віддали своє життя задля ліквідації зовнішньої небезпеки. За їхніми переконаннями, ці смертники самовіддано пожертвували собою, подібно солдатам, які гинуть на полі битви. Однак люди з іншого суспільства сприймають такі акти як звичайнісіньке самогубство, що супроводжується вбивством інших людей.

Попри такі історичні особливості, японське суспільство не потурає вбивствам. Навпаки, в Японії життя цінують дуже високо, а самогубство розглядають як трагічну подію. Уряд країни невпинно бореться з цією проблемою, запроваджуючи все нові закони та заходи. 

Як сприяти зменшенню кількості самогубств

Одним із ключових факторів зниження кількості самогубств є рання діагностика та лікування депресивних станів. Згідно зі світовою статистикою, понад 80% людей, які вчиняють собі смерть, попередньо дають знати про свій намір близьким людям або колегам по роботі.

Важливо уберегти рідних, які перебувають у кризі, від вживання алкоголю чи наркотиків. Таким людям необхідно дати зрозуміти, що вони не самотні й у них є реальна підтримка. Потрібно дізнаватися якомога більше деталей про їхній стан та запропонувати допомогу. Найкраще рішення – звернутись до спеціаліста.

Сьогодні в Україні на фаховому рівні суїцидальною проблематикою займаються медики, психологи, юристи і правоохоронці.

Читайте також: Дитяча депресія: як допомогти дитині 

“Є безліч позитивних прикладів, як після тривалої депресії чи спроби вчинити самогубство, люди повертаються до нормально життя. Такі історії є свідченням того, що тривожні думки можна подолати, якщо мати підтримку та розуміння з боку близьких та не боятись про це говорити”, – розповідає виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун.

27 грудня 2017 року уряд затвердив ”Концепцію розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року”. Із травня 2018 року на урядовому порталі розміщена інформація МОЗ про розроблення плану заходів для реалізації цієї концепції. У лютому міністерство ініціювало проект ”Лінія життя. Україна”, суть якого – створення національної телефонної гарячої лінії для емоційної підтримки українців та запобігання самогубству.


Соломія Флюнт, “Український інтерес” 

Як вберегти дитину від Інтернет-ігор із фатальними наслідками

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.