На 66 річницю з дня смерті вождя пролетаріату, тирана Йосипа Сталіна традиційно у Москві комуністи покладали квіти до його могили біля Кремлівської стіни. Однак цьогоріч у їхній звичай втрутилися противники компартії – учасники проекту “Декомунізація”.

Активісти Євген Сучков та Ольга Савченко кинули у пам’ятник поламані гвоздики з вигуками: “Гори у пеклі, кате народу, вбивця жінок та дітей”.

Далі події розвивалися за звичним для Росії сценарієм: активістів відразу затримали та склали на них протокол за статтею “Організація масового одночасного перебування громадян у громадських місцях”. Справу передали до суду, він оштрафував їх на 500 рублів.

Журналісти видання “Медуза” поспілкувалися з Євгенієм щодо мети такого перфомансу:

“Я не знаю, чи були в моїй родині репресовані, однак це був вияв морального обов’язку. Я – волонтер музею ГУЛАГу, тому щодня спілкуюся та доглядаю за репресованими. Наприклад, жінка, яку відіслали за полярне коло лише за те, що її батьки були поляками, а тато – священиком.

Або ж людина, яка народилася у таборі АЛЖИР (Акмолінський табір дружин зрадників батьківщини), бо туди вагітною відіслали матір. Також є історія про дівчину, яка отримала вісім років таборів лише за любов до югослава. Чекіст під час допитів запитував у неї: “Тобі замало росіян?”. В основному вони самотні люди, різні некомерційні організації усіма силами допомагають їм: фінансово, увагою, або ж направляють волонтерів”.

“Тому акція пам’яті Сталіну – шабаш зла, якщо ти йому не завадиш – стаєш його учасником. Я ним бути не хочу”

Євген розповів, що рішення перервати акцію стало несподіваним. У середмісті Москви зібрався натовп переважно людей літнього віку, які вихваляли радянську владу. Люди пішли до монументу Сталіна і активіст долучився до них. Коли Євген кинув квіти, на його адресу почали лунати образливі вигуки, на кшталт “Тікай, виродку!”. Уже у поліцейській автівці його запитали: “Для чого це все? Тобі сумно жити?”.

Читайте також: Микола Сатпаєв. “Какую страну просрали” або ностальгія за совком

Згодом до відділку прийшов чоловік, який попросив суворіше покарати активістів. Він написав заяву, у якій запитав чи можна схожому контингенту людей взагалі заборонити появу на Красній площі.

Загалом, видно наскільки глибоко радянська свідомість вкоренилася у росіян. Мало чи не у кожній родині були ті, хто постраждав від сталінського терору. Однак, більшість змирилася і не вважають Сталіна за ката. За даними соцопитувань, близько 40% росіян вважають сталінські репресії необхідними. Детальніше про “найкращого друга учених, шахтарів, лісорубів, комбайнерів та дітей” читайте у матеріалі “Смерть Сталіна: сльози, скорбота та вигуки “Ура!”.

Читайте також: Чи відчувають українці ностальгію за СРСР?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.