Росія стрімко наближається до розпаду, а Заходу варто звернути увагу на регіони і підтримати їх становлення як незалежних держав, пише американський політолог Януш Бугайський у впливовій вашингтонській газеті The Hill.

Реакція світового співтовариства на дії Росії в Грузії та Україні лише додала впевненості Кремлю у тому, що Захід – слабкий і передбачуваний. Аналітик вважає, щоб обмежити неоімперіалізм Москви, потрібна нова стратегія, яка прискорить її розпад.

Читайте також: Микола Сатпаєв. Розвал Росії: історична ретроспектива чи реальність?

Насправді Росія менш монолітна і міцна, ніж здається. Вона не змогла модернізувати ні свою економіку, ні свої інститути, не змогла стати конкурентноздатною на світовому ринку. Кремль досяг успіхів лише у царині дезінформації, та й то здебільшого лише у внутрішньому інформаційному просторі.

Росія – держава, що розвалюється. Економіка стагнує, а валовий внутрішній продукт займає 62 місце у світі. Навіть оборонний бюджет – єдине, на що Кремль не шкодує грошей – заледве сягає десятої частини оборонки США. Водночас рівень життя населення знижується, соціальні конфлікти посилюються, а дезінтеграційні процеси в регіонах наростають. Все це свідчить про одне – Росія стрімко рухається у напрямку дефрагментації.

Російська Федерація, попри риторику про єдиний народ і віру, не змогла, та і не могла, розвинутися в сильну національну державу. Вона залишається імперською спорудою з рудиментами ще царського та радянського минулого. Країна складається з 85 суб’єктів, з яких 22 – національні республіки. У більшості з них живе неросійське населення з яскраво вираженою національною ідентичністю. І з кожним днем національні протиріччя наростають, а відчудженість від Москви стає все гострішою.

Читайте також: Микола Сатпаєв. Три моделі революції та громадянська війна в Росії

Замість того, щоб врахувати дійсний стан речей і проводити децентралізацію, Москва все більше обмежує автономію своїх суб’єктів. Прикладом може слугувати недавній закон про мову, який фактично насильно русифікує національні меншини Росії. На цю вкрай непопулярну русифікаторську політику накладається незадоволення розподілом ресурсів, які дають регіони. Наприклад, Якутія, Татарстан, та й увесь Сибір загалом могли б цілком обійтись без Москви.

Враховуючи російські проблеми, Захід міг би перейти від реагування на дії Москви постфактум до активних превентивних дій. Для цього необхідно повернутись до принципів, які супроводжували розпад Радянського Союзу, підтримуючи плюралізм, демократію, права меншин, федералізм та розвиток національної самосвідомості у республіках Росії.

Читайте також: Інтерес України – допомогти народам Росії стати вільними

У той час, як Кремль намагається розколоти Захід та зруйнувати Європейський Союз і НАТО, підтримуючи націоналістичні й сепаратистські рухи в Європі, Білий дім міг би взяти на озброєння ту ж стратегію, віддзеркаливши її на саму Росію. Вашингтон повинен сприяти регіональній та етнічній самоідентифікації всередині самою РФ.

Щоб керувати процесом розпаду і зменшити вірогідність конфліктів на території Росії, Заходу необхідно налагодити зв’язки з регіональними елітами та сприяти їхньому мирному переходу до державності. НАТО, зі свого боку, повинен бути готовим до несподіванок, які виникнуть після розпаду Росії. Найбільшою небезпекою є некерованість груп, які отримають доступ до ядерної зброї. Саме цей фактор стоїть на заваді активному втручанню Заходу в процес розвалу Росії, але, оскільки дезінтеграція цієї країни неминуча, то грунт для взаємодії з пост-російськими структурами необхідно вже зараз.

Читайте також: Путін – Абе: поговорили про Курили і розійшлись

Після розвалу Росії деякі її регіони можуть приєднатись до країн-сусідів, оскільки Москва свого часу анексувала частини їхніх територій. Інші республіки – Північно-Кавказькі, Поволзькі, Сибірські та Далекосхідні – можуть або стати самостійними державами, або шукати порозуміння з Китаєм та Японією.

Читайте також: Неоколоніалізм по-китайськи. Як КНР підкорює світ

Неочікуваний та стрімкий розпад Радянського Союзу повинен бути уроком для Заходу, адже тридцять років тому його ніхто не очікував, і Сполучені Штати та Європа опинились перед несподіваною появою півтора десятка нових держав, з якими просто не розуміли, що робити. Розпад Росії може відбутись будь-якої миті і колективному Заходу потрібно бути до нього готовим та розуміти вірогідні сценарії своєї взаємодії з новими державами.


Переказав Микола Сатпаєв, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.