Попри протести США та виведення американських військ із Сирії, Туреччина готується до наземної військової операції. Вона буде направлена проти курдів на півночі Сирії.

Водночас Туреччина вимагає передати їй військові бази США після виходу американського контингенту з регіону, або ж знищити їх. Усього в Сирії 18 таких баз. Свою вимогу Анкара пояснює продовженням боротьби проти залишків терористів “Ісламської держави”. Утім, курдів у Туреччині так само вважають терористами.

Курди – народ без Батьківщини

Курди – це 40-мільйонний народ, який проживає на територіях Сирії, Ірану, Іраку та Туреччини. Вони становлять ледь не чверть від усього населення останньої. І хоча ООН визнає, що цей народ повинен мати власну державу, право на своє існування курдам доводиться відстоювати зі зброєю в руках.

Ледь не єдиним союзником курдів є Сполучені Штати. З виходом американських військових із Сирії ті залишаться беззахисними, що грає на турецькі інтереси. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив, що сприйматиме курдські сили так само, як і “Ісламську державу”.

“Якщо вони терористи, ми зробимо усе необхідне, і не важливо, звідки вони прийшли”, – заявив він на позицію радника президента США з питань національної безпеки Джона Болтона не чіпати курдів.

Сирійські курди сподіваються отримати широку автономію по завершеню війни в Сирії. Власне через це вони не вступали у відкриті конфронтації з опозиційними силами чи армією Башара Асада. Курдські загони концентрувалися на боротьбі з “Ісламською державою”. Тому рішення Вашингтону оглядачі вже охрестили “ножем у спину курдських союзників”.

“Це все ваше. Ми закінчили”, – сказав президент США Дональд Трамп Ердогану під час телефонної розмови в середині грудня. Власне, цими словами він дав Туреччині карт-бланш у регіоні. Турецька армія після виходу американців буде ледь не головною військовою силою у Сирії побіч з росіянами.

Коли саме Анкара почне операцію проти курдів – невідомо. За словами очільника МЗС Туреччини Мевлюта Чавушоглу, вони не зволікатимуть. І хоча, все вказує на те, що турки чекатимуть виходу США, операція, як каже Чавушоглу, не залежить від цього.

“Підуть вони чи ні, ми все одно зробимо все необхідне для національної безпеки і захисту від терористичних організацій”, – пояснив турецький міністр.

Залишати Сирію американські солдати почали ще наприкінці грудня. Загалом Сполученим Штатам треба вивести дві тисячі військових.

Курди надіються на Дамаск

“Через турецьку інтервенцію ми поновили контакти з курдськими групами. Альтернативи діалогу з курдами немає”, – заявив заступник міністра закордонних справ Сирії Фейсал Мекдад.

Місто Манбідж довгий час лишалося ледь не останньою перепоною для турецького наступу на курдів, бо тут розміщена американська база. Як тільки американці почали пакувати валізи, курдські сили звернулися до сирійських урядових сил, щоб ті взяли місто під свій контроль. Їх не довелося просити двічі. Вони швиденько зайняли ключові позиції навколо Манбіджа, про що відрапортувало Міноборони Сирії. Мекдад каже, що наразі склалися усі умови для повернення курдів під юрисдикцію Дамаска. Попередні контакти були безрезультатними.

До речі, Манбідж, як і недавня столиця “Ісламської держави” Ракка – ключові міста для контролю над північним сходом Сирії. Тому відкритою лишається позиція Росії по курдському питанню. Росіянам доведеться або кинути їх на призволяще (а заразом і сирійську армію, яка допомагатиме курдам), або вступити у протистояння з Туреччиною. У російських ЗМІ навіть припускають, що це був хитрий хід Трампа, щоб розсварити Москву з Анкарою.

Але через рішення Трампа про вивід військ глава Пентагону Джеймс Меттіс подав у відставку, назвавши президента США імпульсивним. Трамп вже місяць не може знайти охочого очолити оборонне відомство країни. Кандидати, до яких він звертався, відхилили його пропозицію.

Наразі Вашингтон розтягує у часі вивід своїх військ. “Нам казали про 60-90 днів. Тепер – про 120, а це чотири місяці”, – зазначив представник президента Туреччини Ібрагім Калін.

Утім, у Вашингтоні кажуть, що конкретних термінів для виводу солдатів немає. У такий спосіб американці намагаються домогтися гарантій для курдських союзників. Туреччина відкидає вимогу США. Ердоган навіть в останній момент скасував зустріч із Болтоном, який прибув до Анкари з дводенним візитом.

Сполучені Штати вирішили продовжити підтримувати своїх союзників та партнерів у Сирії навіть після виводу військ.

Звідки взявся конфлікт

Переможці Першої світової війни ділили Османську імперію ледь не на око. Кордони тоді креслили прямими лініями у поспіху, що призвело до нових конфліктів між сусідами. Курдам обіцяли власну державу, але зрештою далі обіцянок не пішло. Завітний Курдистан опинився на перехресті чотирьох країн. І жодна з них не хоче, щоб на її території з’явилась самостійна держава. Найбільше курдів не любить Туреччина.

Анкара завжди стверджувала, що ніяких курдів не існує. Це, мовляв, просто такі гірські тюрки. Тому всі курдські імена замінювалися турецькими. Зрештою турецьки можновладці заборонили курдську мову, якої у їхньому розумінні не існує.

Через постійні гоніння курди у листопаді 1978 року створюють Робітничу партію Курдистану. Мета партійців – незалежна держава. Заради омріяної цілі курди не гребували кровавими терактами у турецьких містах. Турки відповідали каральними операціями. Військові нерідко повністю зачищали села, які підозрювали у допомозі Робітничій партії Курдистану.

Після держперевороту 1980 року бойовим загонам курдів довелося тікати в Сирію. Жодна з країн, де проживають курди, не визнає їх, але радо допомагає “сусідським” курдам. Асади завжди допомагали курдам Туреччини, бо турецьких чиновників вони ненавидять дужче.

Історичний Курдистан надзвичайно багатий природними ресурсами, особливо нафтою. Але курди злиденні і, по суті, позбавлені можливості розпоряджатися власною землею.

На початку 90-х іракським курдам за підтримки США та ООН вдалося облаштувати “вільний район”, який прихистив 3 мільйони курдів. У 2017-му вони провели референдум про незалежність, але ніхто у світі так і не визнав його.

Покинуті всіми, курди вірять, що можуть вибороти незалежність лише силою зброї. Вони хороші воїни, але воювати їм доводиться з іранцями, іракцями та турками – такими самими хорошими воїнами. Хто переможе, і чи може тут бути переможець, покаже лиш час. Утім, поки триває війна у Сирії, курди навряд отримають власну державу. Боротьба триває.


Владислав Недашківський, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.