Макрон в Пекіні – “танок з драконом” чи “Європа повернулася”?

Макрон в Пекіні - "танок з драконом" чи "Європа повернулася". Фото cnbc

10 січня завершився триденний державний візит президента Франції Еммануеля Макрона до КНР, який на кілька тижнів випередив запланований візит до Китаю британського прем’єр-міністра Терези Мей.

В ході візиту французького лідера супроводжувала група з 50 бізнесменів з Франції, а тематика переговорів стосувалась широкого спектру проблем: економічної співпраці, кооперації у сфері енергетики, антитерористичних операцій і клімату.

Візит супроводжувався як інтенсивними переговорами так і символічними жестами та меседжами обох сторін.

Символічний вимір

Ще напередодні візиту Макрона у Китай у одному із зоопарків поблизу Парижа сталась знакова подія. Дружина французького Президента Бріджит Макрон стала “хрещеною” новонародженої панди. На перший погляд, це може видатися сюжетом для світських хронік. Проте ті, хто знайомий з китайською “панда-дипломатією” сприйняли це як чіткий сигнал – Пекін готовий до діалогу з Парижем і сприймає його не менш серйозно ніж Берлін (минулого року китайська панда також була передана і в Німеччину).

У свою чергу до Китаю Макрон привіз у подарунок кавалерійського жеребця на ім’я Везувій. І хоча відразу знайшлися ті, хто побачив в цьому прихований символізм: мовляв, китайською ім’я французького лідера звучить “Ma-ke-long”, що в перекладі значить “кінь перемагає дракона”, офіційний Пекін волів тлумачити цей подарунок як аллюзію на персонажа китайської міфології – “крилатого коня, що долає відстань у тисячу лі” ­– символ таланту та наснаги.

Не обійшлось і без ще одного “реверансу” з боку французького лідера. Фразу про необхідність боротьби з кліматичними змінами він “позичив” у американського Президента Трампа, перефразувавши її із “зробимо Америку великою знову” у “зробимо планету великою знову”, а виголосив її на мандарині – високій літературній китайській мові.

Зрештою, знаковою стала репліка Макрона про те, що “Європа повернулася”. Вочевидь, в такий спосіб президент Франції зробив заявку на право говорити з Китаєм від імені Європи (дотепер “голосом Європи” сприймали здебільшого Ангелу Меркель).

Практичний вимір

У практичному вимірі говорили про “Один пояс – один шлях”. Сам візит розпочався з відвідин міста Сіань – початкової точки “Шовкового шляху”. Обидві сторони наголошують на тому, що нині, коли дехто говорить про зведення стін (тут знову натякали на Президента США Трампа), важливо зводити мости та дороги. Щоправда, не обійшлось і без коментаря Макрона про те, що шлях “не може бути одностороннім”, а гегемонія КНР в проекті “Один пояс – один шлях” викликає застереження ЄС. Проте загалом “трильйонна” ініціатива Китаю отримала схвальну оцінку французького Президента, а це сигнал французьким союзникам у Європі і за її межами – із певними застереженнями до проекту можна і варто долучатися. Сигнал доволі неоднозначний, на тлі того, що зовсім недавно Міністр закордонних справ Німеччини закидав Пекіну спроби розколоти ініціативою “Один пояс – один шлях” ЄС, а сама Франція піднімала питання про необхідність обмеження купівлі чи поглинання європейських компаній китайськими корпораціями. Проте зрозуміти його можна як натяк на те, що Франція буде ще більш зговірливою, якщо Китай відповідатиме взаємністю і дозволить більший доступ до власних ринків для європейців. Про це напередодні говорили і під час візиту до КНР Міністра економіки Франції.

Поза тим, сторони обговорили перспективи співпраці Франції з КНР в рамках виробництва Аеробусів. Французький лідер намагався отримати згоду Китаю на додаткове замовлення моделі A380 – найбільшого в світі пасажирського літака “Китайськими авіалініями” (така необхідність постала після того, як купувати літаки минулого року відмовилися ОАЕ), однак в результаті візиту сторони обмежилися лише деклараціями.

Компанія “Аеробус” також заявила про плани посилити промислове партнерство щодо виробництва моделі A320. Нині у Китаї збирається 4 літаки на місяць, але у 2019 році цю кількість планують збільшити до 5 на місяць, а у 2020 до 6 на місяць. Компанія також повідомила, що планує поглибити співпрацю у сфері технічних інновацій. Однак і тут проривів не відбулось. Сторони лише підтвердили попередні зобов’язання.

Щоправда, китайський рітейлер JD.com оголосив про наміри продати в найближчі два роки французькі продукти (здебільшого елітні вина та коньяк) на суму у понад 2 млрд. євро). Планується також збільшити продажі яловичини, свинини та м’яса птиці. Однак і цього замало на тлі торгівельного дисбалансу, який зараз на користь Китаю.

У питаннях ядерної енергетики французька Areva та китайська CNNC підписали меморандум про наміри побудувати завод з переробки використаного ядерного пального (вартість проекту 10 млрд. євро). Проте, його втілення поки не гарантоване.

Щодо антитерористичної співпраці, то тут Франція сподівається на внесок Китаю в регіоні Сахель. Вірогідність порозуміння в цьому питанні висока. Китай із інтересом ставиться до регіону і вже має військову базу неподалік у Джибуті.

Французький лідер також високо оцінив роль Китаю у втіленні положень Паризької кліматичної угоди – КНР послідовний у своїй протидії кліматичним змінам.

“Тиша на морі”

Помітним було те, що сторони делікатно оминули питання Південно-китайського моря. І це при тому, що Китай посилює там свою присутність і розглядає мало не як “внутрішнє озеро”, а Франція, чи не єдина з європейських держав, яка, зважаючи на заморські території Французької Полінезії, Нової Каледонії острови Волліс та Футуна, може вважатися в тому числі й Тихоокеанською державою, і чітко позначила свій інтерес у регіоні Південно-китайського моря, не сприймає там китайської гегемонії і, навіть, торік наразилась на критику Китаю в цьому контексті.

Ймовірно, розгляд цього вкрай суперечливого питання вирішили відкласти до кращих часів – наразі і Париж і Пекін зосередилися на позитивному порядку денному і уникали дипломатичних демаршів.

Замість висновків

Вочевидь і для Макрона, і для китайського очільника Сі Цзинпіня зустріч у КНР була важливою і цікавою. Французький президент навіть пообіцяв, що відтепер навідуватиметься до Китаю щороку.

Сторони придивлялися одна до одної. Пекін до нового лідера змін у Європі, Париж – до амбітних планів Піднебесної. Було помітно, що і Франція і Китай з обережністю ставляться один до одного. У Парижі, можливо й небезпідставно, не довіряють безкорисливості амбітних ініціатив Китаю, побоюються, що в планах у китайських очільників розкол у лавах європейських союзників, а у КНР не хочуть пускати чужинців до свого ринку – певно досі болять рани “опіумних війн”, а також побоюються закликів Макрона “купувати європейське”.

Проте, так само очевидним є і те, що низка інтересів є спільними – скажімо, боротьба з тероризмом та протидія кліматичним змінам. Тут Париж та Пекін бачать себе відповідальними глобальними гравцями і їхні підходи співпадають.

Та найбільш помітним стає те, що у системі міжнародних відносин тривають тектонічні зсуви. Американський глобалізм трансформується на тлі неординарних підходів Дональда Трампа, європейське політичне лідерство Німеччини хитається разом з кріслом Канцлера Ангели Меркель, доля Британії після БРЕКЗІТу взагалі не є до кінця зрозумілою.

Цим тектонічним зсувам Президент Макрон намагається протиставити свій шарм та ініціативність у реформуванні ЄС, лідер Китаю Сі Цзиньпін – глобальні багатомільярдні ініціативи в рамках “Одного поясу – Одного шляху”.

На такому тлі важливо, щоб і Україна була готова до нових реалій, бо, звісно, як казав Конфуцій: “не дай Боже жити в епоху змін”, але коли вже так склалось, то треба розглядати їх як можливості, а не як вирок.

Сергій Герасимчук, спеціально для “Українського інтересу”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.