Загадки привертають увагу. Людей завжди хвилює щось невідоме. “Український інтерес” вже писав про таємничі авіакатастрофи, справжні причини яких вже, мабуть, ніхто ніколи не встановить.

Сьогодні ми пропонуємо дізнатися про політиків, чия смерть не підтверджена, а загадка зникнення хвилює думки цікавих протягом десятиліть.

Генріх Мюллер

Почнемо з Генріха Мюллера. Так, того самого – начальника таємної державної поліції, головного гестапівця Райху. Групенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції. Генріх народився у 1900 році в Мюнхені. Встиг як льотчик повоювати у Першій світовій. За наліт на Париж був нагороджений Залізним хрестом першого ступеню.

Генріх Мюллер

Після війни пішов служити у поліцію рідного Мюнхена. Після приходу націонал-соціалістів до влади почався стрімкий кар’єрний злет Мюллера. За кілька років він дослужився до начальника всесильної Гестапо.

Сліди Генріха Мюллера загубилися в диму пожеж весни 1945 року. Як кажуть свідки, останній раз його бачили живим 1 травня. Він відмовився приєднатися до групи прориву зі словами: “Режим упав і я разом з ним”. У серпні 1945 року окупаційні війська знайшли труп в генеральському мундирі, у кишені якого було посвідчення Генріха Мюллера з його фотографією. Але через деякий час, після кількох перепоховань, ексгумація не підтвердила приналежність тіла Мюллерові.

Читайте також: Мов дві краплі: політики, які використовували двійників

Вальтер Шелленберг у своїх спогадах висунув версію, що Мюллер був завербований НКВС і надалі жив в СРСР, де й помер через три роки після закінчення війни. Інша версія говорить, що шеф Гестапо доживав віку у Південній Америці. Як було насправді – встановити, мабуть, вже нікому не вдасться.

Гарольд Холт

Сімнадцятий за рахунком прем’єр-міністр Австралії зник 17 грудня 1967 року. Пристрастю Холта був океан, в якому він любив плавати. Цього дня у компанії кількох друзів австралійський прем’єр теж був на пляжі неподалік Портсі, штат Вікторія. Погода була чудовою, тому не дивно, що Холт вирішив скупатись в океані.

Гарольд Холт

Через кілька хвилин він зник з поля зору як друзів, так і охорони. Його пошуки були одними з наймасштабніших в історії Австралії, але результатів не принесли. Ні поліція, ні армія, ні рятувальники так і не знайшли Гарольда Холта – ні живим, ні мертвим. Серед версій – самогубство, убивство. Також існує екзотичне припущення, що насправді прем’єр був давнім агентом китайської розвідки. І, перед загрозою викриття, йому допомогли втекти китайські спецслужби на підводному човні. Ще одна версія романтична – нібито Холт втік до своєї коханки, з якою і доживав віку у Швейцарії

Найвірогідніше, що його просто з’їли акули, але як все було насправді не дізнається вже ніхто.

Джиммі Хоффа

Джеймс Ріддлі “Джиммі” Хоффа. Саме таке повне ім’я американського профспілкового лідера, який зник влітку 1975 року в Детройті. Сама постать профсоюзного діяча досить колоритна – 1964-го Джиммі “схопив” строк за підкуп присяжного. Свій п’ятнадцятирічний термін він не відбув повністю – у грудні 1971-го президент Ніксон скоротив його до вже відсидженого.

Зник Джиммі Хоффа 30 червня 1975 року. Серед версій була і втеча Хоффи з профспілковою касою, і викрадення його мафією. Дійсно, того дня він повинен був зустрітися з двома мафіозі і колишніми профспілковими діячами Ентоні Провензано і Ентоні Джакалоне, але вони це заперечують. Що сталось насправді – невідомо. Чутки були різні, найекзотичніша з них – що він був похований на полі стадіону Giants Stadium, під шаром бетону і землі.

Джиммі Хоффа

Справді, найвірогіднішою версією є мафіозна розбірка. І нічого цікавого ні в особистості, ні в загадці щезнення Джиммі Хоффи нема. “Український інтерес” включив його до сьогоднішнього переліку лише тому, що таємниця його загибелі була одним з епізодів “Руйнівників міфів”.

Юрій Захарченко

В особистості самого Юрія Захарченка також немає нічого особливого. Можна стверджувати, що переважна більшість українців навіть не здогадується, хто це такий. А між тим ця людина могла пустити історію нашої сусідки Білорусі зовсім іншими рейками.

Юрій Захарченко

Юрій Захарченко під час виборів ще 1994 року був в команді Олександра Лукашенка. Після його перемоги став міністром внутрішніх справ Республіки Білорусь, генерал-майором внутрішньої служби. Однак до 1996 року він втратив ці посади. У 1998 році перейшов в опозицію. Став одним з яскравих противників режиму, який ще тільки формувався.

Зник у Мінську 7 травня 1999 року. Ні тіло, ні його сліди не знайдені досі. Та й ніхто нічого не шукає. Але негласною версією є політичне замовлення президента Білорусі. Нібито Олександр Лукашенко наказав вибити із Захарченка свідчення про підготовку до державного перевороту. Після того, як той відмовився це зробити, його застрелили, а тіло таємно спалили у мінському крематорії.

Опосередковано правдивість припущення підтверджує той факт, що невдовзі після озвучення цієї версії на начальника крематорію Північного кладовища, який нібито незаконно спалив тіло Захарченка, напали невідомі, побили його, облили бензином і спалили.

Михайло Бойчишин

Це вже Україна. Недалекі дев’яності. Ім’я Михайла Бойчишина відоме також небагатьом. Хоча, якби не його зникнення, новітня історія України мала шанс піти іншим шляхом.

15 січня 1994 року він вийшов зі свого кабінету і після цього його ніхто не бачив. Бойчишин очолював секретаріат Народного Руху України – найпотужнішої на той час сили українського політикуму. Наближались вибори, в руках Бойчишина були зосереджені фінанси, зв’язки та керівництво структурою Руху. Вибиваючи цю фігуру з процесу виборчих перегонів, зацікавлені особи руйнували всю передвиборчу кампанію.

Михайло Бойчишин

Міліція спустила справу на гальмах. Версій було кілька – “наїзд” якихось рекетирів (це була середина дев’яностих, а Рух тоді нібито отримав кілька мільйонів доларів на виборчу кампанію); втеча від сім’ї, хоча Бойчишин був зразковим чоловіком і батьком; політичне замовлення конкурентів. Як було насправді – невідомо. Але факт того, що Народний Рух втратив за два місяці до виборів ключову фігуру – незаперечний. Як і факт зустрічі Чорновола з тодішніми “авторитетами”, які поклялись, що до зникнення Михайла Бойчишина кримінальний світ стосунку не має.

Бойчишин був найближчим сподвижником і правою рукою В’ячеслава Чорновола, якого вбили через п’ять років під Борисполем, і смерть якого так і залишається загадкою. І яку, як і зникнення Бойчишина, ніхто розслідувати не збирається.


Підготував Микола Сатпаєв, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.