Битви за томос, якому сьогодні радіють навіть атеїсти, могло б і не бути. Тисячу років тому князь Володимир Великий постав перед вибором: зберегти віру предків, або ж прийняти одну із впливових тоді релігій – юдаїзм, іслам чи християнство. Є джерела, які вказують, що нащадку Рюрика припало до смаку саме Магометове вчення, але він відмовився від нього. Не підійшла великому князю і гебрейська віра, а залишати поганські звичаї дідів Володимир уже не міг. Ось так методом виключення Русь долучилася до християнства. Але не останню роль тут зіграли політика й особисті пороки князя. Розповідаємо детальніше, чому сьогодні ми чекаємо на томос, а не коїмо намаз п’ять разів на день.

Алкоголізм, як віха історії

Коли Володимир захопив Київ та більш-менш ствердив свою владу у центрі руської держави, постало питання релігійної реформи. Річ у тім, що тоді Русь складалася із племен, які мали своїх вождів. Ці племінні князі не поспішали присягати Володимиру, тому він запроваджує тотальні кадрові чистки – замінює місцевих князьків на своїх синів та довірених осіб. Мовляв, усі мають підкорюватися центру. Із цим прицілом виникає культ Перуна, як головного бога, хоча й інших богів Володимир не обійшов стороною. Згідно з “Повістю врем’яних літ”, він розпорядився розставити на горі ідоли Перуна, Хороса, Дажьбога, Стрибога, Сімаргла і Мокош, після чого “почав княжити один”.

Перун головував між богами. Кумир, який зображав громовержця, мав срібний чуб та золоті вуса. І це при тому, що у Русі не було власних джерел дорогоцінних металів. Нестор Літописець не дарма підкреслює деталі оздоблення ідола, бо він окрім верховного божества символізував важливість центрального управління. Мовляв, якщо навіть боги мають головного, то й люди повинні. Ну, і ще Володимир не забував поглядати, кому із богів частіше моляться його дружинники.

Але світ не стояв на місці. Тоді йшли релігійні війни. Волжські булгари стають мусульманами. Їхні посли зрештою приходять у Київ та кажуть Володимиру, щоб той приймав їхній закон. Князь пообіцяв подумати. А думати було про що, бо язичнику ніхто не довіряв та не хотів вести з ним ніяких справ. Центр світової торгівлі та культури – Константинополь – був християнським. Ця ж релігія стрімко ширилася Європою. Схід захоплювали юдаїзм та мусульманство. Володимир, по суті, залишався ізольованим.

Коли в 985 році Володимир пішов на Волзьку Булгарію, його воєвода Добриня попередив, що мусульмани не платитимуть данину язичнику. Бо вони вважали себе вищими за поганців. Великого князя такий розклад не влаштовував, тому він реально задумався над пропозицією булгарських послів. Хмизу в огонь підкидали хозари, які металися між юдаїзмом та ісламом. Отже, треба було обирати, але Володимир не поспішав. Князю знадобилося два роки, щоб зробити остаточний вибір.

Мусульманство дійсно приваблювало Володимира. Це була єдина релігія, яка дозволяла багатоженство, а тоді князь мав вісімсот наложниць і не хотів їх кидати. Арабський історик та лікар Тагир аль-Марвазі пише, що Володимир (Буладмир) направив до Хорезму чотирьох мужів, щоб ті перейняли ісламський звичай. Четвірка руських послів нібито навернулася в іслам, але Русь мусульманською так і не стала.

Великому князю не сподобалися обрізання та заборона їсти свинину. Але найбільше його обурила заборона на алкоголь: “Для Русі пиття – веселість, не можемо без того бути”, – наводить його слова “Повість…”.

Коли би бог любив вас…

Наступними, за літописом Нестора, до Володимира прийшли “німці від Риму”. Аудієнція папських посланців була короткою. “Наша віра – світло, кланяємося Богу, <…> а ваші боги – дерево”, – почали делегати. Князь запитав, яку вони мають заповідь.

“Піст, по можливості, а коли хто п’є чи їсть, – все на славу божу”, – зазначили німці. Володимир наказав їм іти, звідки прийшли, “бо й батьки наші не прийняли цього”.

Насправді, це дивний момент, адже Володимир хоче зрадити віру батьків, але посилається на них, щоб спровадити делегацію від Риму. Найвірогідніше великий князь говорив про свою бабусю – княгиню Ольгу.

Княгиня Ольга у Константинополі (Царгороді). Ілюстрація з Радзивілівського літопису, XV століття
Княгиня Ольга у Константинополі (Царгороді). Ілюстрація з Радзивілівського літопису, XV століття

Вважається, що першим західним єпископом, який відвідав Русь був Адальберт Магдебурзький. Княгиня запросила його в 959 році. Представник Святого престолу з благословення короля Оттона I мав на меті християнізувати Русь. Він прибув 961-го, але місія провалилася. 962 року Адальберт ледь повернувся до своєї імперії. Цікаво, що сама Ольга хрестилася у 957-му в Константинополі, який тоді ще називали Царгород. Отже, німці не полишали спроб навернути Русь у свою віру, але не судилося. Хоча це не заважало Київській Русі підтримувати теплі відносини із західними християнами.

Прознавши, що Володимир виставив папських посланців, до нього прийшли “козарські жиди”. Вони почали обробляти князя, щоб той перейшов у гебрейську віру. Але їхній закон теж вимагав обрізання та забороняв їсти свинину та заячину. Тоді Володимир запитав, де лежить їхня земля, а, почувши, що в Єрусалимі, уточнив, чи досі вона там.

“Розгнівався бог на батьків наших і розсіяв нас за гріхи наші по світу, а землю нашу віддав християнам”, – уточнили гості з Хозарії.

Володимиру це дуже не сподобалося, навіть ще більше ніж обрізання та заборона на алкоголь. Свою землю йому буквально довелося здобувати кров’ю та потом, тому він не розумів, що це за віра така, де бог позбавляє людей землі.

“Як ви інших учите, а самі отвергнуті богом? Коли би бог любив вас, то не були б розсіяні по чужих землях. Чи і нам того зла хочете?”, – запитав Володимир та виставив хозарське посольство.

Володимир та грецький філософ

Останнім до великого князя прийшов грецький філософ із Візантії. Про булагрів він сказав, що вони прокляті гірше всіх людей, бо уподобились Содому та Гоморрі, а віра їхня оскверняє небо і землю. А ще філософ описав цікаві гігієнічні уподобання булгарів. “Нечисте діло” відвернуло Володимира, князь навіть сплюнув після оповіді.

Грек також пройшовся по кожному з народів, посли яких приходили до нього. А потім він узявся розповідати, як бог сотворив небо і землю, ліси і гори, тварин та людей. Розповів філософ також про Адама й Єву, про диявола, про Всесвітній потоп, Ноя та його ковчег; про Вихід євреїв з Єгипту та народження Ісуса Христа, про його смерть та воскресіння. Коротше, грецький філософ переказав Володимиру Старий та Новий заповіти. Закінчив свою оповідь він описом хрещення та мук, на які будуть приречені ті, хто не охрестився.

Володимира дуже зацікавила розповідь філософа, але князь вирішив ще трохи почекати перед тим, як стрибати в купіль. Він відпустив свого гостя з дарами та великою честю.

Насправді ж не останню роль у виборі Володимира зіграла мова. Перехід в гебрейську, мусульманську чи навіть західну християнську віру означали відмову від своєї мови. Тільки грецьке християнство дозволяло богослужіння рідною мовою. Сам літопис Нестора тому підтвердження. Ніхто із послів не переказував великому князю свої священні книги, як це робив грек, хоча ті ж юдеї шанують Старий заповіт.

Тут цікаво, що Кирило та Методій, які вчилися в Константинопольській вищій школі, створили слов’янську абетку та переклали на слов’янську мову богослужбові книжки. Тобто візантійська християнська експансія почала набирати обертів задовго до візиту релігійних послів (Кирило помер 869-го, а його старший брат Методій – 885 року). Відбувалася вона по-хитрому – рідною для слов’ян мовою, а не чужинськіми, як то пропонували інші релігії.

Отже, перша фаза християнізації Русі завершилася – Володимир зробив свій вибір.

Консумація християнства

Тут починається друга фаза.

Влітку 987 року Володимир Великий збирає “своїх бояр та старійшин городських”. Він каже, що до нього приходили звідусіль посли, щоб обрати нову релігію. Особисто йому, мовляв, любо слухати греків, але треба провести, так би мовити, розвідку боєм. Обрали тоді десятку “славних і розумних” мужів та послали їх дивитися, як там чужинці вірять та служать. Але цікаво, що експедицію знарядили тільки до булгарів, німців та греків. Тобто юдеїв Володимир остаточно викреслив, але ще вагався між ісламом, західним та грецьким християнством.

Десятка та вирішила, що грецьке християнство найкраще. Їх зустріли в Константинополі з почестями та співами, клірики повдягалися для служби в найкращі одежі, а цар надавав Володимировим послам великих дарів. “Якби поганий був закон грецький, то не прийняла б хрещення баба твоя Ольга, а була вона наймудріша із всіх людей”, – зауважили бояри після невеличкої наради.

І тут починається найцікавіше. Володимир не міг, як його бабуся, просто хреститися в Константинополі. Він цілий рік готується до походу і влітку 988 йде на Корсунь. Він узяв місто в облогу та пообіцяв хреститися, якщо переможе. Врешті-решт за допомоги колаборанта Анастаса Володимир змусив корсунців здатися.

Облога князем Володимиром Корсуня (Херсонеса). Ілюстрація з Радзивілівського літопису, XV століття
Облога князем Володимиром Корсуня (Херсонеса). Ілюстрація з Радзивілівського літопису, XV століття

Захопивши важливий центр візантійської культури та впливу, Володимир Великий зміг диктувати свої умови хрещення. Він захотів одружитися з імператорською сестрою Ганною. У разі відмови пообіцяв взяти Царгород. Тобто Володимир розумів, що чинить некрасиво, зрікаючись своїх богів, тому й намагався вижати максимум із ситуації.

Тодішній імператор Василій II Болгаробійця був у доволі скрутному становищі, щоб торгуватися. У 987 році полководець Барда Фока підняв проти Василія повстання, яке, між іншим, підтримало населення Таврії – так тоді називали Крим. Тож взяття Володимиром Корсуня зіграло візантійському правителю на руку. Проте Болгаробійця теж висуває вимогу – Володимир має хреститися. Ганна, мовляв, багрянородна (так називали синів та доньок візантійських імператорів, які народилися у шлюбі під час правління батька. Вони мали переваги над тими, хто народився до імператорства. Багрянородність була однією з найвищих ознак легітимності візантійської влади) і за варвара-язичника не піде. Володимир знизав плечима, сказав, що й так хотів це зробити та й перейшов у християнство.

Дослідники не виключають, що перед народом розіграли спектакль, який би виправдав кардинальні зміни для обох сторін. Корсунь Володимир брав уже як союзник Василія II, щоб придушити заколотників (це, до речі, пояснює появу Анастаса, який підказав, як захопити місто). Зрозумілішим стає епізод із дарами для посланців великого князя, коли вони приходили дивитися на службу. Власне, за військову допомогу Володимир і захотів собі в жони царівну, що давало йому право на візантійський трон, але Василій не поспішав з весіллям. Також цей союз допоміг князю пояснити хрещення Русі – мовляв, такі вимоги Візантії. Отже, усі залишалися у виграші. Усі, окрім Ганни та язичницьких богів.

Видибай, боже!

Власне, тут і починається третя фаза християнізації Русі.

Володимир повертається до Києва у компанії священиків із Корсуня. Він розпорядився порубати на шматки та спалити ідолів, яких наказав поставити, захопивши владу. Пощадив лише Перуна – його протягнули вулицею Боричів Тік та кинули в Почайну. 12 молодчиків при цьому били ідола палицями. Наступного дня усім жителям міста було велено прийти на берег для хрещення.

Ліворуч: хрещення Володимира Великого в Корсуні. Праворуч: хрещення Русі. Фрески Віктора Васнецова у Володимирському соборі в Києві. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський
Ліворуч: хрещення Володимира Великого в Корсуні. Праворуч: хрещення Русі. Фрески Віктора Васнецова у Володимирському соборі в Києві. Фото: Український інтерес/Владислав Недашківський

За переказами, дерев’яний Перун пристав біля гори на нинішніх Видубичах. Саме сюди бігли язичники та кричали своєму богові “Видибай!”. Так ця місцина й дістала сучасну назву.

У 989 році Володимир віддає десяту частину своїх статків на будівництво Десятинної церкви. Це переросло у прямий податок – десятину, яку містяни мали сплачувати на утримання храму. Вона стала першою кам’яною церквою на Русі. Тут була княжа усипальниця, де поховали Володимира, Ганну та перевезли із Вишгорода прах княгині Ольги. У 1240 році орди хана Батия, захопивши Київ, зруйнували Десятинну церкву.

Проте незадовго до смерті Володимир Великий заклав будівництво Софійського собору, який став головною святинею християнства на Русі. Проект завершив син Володимира Ярослав. Саме тут у 1051 році на престол зійшов митрополит Київський та всієї Русі Іларіон.

Хоч роком хрещення ми звикли вважати 988-й, християнізувалася Русь набагато пізніше. Не могла країна зайти в річку й одразу навернутися в іншу віру. Християнство стало державною релігією, яку підтримувала послідовна політика Володимира Великого та його нащадків. Ось так домовленості із Візантією допомогли князю визначитися із релігією. Це мало важливі наслідки для розвитку Київської Русі та встановлення її політичної й економічної першості в Європі.

Читайте також: Без МВФ та траншів: як працювала економіка Київської Русі


Владислав Недашківський, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.