Чіткі удари, стримані погляди і багато драйву – так можна описати турнір “Разом з легендами”, який прогримів 2 жовтня.

Анонсований на 18:00, турнір починається з годинним запізненням, але гості не поспішають і спокійно, навіть вальяжно розсідаються по трибунах та у VIP-секторі. Холодне світло софітів пронизує темряву, гучно лунають рок-хіти, і ось починається дійство, яке незмінно заворожує, пробуджуючи архаїчні відчуття у глядачів – двобій.

Першими на ринг виходять українець Руслан Широв та представник Білорусі Олександр Дьомка. Можна сказати, що це був один з найтехнічніших боїв на турнірі. Чіткі, прораховані удари раз за разом валились в корпус та голову боксерів. Ніякого тобі “балету”, ніяких “обіймів”. Українець з першого раунду захопив ініціативу бою і протримав її до самого кінця, методично бомбардуючи білоруса. Суддівський вердикт одностайний – Руслан Широв має в своїй скарбниці ще одну перемогу.

Наступний бій був між грузином Леван “Левом” Шонією та киянином Владом Танцюрою, для якого це був другий бій у кар’єрі. Значно досвідченіший Шонія у першому раунді ніби втрачав ініціативу, але потім виявилось, що все це пастка досвідченого “Лева”. У другому та третьому раунді Танцюра отримав таку кількість ударів у корпус та голову, що рефері був змушений припинити бій через розсічення. Місто Поті святкуватиме перемогу свого “Лева”, при чому з технічним нокаутом.

Третій бій був між двома представниками кавказької боксерської школи – Надзір Боширов, який захищає прапори Білорусі і Шаміль Галаєв, який виходить під українським стягом. Під чеченські народні мотиви виходить Галаєв і бій триває рівно дві хвилини, дві секунди. Весело, наче граючись, Галаєв відправляє противника в нокаут. Добре, що це був не єдиний бій, а то б за квитки б люди вимагали назад гроші.

Четвертий бій нагадував, щось середнє між опереткою та цирковою виставою, але точно не професійний боксерський двобій. В синьому кутку рингу 33-річний українець Сергій Антоненко, в активі якого одна поразка. В червоному – співвітчизник 19-річний Павло Юрскіх, для якого це бій був першим. Уже під кінець другого раунду усім стало зрозуміло, чому в активі Антоненка лише одна поразка, попри солідний для боксу вік. Спортсмен почав застосовувати прийому боротьби під час боксу. Так, починаючи з другого раунду, коли Антоненко зрозумів, що втратив ініціативу в бою, він почав проводити прийому кидання через бедро, наче це не бокс, а боротьба. При чому такі викрутаси Антоненко використовував кожний раз, коли розумів, що Юрскіх повністю контролює бій. Це виклало сміх в залі і щиру здивованість рефері, в якого, мабуть, це перший в кар’єрі випадок. Вердикт суддів одностайний – Юрскіх розпочинає кар’єру з перемоги, а Антоненко поповнив власну колекцію поразок.

Після нетривалої паузи софіти знову розрізали темряву залу, щоб показати черговий бій. Тепер все було по-серйозному – це бій за титул інтернаціонального чемпіона WBC серед юніорів. В синьому кутку рингу загорнувшись у мексиканський прапор стоїть нездоланний 19-річний мексиканець Рене Теллес Хірон. В червоний куток під пісню Океану Ельзи “Не твоя війна” проходить 21-річний українець Арам Фаніян.

У перших трьох раундах Фаніян мав ініціативу бою, не підпускаючи на близьку дистанцію значно нижчого за себе мексиканця, він завдає чіткі удари в голову. Щоправда з третього раунду представник України почав втрачати ініціативу бою. Мексиканець наближався все ближче, а удари ставали в нього все підступнішими. За результатами пять раундів, Хірон зумів вийти в лідери бою. А попереду ще п’ять раундів. Фаніян намагається повернути ініціативу і не підпускати прудкого противника далі, ніж на відстань витягнутої руки. З залу чути, як тренерська команда кричить, що йому треба чергувати джеми лівою та правою рукою. Фаніян наносить кілька дуже красивих ударів і навіть зумів відштовхнути Хірона на канати. Щоправда, це не врятувало ситуації, за підсумком десяти раундів, з незначною перевагою по очкам, перемогу і звання інтернаціонального чемпіона здобуває Рене Теллес Хірон.

Зазначимо, що за українським боксом спостерігали такі ветерани спорту, як  “вічний” чемпіон WBC у надважкій вазі Віталій Кличко, олімпійський чемпіон та чемпіон світу у важкій вазі Леннокс Льюїс, єдиний боксер, що виграв 4 рази пояс чемпіона світу у важкій ваговій категорії Евандер Голіфілд.

Все це дає надію, на те що українська боксерська школа і надалі буде однією з найсильніших, а наші співвітчизники здобуватимуть титул за титулом на всіх можливих турнірах. Можливо це через козацький дух або через особливості тренувань, але все ж таки професійний бокс – це один з тих видів спорту, де українці стабільно дістають пальму першості.


Ігор Кромф, спеціально для “Українського інтересу”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.