Чемпіонка Європи з шахів Музичук: Із дитинства конкурую з росіянками

80
Чемпіонка Європи з шахів Музичук: Із дитинства конкурую з росіянками. Фото: David Llada

Наприкінці жовтня цього року до України з Монако надійшла дуже гарна звістка: українка Анна Музичук здобула золото чемпіонату Європи з швидких шахів. Шахістка перемогла у всіх одинадцятьох партіях європейської першості та випередила російську спортсменку Катерину Лагно, яка стала другою. Із Монако 27-річна українка вирушила на командний чемпіонат Європи, який відбувся на грецькому острові Крит. Звідти Музичук разом із збірною України привезла бронзу. Відтак разом із здобутими у грудні 2016-го званнями чемпіонки світу зі швидких і блискавичних шахів, українка є однією з найкращих шахісток планети. Зараз панні Анна посідає друге місце у світовому шаховому рейтингу серед жінок.

Журналіст “Українського інтересу” зустрівся з чемпіонкою у Львові, де вона розповіла про свою найважчу поїздку, конкуренцію з російськими шахістками та про причини, які змусили її виступати за збірну Словенії до 2014 року.

– Основне – це заняття. Я займаюся кожного дня. А взагалі почала грати в шахи з двох років. Ніякого особливого рецепту в мене немає (сміється). Найголовніше – це регулярні тренування.

Як виснажливі переїзди впливають на ваші виступи? І у якій із країн змагатися було найскладніше?

– Звичайно, їздити зі змагання на змагання – це досить виснажливо, однак кожен спортсмен до цього звик. Потрібно швидко відновитися та адаптуватися. Але найскладніше було в Ірані. Це дійсно досить специфічна країна через ці додаткові умови, особливо для жінок. Це і хіджаб, і взагалі відношення до жінок, і норми країни. Було досить незручно і неприємно.

Фото: David Llada

Як ви налаштовуєтесь перед партією? Що ви робите перед тим як сісти за шахову дошку?

– Головне сконцентруватися, адже кожна партія триває по декілька годин, а іноді й по шість-сім. Однак концентрацію потрібно тримати весь час. Дуже важливо перед партією повторити варіанти, підготуватися до суперника, вивчити сильні та слабкі сторони. А перед партією психологічно налаштовуюсь на боротьбу.

Які думки виникають під час матчу? Чи думаєте лише про суперника та фігури?

– Було б супер, якщо думала б лише про це (сміється). Звичайно, важко повністю контролювати те, що відбувається у голові, але я намагаюся. Чим менше людського фактору, тим краще.

Фото: David Llada

Як ви вважаєте, яку вагу мають ваші перемоги для популяризації  країни?

– Мені важко відповісти, але вважаю, що завдяки ним шахи стануть популярнішими. Більше людей будуть зацікавлені у них і більше дітей будуть йти до шахових гуртків. Навіть якщо займатися шахами суто для себе, вони приноситимуть багато користі. Людина буде уважнішою та більше запам’ятовуватиме. У такий спосіб можна здобути навички, які потім допоможуть у житті.

Ваші поєдинки з росіянками завжди набували політичного забарвлення. Це було додатковим навантаженням для вас?

– Із росіянками дійсно досить часто доводиться грати, адже там дуже сильна шахова школа, дуже багато гарних шахістів і шахісток, які є одними з найсильніших у світі. Я особисто намагаюсь відокремлювати ці речі. Напевно, тому що ми знайомі не тільки ці три роки, скільки триває війна, а десятки років до того. Ми почали конкурувати ще змалечку, із деякими з дитячих турнірів. Тому можу сказати, що у нас непогані стосунки.

Фото: David Llada

А щось змінилося між російськими та українськими спортсменами після початку війни?

Наприклад, між дівчатами ми дуже рідко обговорюємо політичні теми. У хлопців, наскільки я знаю, щось проскакувало таке, але ми намагаємося оминати це. Принаймні я не знаю прикладів серйозних конфліктів.

Із 2004 по 2014 роки ви виступали за збірну Словенії, мотивуючи це недостатньою підтримкою з боку держави. Що змінилося у 2014-му?

– Справа в тому, що я в 13 років виграла чемпіонат України серед жінок. І тоді знову ж таки було багато обіцянок від Федерації, що я буду виступати за збірну, ще обіцяли інші турніри. У кінцевому результаті, це все не виконали. У 13 років потрібно прогресувати, а тобі не те що не допомагають, а й навіть заважають. Були й інші ситуації. І коли постало питання про майбутнє, нам надійшла пропозиція зі Словенії, на яку довелося погодитись. Мені здається, якщо ти народився в Україні, якщо ти українець – ти мусиш виступати за свою державу. Це не від доброго життя люди змінюють федерацію. А у 2014 прийшло нове керівництво, змінився президент, і мене запросили в Україну.

Фото: Censor/Oleg Ogorodnik

Чого саме зараз не вистачає, щоб комфортно готуватися, виступати на змаганнях і показувати такі ж гарні результати?

– Найперше, це підготовка. У мене, наприклад, немає можливості постійно займатися з тренером. Щоб провести десятиденний збір, потрібно декілька тисяч доларів. А постійно утримувати тренера нереально взагалі. Це перше питання, яке полягає в тому, щоб був тренер, проводилися збори та оплачувалися турніри хоча б найвищого рівня (чемпіонати Європи та світу). Адже зараз доводиться їздити всюди за власний кошт. Ну і преміальні мають бути не шість тисяч гривень (таку суму Анна отримала за бронзу на чемпіонаті Європи – Ред.).

Як відбуваються шахові збори?

– Як правило, ми на зборах займаємося дебютами – це початкова стадія шахової партії. Тому що кінцеві стадії, наприклад, досить гарно вивчені. А у початкових багато чого можна придумати: на початку партії білі та чорні можуть зробити по 20 ходів, а це вже 400 різних позицій. Взагалі можливі мільярди різноманітних варіантів. І тренери саме займаються тим, щоб допомогти у початковій стадії. Постійно потрібен пошук, тому ми підключаємо комп’ютери, які допомагають знаходити найкращі ходи. А після партії тренер може вказати на те, що було не так.

Фото: Censor/Oleg Ogorodnik

Колись видатний шахіст Гаррі Каспаров сказав, що головне в шахах не те, на скільки ходів вперед прораховувати, а наскільки добре можна проаналізувати поточну ситуацію. Наскільки ви погоджуєтесь із цим твердженням? 

– Звичайно, ми прораховуємо на декілька ходів уперед. Просто все залежить від позиції, адже деколи тобі потрібно мінімально на два-три ходи бачити, а деколи – на 20. Все залежить від ситуації.

У чому, на вашу думку, полягає головний інтерес українців?

– Зараз усе пов’язано з тим, що триває війна. І, напевно, всі зараз зацікавлені в тому, щоб вона закінчилася й усі жили мирно. Напевно, це головне бажання кожної родини. А якщо йдеться про спортсменів, вони мають приїздити на змагання та намагатися показати найкращий результат Зробити все, що від них залежить.

Спілкувався Антон Владиславський, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.