Смілива, вперта й працьовита. Щира, душевна й чуйна. Та, серця й душі якої вистачить на всіх, хто потребує турботи й допомоги. Яна Пекун – дівчина, яка в 19 років створила свій благодійний фонд “Dreamers” (“Мрійники”). Нині, у 23, встигає поєднувати роботу проєктної менеджерки, виконавчої директорки радіо SKOVORODA та керівниці власної організації. Водночас створює авторську радіопрограму соціального спрямування “Unstoppable”.

Благодійному фонду Яни вже чотири роки. За час його існування дівчина разом із командою волонтерів встигли реалізувати декілька масштабних проєктів, у яких здійснили сотні дитячих мрій. Детальніше про все це – у нашому інтерв’ю.

Давайте почнемо зі знайомства. Розкажіть коротко про себе.

Я – Яна, мені 23. Це дуже важливий аспект, адже зазвичай усі думають, що я набагато старша. Через це постійно говорять до мене на “Ви” [сміється]. Родом із Рівненщини, але останні 8 років живу у Львові. Приїхала сюди навчатися на географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка й залишилася.

Яна Пекун – юна засновниця благодійного фонду “Dreamers”. Фото: Instagram/ioanna_pekun

Чим займаєтеся зараз?

Я проєктна менеджерка. У нашому суспільстві існує стереотип, що проєктні менеджери є лише у сфері ІТ, але це не так. Я розробляю різноманітні проєкти: і освітні, і соціальні, і культурні, і медійні. Кожен із них обов’язково мусить відгукуватися в моїй душі – це головне, по-іншому я не беруся за жодну справу.

З чого почалася активна діяльність у такій сфері?

Починала я з волонтерства й студентських активностей. В університеті мала честь бути головою студентського уряду. Таким був мій початок. Це дуже відповідальна посада, до якої морально я була не готова, але довелося орієнтуватися вже на місці.

Відразу після студентського уряду мене запросили в міську раду очолити проєкт координування й створення львівського кластеру освіти та креативності. Сьогодні я є його співзасновницею разом із відомими й потужними людьми цього міста.

Маю чим пишатися, адже це той проєкт, який дає впевнений старт і організаціям, і людям. Він об’єднує різні освітні й креативні середовища та дозволяє їм працювати у “великій класній екосистемі”, яка створює власні продукти. Цей проєкт давався нелегко, але він був дуже масштабним.

“Лідерство – це дуже “незручна” риса зазвичай, адже вимагає певних нюансів”.

Чому навчив досвід у студентському уряді?

Це те, що дозволило розвинути в мені так звані “софт скіли”. Хоча лідерські якості в мене були з дитинства – їх потрібно було визнати й почати розвивати. Я знаю історії, коли люди пригнічують у собі різні якості, які для них є не зовсім комфортними. Лідерство – це дуже “незручна” риса зазвичай, адже вимагає певних нюансів. Студуряд університету дозволив мені зрозуміти, що я можу значно більше, ніж думала до цього, і масштаби моєї діяльності можуть бути теж більшими.

Який проєкт реалізуєте зараз?

Я взялася за проєкт, який у мені відгукнувся – стала виконавчою директоркою радіо SKOVORODA. Він дозволив мені зрозуміти зсередини, що таке нові креативні українські медіа. Зокрема онлайнові – для чого вони потрібні, яка їхня роль, які принципи й цінності. Це найцікавіший мій досвід. Зараз створюю авторську радіопрограму “Unstoppable”, яку збираюся транслювати й через це радіо.

Про що вона?

Це відлуння моєї соціальної роботи, яку вважаю своєю місією в житті. У цій програмі я розмовляю з людьми, які мають інвалідність, здебільшого набуту. Вони розповідають про те, як їм вдалося прийняти себе новими й почати робити свою “справу життя”. Кожен із них є успішним у певній сфері.

Розмови ці унікальні, як і люди. Нині про них варто більше говорити. У моїй радіопрограмі все подається не задля жалю, а для мотивації, успіху й натхнення. Звісно, не обійдеться без історій болю, але бачення його як досвіду. Взагалі, цей проєкт потребує окремого інтерв’ю. Я йшла до нього п’ять років. Він довго народжувався в голові, тому є для мене дуже чутливим і важливим.

Знаємо, що в 19 років ви вже створили власний благодійний фонд. Розкажіть, з чого все почалося.

Коли мені було 18 років, я очолювала благодійний відділ у Студентській раді Львова. Тому, наступним логічним кроком було балотування на студентського мера міста, щоби зробити більше. Я ж надзвичайна максималістка. Було страшно, але друзі наполягли. Напередодні виборів стався внутрішній розкол у колективі. Я була не до кінця адаптована й готова до цього. Через ці конфлікти я програла в один голос технічному кандидатові. Зараз це здається дуже смішним, але тоді це було серйозною подією.

Потім дві коліжанки, які мене підтримували, сказали: “Яно, ти ж мріяла заснувати благодійний фонд (далі – бф, – прим. ред.) – давай зробимо це разом! Ми тобі допоможемо, будемо співзасновницями (тому що потрібно мінімум трьох). Створимо логотип, назву, сторінку у Facebook. Знайдемо юриста, скинемося грошима, зробимо статут і зареєструємось”. Це все, що ми знали на той момент. Так і створили бф. І вже четвертий рік поспіль у мене існує фонд, який спочатку називався “Мрії можливі”, тепер – “Dreamers”.

Як ви організовуєте роботу фонду?

Він унікальний з точки зору благодійництва. Люди звикли бачити ті благодійні фонди, які збирають кошти й просто передають їх на необхідні потреби. Ми ж спробували різні формати, адже я хотіла вкладати у свій соціальний проєкт трохи інші цінності. Тоді ми почали діяти по-іншому. Спочатку знайшли волонтерів, а потім почали організовувати проєкти, спрямовані на розвиток людей.

Хто ваші волонтери і як можна стати ними?

Вони всі – молоді активні люди, здебільшого студенти, багато хто вже й працює. Однак кожен із них має бажання бути потрібним комусь, надавати свою допомогу і водночас розвиватися. Будь-хто з волонтерів може очолити власний проєкт на базі майданчика благодійного фонду, на базі контактів, із якими ми співпрацюємо. Це такий формат розподіленого лідерства – я не забираю на себе роль керівника, який вказує, що робити. Я даю можливість реалізовувати власні проєкти та всіляко цьому сприяю.

Чимало є постійних волонтерів – тих, які завжди спостерігають за соціальними мережами. Однак є й ті, які відгукуються на оголошення через канали комунікації та сторінки студентських рад. Відтак – ми можемо залучати різну кількість студентів різних університетів. В еру соцмереж це не глобально важко, просто треба не лінуватися.

Команда Яни Пекун. Фото: Instagram/bf.dreamers

“Ми про те, що робота має бути систематичною – тільки тоді вона дає результат”.

Звідки берете гроші на реалізацію проєктів?

У нас немає фінансування чи бюджету, немає власного офісу. Та й він нам не потрібен, адже ми можемо зібратися за кавою. Це не заважає нам робити довгі проєкти, спрямовані на розвиток молоді, дітей-підлітків або менших дітей, робота з якими ведеться систематично. Ми не розуміємо бачення “відвідувати сиротинець один раз на день Святого Миколая”. Ми про те, що робота має бути систематичною – тільки тоді вона дає результат. Отож, з дітьми різних сиротинців ми працюємо по-різному.

Який довготривалий проєкт організовувати востаннє?

Останній наш великий класний проєкт – “Книга мрій”. Вихованці дитячого будинку в Новому Милятині створили власну книгу бажань. Мої волонтерки записували їхні мрії. Вони були найрізноманітнішими.

Для мене було дуже цінно, щоб втілювались ті бажання, які потребують залучення інших людей. Тобто не просто купити ляльку й подарувати. Хоча, якщо тобі 5 років, то мрія може бути й такою. А коли тобі 13 і ти хочеш стати футболістом або побігати з професіоналом на справжньому полі – це потребує інших зусиль і діяльності.

Тоді наша команда реалізувала кожне їхнє бажання, і це було просто мегаемоційно. Наприклад, ми знайшли класного футболіста у Львові Ростислава Михальчишина, який допоміг нам організувати футбольний матч. Він потренував діток, а потім вони поїхали на “Арену Львів” дивитися справжній матч. Ростислав постійно був із ними, допомагав, купував хот-доги. Діти були настільки заряджені!

Ще одна мрія – навчитися їздити на велосипеді. Коли людина не лише тобі його дарує, а ще й вчить на ньому їздити – це набагато цінніше. Звісно, були й просто матеріальні подарунки, адже багато хто мріє про звичайні кросівки, але не має можливості їх придбати. Будь-які бажання мають право на життя.

Волонтерська діяльність благодійного фонду Яни Пекун. Фото: Instagram/bf.dreamers

Як створюються проєкти?

По-різному. У бф я керуюся таким правилом: “Усе має бути від душі”. Якщо не відчуваю, що можу зараз створити якийсь проєкт, а ніхто з моїх координаторів мене не замінить – я не змушую. Можу змотивувати, послухати чи порадити, але не наполягаю. Якщо все добровільно, то це дає зовсім інший ефект, ніж робота за гроші. Іноді, коли відчуваю, що треба робити проєкт – пишу в діалозі, щоб усі подумали, чи є в когось якась ідея. Часом буває, що людина приходить і каже: “У мене є ось такий задум”.

До нас можна звернутися з пропозицією будь-коли. Навіть якщо ви не були волонтерами до того – просто напишіть нам у соцмережі. Чим більше мотивації має людина, тим більше я хочу їй допомогти. Завжди запрошую всіх подивитися на реакцію дітей – після того ви більше не зможете дивитися на все це, як колись.

“У всіх соціально активних людей буває період, коли треба підлатати свої якісь відчуття”.

Над чим працюєте зараз?

Доки я лікувала своє емоційне вигорання (у всіх соціально активних людей буває період, коли доводиться підлатати свої якісь відчуття), я не могла придумати проєкт, який відгукнувся б у моєму серці. Здавалося, що ми перепробували вже все та потрібно й далі діяти за цією схемою – допомагати, і все буде “окей”.

Пройшло трохи часу та я зрозуміла, що в мені є велике бажання створити щось класне для дівчаток-підлітків. Так народився проєкт, який ми запустили 25 травня. “Між нами дівчатами” створений, щоб дати можливість дівчатам із кризових сімей отримати правильний приклад жінки за відсутності його вдома. Багато в кого з обраних дівчат є батьки, але їхній рівень опіки не відповідає базовому рівню потреб дитини в такому віці. Ми відібрали 41 найактивнішу дитину (з погляду на прагнення, бажання й досягнення) та запросили їх у центр Довженка відвідати наш форум.

Фото: Instagram/bf.dreamers

Що цікавого на цьому форумі?

На дівчат чекає крута й насичена програма, а також багато подарунків. Але для того, щоб вони відчули себе максимально легко – вони мусять розкритися там. Ми їх запрошуємо й даємо всі умови для комфортного перебування.

Ми знайшли партнерів, які будуть смачно готувати, подарують косметику, книги. Знайшли крутих мотиваційних тренерок, професіоналів у різних сферах, які розкажуть зокрема про психологію особистості, самооцінку, медіа- й інстаграмотність.

Зокрема розкажуть й про те, як створити особистий бренд у соцмережах, про усвідомлене харчування, про самопрезентацію. Буде коуч, яка розповість про стиль за бюджетних умов. Усі ці спікери є відомими й затребуваними, їхній час коштує дорого, але для нас вони погодилися виступити безкоштовно.

Буде також і блок майстер-класів, який дозволятиме спробувати все практично. Ми поговоримо про оцінювання праці. Про те, як не потрапити на різні “гачки”. Про те, що волонтерство – це волонтерство, а робота на начальника – це оплачувана робота. Розкажемо й про сексуальне виховання з точки зору дівчинки підліткового віку. Потім повеземо їх на концерт “Антитіл”, які подарували нам квитки для кожної з дівчаток. Цей проєкт не лише про те, як правильно дати дівчинці хороший приклад, а й про те, як соціум між собою може комунікувати й створювати круті речі.

Чи думали колись про те, що припините роботу фонду?

Мій бф є таким собі майданчиком, який створює місточок, “конект” між людьми, які потребують допомоги й тими, хто може її надати. Тому я й називаю його унікальним. Я вірю в нього й вірю в кожного з цих людей. Але якщо колись так станеться, що в мене закінчиться натхнення на роботу в ньому – я могла б з легкістю передати його тому, у кого наснаги більше. Якщо відчую таку потребу, звичайно.

У чому для вас український інтерес?

Якщо говорити буквально, то в мене завжди асоціація до слова “інтерес” – все одно емоція, яка підтримується певною новизною. Але якщо говорити в розрізі українців, то це очевидно може бути певний тренд, який вони хочуть наслідувати або діяти в межах цього тренду. Це може бути загальний український інтерес до теми, яка є на часі. А ще – це класна можливість використовувати в корисних цілях окреме коло людей для певних рушійних змін у системі. Український інтерес не так легко завоювати, але це можливо, якщо ти робиш правильні речі.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.