11 червня відзначають Міжнародний день рисі. З цієї нагоди Всесвітній фонд дикої природи запускає в Україні масштабну природоохоронну програму “Врятуємо рись”. Наразі це єдиний в Україні комплекс заходів, покликаний убезпечити та захистити рись євразійську – найбільшу кішку Європи, що живе і на території нашої країни.

Із 2019 до 2022 року у межах програми відбуватиметься збір даних про стан та чисельність рисі в Карпатах і на Поліссі. До того ж розроблять національний план дій зі збереження виду із залученням українських та іноземних зоологів, Мінекології України, Держлісагентства, адміністрації та експертів об’єктів природно-заповідного фонду та лісомисливських угідь.

Читайте також: В Україні відновили понад тридцять тисяч гектарів лісів

Утім, найважливішою є інформаційна робота з громадськістю, зокрема з місцевими мешканцями, туристами та мисливцями – ці групи населення найчастіше зустрічають рись у дикій природі.

Програма – довгострокова, саме тому розділена на кілька етапів та націлена на конкретні результати. Насамперед природоохоронні організації отримають актуальні дані про рись в Україні, і вже на їхній основі розроблять дієвий план збереження. Вже згодом запровадять відповідні заходи для охорони рисі в Україні.

До речі, перший крок втілення програми вже зробили: наразі збирають дані про популяцію рисі, результати отримають вже до кінця року.

Найбільша кішка Європи

Рись – благородна і красива тварина з карими очима, китицями на вушках, великими гострими кігтями та густим розкішним хутром. Вага дорослих звірів інколи сягає 32 кілограмів. Ніхто з представників родини котячих не пристосований до снігу так добре, як рись.

Ця кішечка має дуже гострий зір: побачити мишу вона здатна на відстані 250 метрів. Зазвичай в її раціоні зайці, птахи, дикі коти, сарни, олені, кабани. Ці звірі за натурою – одинаки. Матері живуть з рисенятами лише кілька місяців, а потім проганяють їх у самостійне життя.

До речі, задні лапи у них довші за передні: завдяки цьому рисі з легкістю лазять по деревах, полюють, і не провалюються в сніг. А от красиві китиці на вушках слугують радарами: саме тому ці тварини вирізняються не лише гострим зором, але й дуже чутливим слухом.

Рисі занесені до Червоної книги України: за останніми даними на території нашої країни нараховується близько п’ятиста особин цього виду.

Історія популяції рисі не поступається драматизмом сльозливим історіям життя людей. У доісторичні часи ця тварина мешкала майже у всій лісовій зоні північної півкулі. Вона була об’єктом переслідувань мисливців протягом століть. Був період, коли за знищення рисі навіть виплачувались премії.

Рись була одним із найбажаніших трофеїв королів та князів, а м’ясо вважалось делікатесом. Поки люди зрозуміли природну цінність цих тварин, то вже винищили їх у більшій частині Європи. Тепер майже всюди, де можна побачити рись, вона охороняється законом.

До речі, в Україні є колекційна монета номіналом у дві гривні, випущена у 2001 році, на реверсі якої зображена рись євразійська.

Доки рятуватимуть великих кішечок, “Український інтерес” нагадує про історію порятунку лося в трьох актах, якого цьогорічного березня рахували дроном:


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.