Чим більше часу відділяє нас від Другої світової війни, тим менше про неї знають історичних фактів і тим більше міфів з’являється навколо неї. Основа знань про тогочасні події наших сучасників – кінематограф.

6 червня 1944 року розпочалась операція “Оверлорд”. Для багатьох людей ця назва нічого не говорить. Інші свої знання про неї черпають в основному з фільму Стівена Спілберга “Врятувати рядового Райана” і низки комп’ютерних ігор, що обігрують знамениту висадку союзників на пляжі Омаха. На відміну від багатьох кінорежисерів, Спілберг не дуже згрішив проти істини. Висадка на пляжі Омаха дійсно нагадувала пекло, і саме на неї припала левова частка втрат військ союзників в перший день проведення операції “Оверлорд”.

Висадка союзників у Нормандії

“Оверлорд” (“Повелитель”) стала наймасштабнішою десантною операцією в історії людства і ознаменувала відкриття союзниками другого фронту в Європі. Загальна чисельність військ, що десантувались на узбережжі Нормандії, становила близько 2 876 000 чоловік. Тільки в першому ешелоні 6 червня на узбережжі Франції висадилися 156 000 американських, англійських і канадських солдатів та близько 10 000 одиниць різної техніки.

Для висадки десанту обрали п’ять секторів на узбережжі Нормандії. Вони отримали назви Юта, Омаха, Голд, Джуно і Сворд. Сектори висадки Юта і Омаха були закріплені за американськими частинами, Голд і Сворд за англійцями, у секторі Джуно висаджувалися канадці. З усіх ділянок десантування тільки в секторі Омаха німці змогли організувати запеклий опір. Десант першого ешелону на пляж перетворився на криваву бійню, і саме цей епізод став для американців одним із символів Другої Світової війни.

Висадка десанту у Нормандії

Загалом же наступ союзників в Нормандії в серпні 1944 року закінчився крахом всього німецького Західного фронту. Практично всі окуповані нацистами країни Західної Європи були звільнені союзниками. Німецькі війська змогли відновити нову лінію фронту тільки у вересні 1944 року на західному кордоні Німеччини з допомогою “Лінії Зігфріда”.

Читайте також: Невловима вбивця – 15 років марних пошуків

Сектор Омаха

Американці неспроста вибрали саме цю ділянку для висадки десанту. Багато кілометрів навколо узбережжя – прямовисні скелі, і тільки ця шестикілометрова смужка берега була придатна для висадки людей і, що найголовніше, техніки.

Німці також розуміли потенційну загрозу десанту. Хоча вони не встигли створити суцільної лінії оборони, вони обладнали у цьому місці 8 великих артилерійських бліндажів, 35 довготривалих вогневих точок, встановили 18 протитанкових гармат, 45 ракетних установок, 85 кулеметних точок і вкопали в землю 6 танкових башт.

Монумент у секторі Омаха

О шостій годині ранку над сектором з’явилися перші бомбардувальники союзників, але через хмарність пілоти відбомбилися, не бачачи цілей. В результаті всі бомби впали в глибині німецької оборони за смугою прибережних укріплень.

Висадка десанту також була не дуже вдалою: через шторм 10 десантних суден затонули, не діставшись берега. Шторм призвів і до невдалої висадки танків. Всього в першій хвилі було дві баржі, кожна з яких несла по 32 танки “Sherman-DD”. Утім, успішно висадилася техніка лише з однієї. Із 32 танків другої баржі 27 затонули відразу після початку висадки, а до берега змогли дістатися лише дві машини.

Карта сектора Омаха

Коли десантні катери підійшли до мілководдя, опустилися рампи, і почалася висадка піхотинців. Багато з командирів десантних катерів, не наважуючись підійти ближче до берега, почали опускати рампи, не досягнувши мілководдя. В результаті сотні бійців потонули. Німецька оборона до цього моменту повністю оговталась і зустріла десант кулеметним і артилерійським вогнем. Наступ союзників захлинувся – вцілілі солдати лежали, притиснуті до землі обстрілами німців.

Лише через півтори години після висадки, завдяки самопожертві і мужності саперів, десантники змогли піти на штурм німецьких укріплень. Близько 10 години ранку основну частину німецьких вогневих знищив десантом, а бетонні каземати, невразливі для артилерійського вогню, були пошкоджені піхотою. До цього часу розсіявся туман та стих шторм, що дозволило корабельній артилерії підтримати наступ і висадити нову хвилю десанту.

Лише ближче до вечора американці змогли просунутися вглиб континенту на півтора кілометра, хоча за планом вже в перший день вторгнення плацдарм повинен був досягти п’яти кілометрів вглиб континенту. Пляж всівали трупи та знищена техніка, бойовий дух солдатів був підірваний.

Читайте також: Військові трибунали Робітничо-селянської червоної армії: “за ціною не постоїмо”

Омахське чудовисько

Але був у цій бійні один епізод, який став жахливою легендою Другої світової війни. Серед оборонців пляжу Омаха знаходився 22-річний єфрейтор 352-ї піхотної дивізії Гайнріх Северло. У той момент він перебував у бункері, з пальцем на гашетці свого кулемета. Коли американці підійшли ближче, солдат отримав наказ стріляти на ураження.

Гайнріх Северло

Саме Гайнріх Северло і став легендарним “Омахським чудовиськом”. Після того, як перші солдати десанту опинились у зоні досяжності вогню його кулемета, він натиснув на гашетку. Бій розпочався о шостій годині ранку, через дві години замовк другий кулемет опорного пункту, до 11 години більшість сусідніх вогневих точок були вже придушені американським вогнем. Опівдні Гайнріх Северло виявив, що залишився останнім німцем, який ще стріляв на узбережжі. О третій пополудні у нього закінчилися патрони до кулемета. Северло, розстрілявши ще весь боєзапас до свого карабіна, розсудливо відступив в пошуках своїх. Всього в той день Гайнріх витратив 12 000 кулеметних патронів і 400 набоїв для карабіна.

За оцінкою самих американців, ефрейтор Северло, утримуючи позицію, за 9 годин безперервного бою убив і поранив близько 2500 їхніх солдатів. Загалом же втрати американців убитими і пораненими склали близько 4600 чоловік.

Як писав сам Северло у своїх спогадах, “це було як у тирі … я стріляв у натовп, не розуміючи що це люди, … я стріляв прямо як по мішенях, поки вони були в воді або тільки виходили з неї, … перші трупи на лежали відстані 500 метрів, потім 400, потім 150. З берега долинали стогони поранених”.

Вигляд зони висадку десанту з позиції Гайнріха Северло. 2008 рік. Фото: beam-truth.livejournal.com/6528050.html

Після цього бою Гайнріх був поранений і потрапив в полон. Про свої дії в якості кулеметника він промовчав, розуміючи наслідки такого зізнання. 1947 року Северло повернувся з полону додому. Правду про день 6 червня 1944 року знала тільки його дружина Ліза. Однак у 1960 році письменник Пауль Карель, який готувався випустити книгу про висадку союзників у Нормандії, захотів дізнатися від Северло подробиці тієї сутички. В результаті Гайнріх прибув до Нормандії, де розповів про свою участь в бою.

Саме після цього зізнання Гайнріх Северло зустрівся з солдатом американської армії Девідом Сільва, якого він поранив у той день. Сільва став капеланом американської армії і був розквартирований в ФРН. Двоє ветеранів подружилися і спілкувалися до останніх днів Северло, який помер 2006 року.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.