Напередодні міжнародного жіночого дня Французька академія зробила справжній подарунок жінкам. Відтепер “безсмертні”, як називають членів академії, офіційно визнали фемінітиви професій у французькій мові. Своє рішення охоронці чистоти мови пояснили надзвичайною роллю жінки у сучасному суспільстві. Запровадження фемінітивів, за їхніми словами – “природна еволюція мови”. Жінки в цілому та француженки, зокрема, все частіше користуються кар’єрними сходами в професіях, раніше притаманних чоловікам – пожежники, рятувальники, навіть президенти та міністри оборони.

Раніше академіки називали фемінітиви варварськими. Варто лише згадати скандал 2014 року, коли в Академії вкотре не погодилися із жіночими варіантами посад. Тоді мером Парижа стала Анн Ідальго. Її офіційна посада звучала як Madame le Maire. Політкиня наполягала на Madame LA Maire. Але “безсмертні” визнали цей варіант неканонічним. Тепер пані Ідальго може спати спокійно.

Щоб утворити фемінітив професії у французькій мові, здебільшого вистачить закінчення -е у слові, або жіночі артиклі перед ним – une чи la. Утім, французька мова – багатогранна, і способи словотворення також нескінченні. Наприклад, фемінітив слова auteur (автор) може мати одразу три варіанти: auteure, autoresse та autrice. А як бути із шеф-кухарем – le chef? Тут варіантів ще більше: la chèfe, cheffesse, cheftaine і навіть chève. Тому в Академії вирішили не визначати чіткий перелік професій для утворення фемінітивів, адже це, кажуть вони, непосильна задача.

Читайте також: В’ячеслав Васильченко. Мова: Улюблена дружина в гаремі

Безперечно, такий крок з боку Академії має велике значення для французьких жінок, але цей мовний подарунок принесе немалий головний біль філологам. Річ у тім, що масова фемінізація мови може призвести до певних слів-аномалій. І тут знавцям слова треба покорпіти. Візьмемо слово un médecin – медик. Якщо з нього спробувати утворити класичний фемінітив, то вийде une médecine. На перший погляд, все ідеально, але значення новоствореного слова вже зайнято: une médecine у французів означає медицину.

Цікавіша, або навіть, пікантніша ситуація складається з фемінітивами від слів président – президент та ambassadeur – посол. La présidente у французькій мові означає не очільницю держави, а першу леді, тобто виключно дружину президента. Аналогічна картина вимальовується і в слові посол: l`ambassadrice – це дружина посла.

Утім, амбасадорку (саме такий український фемінітив слова “посол”) Франції в Україні Ізабель Дюмон це не засмучує. На офіційному сайті диппредставництва вона значиться саме так – l`ambassadrice. Як, показала практика, проблем із цим немає – все зрозуміло з контексту. Вона – представниця Франції у нашій країні.

Адвокатеса, членкиня та поліціянтка

Спеціалісти кажуть, що сплеск появи нових фемінітивів в Україні фіксується початком ХХІ століття. До цього “жіночі” слова активно використовували аж до початку ХХ століття. Про це свідчать численні твори української літератури та мовні словники. Але насправді фемінітиви фіксував уже перший церковнослов’янський український друкований словник Лаврентія Зизанія (“Лексики”). А це, на хвилинку, 1596 рік. Ще є словник Бориса Грінченка (1907-1909 роки), який подає такі слова як дончиця (донська козачка), лікарка, комірниця (квартирантка). У словнику Дмитра Яворницького (1920 рік) знаходимо домовласницю та колежанку. А словник Агатангела Кримського (1924-1932 роки) подає професорку, заступницю, викладачку та навіть державницю, заставницю та владницю.

Попри те, що у період Радянського Союзу панувала гендерна рівність, фемінітиви не віталися ані в російській мові, ані в українській. Жінка по факту була не жінкою, а “товаришем”. Тому всі посади та професії мали виключно маскулінне словотворення. Винятками слугували ті спеціальності, за якими працювали здебільшого жінки: вчителька, прибиральниця, медсестра, швачка, куховарка. Це залишило певний відбиток на сучасній українській мові. Сьогодні далеко не всі жінки хочуть, щоб її професію називали на жіночій манер. І тут, – о, диво, – вони заявляють, що фемінітиви принижують їх як жінок.

Читайте також: Рада урівняла права чоловіків і жінок на військовій службі

Через тривалий патріархат у світовій історії у жінок залишилася хибна думка, що статус чоловіків є безперечним та винятковим. Мовляв директор Іванова має вищий статус, ніж директорка Сидорова. Чомусь жінки трохи плутають поняття фемінізму. Феміністки не хочуть бути чоловіками, вони хочуть мати рівні з ними права.

Утім, сьогодні ми все частіше чуємо такі фемінітиви як рятувальниця, пожежниця, депутатка, президентка, завідувачка, міністерка, авторка. Ці слова не викликають певних суперечок у суспільстві. Вони утворені за допомогою класичного жіночого суфіксу -к. Але загалом в українській мові фемінітиви можна утворювати за допомоги 13 суфіксів. Ще до простих та звиклих вуху суфіксів можна віднести -иц та -ис, наприклад, очільниця та актриса.

Таблиця з підручника "Гендер для медій"
Таблиця з підручника “Гендер для медій”

Утім, є і “складніші” суфікси. Чомусь фемінітиви, створені за їхньою допомогою, викликають у пересічного українця посмішку – -ес та -ин. Доволі дивно реагують на слова філологиня, філософиня, членкиня або агентеса та адвокатеса.

А от суфікси -ш та -их, за словами філологів, використовувати для фемінітивів взагалі не варто. Вони кажуть, що такі суфікси можуть випадково надати слову зневажливого відтінку. Судіть самі: повариха, ткачиха, директорша. На думку одразу спадає не професійна приналежність жінки, а те, що вона є дружиною повара, ткача або директора. Ми ж маємо іншу мету.

В особливу категорію несприйняття потрапили фемінітиви з наукових професій – історикиня, фізикиня або етнографиня. Ці слова створені абсолютно грамотно. І до них ставляться підозріло лише через незвиклість. Якщо такі фемінітиви використовуватимуть у медіа або під час публічних виступів, то вони швидше посядуть гідне місце у мовному обіході.

“Український інтерес” є прибічником фемінітивів, і ми виступаємо за їхнє активне використання. Мова має свій власний розвиток, а українська мова зараз набуває нового етапу еволюції. Наша мова – надзвичайно гнучка та багата, і в ній знайдеться місце для всіх.

З повагою журналісти та журналістки “Українскього інтересу”.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.