Їхні виступи були не лише жартівливими і пустотливими, але й піднімали життєві питання від залежності оковитої до повальної бюрократії
Їхні виступи були не лише жартівливими і пустотливими, але й піднімали життєві питання від залежності оковитої до повальної бюрократії

2 червня 1919 року на Полтавщині народився Юрій Трохимович Тимошенко – український актор, артист розмовного жанру, відомий під сценічним псевдонімом Тарапунька. Його дует з Юхимом Березіним – Штепсель і Тарапунька – гримів своєю славою на весь Радянський Союз. Вони давали понад тисячу спектаклів на рік, на їхні концерти неможливо було придбати квитків. Шанувальники створювали живі коридори для артистів, складали анекдоти і смішинки про своїх улюбленців. Але то все буде у майбутньому.

Дитинство, як уже було сказано, минало на Полтавщині. Акторську освіту здобував у Київському театральному інституті. До того часу навчався у звичайній міській школі. На естрадну сцену потрапив у 1940 році. Свої перші спроби акторської майстерності демонстрував на студентських зібраннях – так званих капусниках.

У 1941 році після закінчення інституту Юрія застала німецько-радянська війна. Разом зі своїм другом Юхимом Березіним, перебуваючи у трупі ансамблю пісні і танцю, гастролювали військових частинах, намагаючись у такий спосіб підтримати бойовий дух солдатів. Спочатку вони втілили образ життєрадісного кухаря Галкіна (Березін) і банщика Мочалкіна (Тимошенко). У своїх постановках вони висміювали казуси життя, іноді “діставалося” і німцям.

Після війни два товариша вирішили “дати життя” новим персонажам. Так постали перед очима глядачів пустун і вигадник Тарапунька і розважливий та правильний Штепсель. Сценічні імена походили від однойменної річки Тарапунька, що на Полтавщині, а Штепсель від характеру самого персонажу. Адже він умів все полагодити і всьому дати раду. Такий підхід до вибору сценічних імен підказав Олександр Довженко. Офіційно дует розпочав своє існування у 1946-му. А через короткий проміжок часу зайняли переможне місце на Всесоюзному конкурсі артистів.

Історія відносин цих людей дивовижна. Вони познайомилися ще у Київському театральному інституті імені Карпенка-Карого – разом грали в випускному спектаклі і більше не розлучалися, дружили все життя – 50 років. Зазвичай люди сходяться раз і назавжди тільки в двох випадках – або коли вони повністю збігаються, або коли є повна протилежність, а тому доповнюють один одного. Друге – про них.

Штепсель і Тарапунька

Родзинкою цього дуету була і мова самих акторів. Тарапунька розмовляв українською із полтавським діалектом, а Штепсель російською із одеським акцентом. Будучи такими різними, вони ніколи не висміювали мовні особливості, таким чином не розмежовуючи, а навпаки об’єднуючи Україну.

Їхні виступи були не лише жартівливими і пустотливими, але й піднімали життєві питання – від залежності від оковитої до повальної бюрократії. Так одного разу трапився казус. Вже повним ходом йшла підготовка до гастролів у Великобританїї, та один із чиновників, від якого залежав від’їзд за кордон запитав: “Чому це ви досі не в партії?” – Тимошенко із запалом вигукнув: “Ви спершу очистіть партію від негідників, а потім ми самі до вас прийдемо!”. Ясна річ, що після таких слів про концерти у Лондоні довелося забути. До речі, варто зауважити, що обидва артиста ніколи не були членами партії. Дружина Тимошенка розповідала про ще один випадок із життя Юрія. Одного разу Тарапунька, він же Тимошенко, у одному із коридорів зустрів секретаря парткому, той одразу запропонував артистові навіть без без вивчення статуту вступити до партії. На що Юрій випалив: “О, ні! Недостойний, недостойний”.

Такий непримиримий до партії, Юрій мав пристрасть до азартних ігор. “До карт він був байдужий. Єдиний раз я, Фіма і Юра грали в потязі в бридж. Юра дуже образився, програвши велику суму. А ось “одноруких бандитів” дуже любив. Я ходила, наприклад, на теплоході слідом за ним, тому що він програвав всі гроші”, – так згадувала їхній круїз дружина артиста.

Юрій разом із дружиною Юлією

У 1986 році дует припинив своє існування. А причиною стала трагедія – 1 грудня серце Юрія Тимошенка зупинилося. Сталося це під час гастролей в Ужгороді, з інфарктом він потрапив до лікарні. Майже місяць провів у застінках шпиталю. Коли Юхим приїхав забирати свого друга додому, той посміхнувшись, зробив пару кроків на зустріч і впав замертво. Під час похорону Юхим підійшов до труни і прошепотів: “Якби ти знав, як багато я хотів тобі сказати, але сьогодні я забув текст. Вперше в житті”.

Похований у Києві на Байковому кладовищі. На вулиці Рейтарській, 20/24, де в 1983–1986 роках жив Юрій Тимошенко, встановлено меморіальну дошку.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.