12 червня 1899 року народився Артур Фелліґ – всесвітньо відомий фотограф під псевдонімом Віджі. Його творчість мала шалений успіх ще за життя. Світлини майстра однаково високо цінувалися як у ЗМІ, так і в авторитетних художніх виданнях. Він створював свої знімки, які мали емоційний зв’язок між глядачем і персонажем, віртуозно вловлюючи найзнаковіший момент для зйомки кадру.

Дитинство Артур провів у містечку Золочів, на Львівщині. Коли хлопчикові виповнилося 11 років, він разом із сім’єю емігрував до Сполучених Штатів Америки на острів Елліс. Саме сюди упродовж 72 років прибували шукачі кращої долі з усіх куточків світу.

У 14 років Артур почав працювати, та через відсутність освіти він міг розраховувати лише на помічника офіціанта. Але доля була прихильною до юнака, він випадково потрапив у асистенти до професійного фотографа в Нью-Йорку. З того часу хлопець уже ніколи не розлучався з фотоапаратом, адже саме у цьому він знайшов своє покликання.

Робота з фотокамерою дозволяла працювати у різних газетах, так із одного видання до іншого кочували його знімки. Що характерно, він одним із перших з’являвся на місці подій, а іноді й раніше поліції. Одні називали його магом, інші щасливчиком, але як би там не було, факт лишається фактом – він створював найсенсаційніші знімки . Це дозволило йому у 1935 році стати позаштатним новинним фотографом. У цей період з’являється його псевдонім “Віджі”, який походить від Wee Gee – це назва гри з передбаченнями і звуками поліцейської сирени.

Свою діяльність він розгорнув навколо штабу поліції. У 1938 році фотограф отримав дозвіл на встановлення поліцейської рації у своєму авто. Співпрацюючи з відділенням, він прослуховував обмін повідомленнями і оперативно приїжджав до місця пожежі, вбивства та інших подій, роблячи кадри для “гарячих” новин.

“У мене виросли крила. Тепер мені не потрібно було чекати, коли злочин наздожене мене. Я сам міг його переслідувати. Все моє життя було налаштоване на поліцейську хвилю. У той же час це було зовсім не простою справою – заробляти на життя, будучи вільним фотографом. Потрібні були дійсно змістовні історії, щоб змусити редакторів купувати фотографії. Часом це були дуже важкі кадри. За часів великої депресії люди хотіли відволіктися від своїх власних проблем, занурюючись в історії чужих неприємностей”

У 1941 році він організував свою персональну виставку робіт “Віджі: вбивство – мій бізнес”. Адже всі сенсаційні фотографії він продавав авторитетним виданням, які платили чималі кошти за ексклюзив, серед них: Herald-Tribune, Daily News, Post, Sun і PM Weekly.

Через чотири роки після виставки Віджі випустив фото-книгу під назвою “Оголене місто”, яка принесла чималий комерційний успіх і надихнула Жуля Дассена на зйомку однойменного фільму.

“Коли ви почнете відчувати зв’язок між собою і фотографованими людьми, коли будете сміятися і плакати їхнім сміхом і сльозами, знайте, ви на правильному шляху”, – Віджі.

Наступними його роботами стали альбоми “Люди Віджі” (1946) і “Голий Голлівуд” (1953).

Багато документальних знімків було створено у нічному Нью-Йорку під час великої депресії та періоду сухого закону. А після переїзду до Голлівуду у 1947 році Віджі створив серію “спотворених” портретів знаменитостей і політичних діячів. Для їхньої зйомки він експериментував з різноманітними оптичними змінами об’єктивів. Він занадто добре знав темні сторони людської душі, тому його портрети були разюче відмінними від знімків на глянцях. Ідея цієї серії була дуже простою: краса, успішність, слава – це всього лише красива обгортка, за якою приховані недоліки і вади, властиві всім людям, незалежно від їхнього становища в суспільстві.

У 1952 році Віджі повернувся у Нью-Йорк, читав лекції і писав про фотографії. У 1957-му, захворівши на діабет, переїхав до соціальної працівниці Вілме Вілкокс, яка доглядала за фотографом і згодом зберегла його архів. Одночасно із заняттями фотографією він працював консультантом і штатним фотографом кінофільму “Доктор Стрейнджлав” свого земляка Стенлі Кубрика. У 1961 році вийшла друком автобіографія “Віджі про Віджі”.

До своєї смерті Віджі як репортер часто приїздив до Європи, знімав матеріали для Daily Mirror та інших журнальних та книжкових фотопроєктів. У СРСР перша виставка Віджі пройшла під час його лекційного турне у 1959 році.

Помер у віці 69 років у 1968-му.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.