Українське танго Богдана Весоловського

Вірш, покладений на музику “Лети, тужлива пісне”, став гімном українських емігрантів

30 травня 1915 року народився Іван-Богдан Весоловський, який в історії музичного Львова зайняв почесне місце на лаві композиторів, неперевершених українських піснярів і акордеоністів.

Народився у Відні, але після Першої світової батьки переїхали до Стрия, звідки і почалася довга дорога до визнання. Батька, Остапа Весоловського, шанували у містечку, а ще він був головою окружного суду, мав впливові політичні зв’язки. Мати Марія була очільницею союзу українок у Стрию, писала вірші, які у майбутньому стануть піснями, а ще приходилася родичкою Соломії Крушельницькій. Але доля батьків була сумною, адже і Остап, і Марія стануть політв’язнями – батько у Польщі, а матір у СРСР.

Читайте також: Владлен Мараєв. Золотий голос України – Соломія Крушельницька

Весоловський, маючи подвійне ім’я, чомусь не любив, коли його звали Іваном. У дитинстві його називали Боцян, а на сцені його знатимуть під псевдонімом Бонді.

Освіту Богдан здобував у Стрийській гімназії, водночас навчався у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Там він вдосконалював техніку гри на фортепіано й пробував себе у композиції. Згодом разом із друзями музикантами створив капелу “Ревелірс”. З нею вони грали у клубах і на святах містечка Стрий.

У 1933 році по закінченні гімназії Богдан вступив до Львівського університету на правове відділення. Але музики не полишив, продовжуючи паралельно відвідувати музучилище.

Мистецьке життя тогочасного Львова вирувало на повну. Майже на кожному кроці працювали театри-кабаре, у яких лилася музика різноманітних жанрів – від мрійливих і ліричних до жартівливих і танцювальних. Весоловський намагався наслідувати Барвінського, Людкевича, Савицького та інших композиторів. Писав музику на вірші Тараса Шевченка, Тодося Осьмачки, Олекси Слісаренка. У музичному виші на той час була популярною капела Леоніда Яблонського, або як його ще називали –“Ябця”. Від цього прізвиська і назва бенду була відповідною – “Ябцьо-Джаз”. У ній грали Анатоль Кос-Анатольський, Іван Костюк, а пізніше приєднався і Бонді.

У гурті “Ябцьо-Джаз” Богдан зустрів своє кохання. Її звали Ірина Яросевич, вона була їхньою солісткою. Вдвох вони співали, Ірина виконувала перші твори Богдана. Але таке палке кохання із часом згасло, а шляхи вже колишніх коханців розійшлися у різні боки. Дівчина потрапила до Польщі, де зажила собі слави естрадної співачки і акторки.

А Богдан залишився у Львові. У 1938 році, коли створювалася автономна Карпатська Україна, Весолоський на хвилі патріотизму їде у Хуст. Адже впевнений, що він, дипломований юрист, обов’язково стане у нагоді. Після Хусту виїхав до Відня. Саме з цього розпочнеться довга дорога еміграції.

У австрійській столиці, там де він колись і сам народився, знайшов суджену. Олена Залізняк походила з того самого роду, що і мати композитора. Ба більше, вона доводилася Бонді троюрідною сестрою, але на те не зважали. У їхньому шлюбі народилося двоє синів. Дружина виявилася спорідненою душею, писала разом із чоловіком вірші. Їхній твір “Лети, тужлива пісне” стане гімном емігрантів із України.

У Відні Богдан, щоб прогодувати сім’ю, грав у клубах і барах. Із дружиною мали одну мрію на двох – переїхати за океан. Але до здійснення мети лишалося ще три роки, які вони прожили у містечку Шердінг, де Весоловський працював перекладачем при митній службі.

Подорож до омріяної Канади була важкою. Грошей не було, позичені кошти швидко скінчилися. Але рівень життя, який разюче відрізнявся від окупованої Галичини, а також повоєнного Відня, дозволив через короткий час звести власний будинок. Згодом переїхали до Монреаля.

У Канаді на Богдана чекали перші контракти, за якими видали понад 100 платівок. Там композитор зайнявся серйозною музикою. На ноти були покладені вірші Володимира Сосюри, Павла Тичини, Максима Рильського, Тодося Осьмачки, Василя Симоненка, Ганни Чубач та інших. Весоловський здобуває любов канадських українців.

Читайте також: Поет, який перелив Україну в слово

Але не музикою єдиною. Паралельно, як колись навчався, Богдан успішно будує дипломатичну кар’єру, що дозволяє йому займати високі державні посади, хоча громадянства Канади він не має. До того ж, працюватиме у редакції канадського радіо, що дозволить мати хоча б однобічний зв’язок зі слухачами-українцями. Адже відвідати рідну землю йому випаде лише один раз у 1968 році.

Творець українського танго, вальсу, фокстроту – такий шлях пройшов Богдан Весоловський. У кожну ноту музику вкладав любов, яку серцем відчував слухач. Найвідоміші його композиції: “Прийде ще час”, “Як тебе не любити”, “Чи справді”, “Лиш тебе одну”, “Ти з любові собі не жартуй”.

“Про Богдана кажуть, що він повертається в країну, але ті пісні, які він написав у 30-ті роки у Львові, ніколи її не покидали. Хоч зрідка лунали зі сцени, але співалися вдома, побутували в усній традиції ще й у 1950-1970-х роках. Хоч ім’я автора, який перебував в еміграції в Канаді, не називали. Лише в другій половині 1980-х років, коли ці пісні зазвучали у виконанні ансамблю “Львівське ретро” та співаків Василя Бокоча й Ореста Цимбали, ім’я Весоловського було вперше названо серед тих, хто приніс славу музичній культурі довоєнного Львова. Потім ініціативу керівника ансамблю Олександра Зелінського підхопили Леся Боровець і “Галицька ревія, які співали шлягер “Ти і твої чорні очі”,– розповідає музредактор Львівського радіо Олена Онуфрів.

Серце видатного композитора зупинилося у 56 років. Ця сумна подія трапилася морозного світанку 17 грудня 1971 року. До своєї смерті Богдан заповів дружині, щоб його прах був перевезений до України. Дружина виконала останній обов’язок перед чоловіком. Його прах покоїться у Стрию, в родинному склепі.

Загалом музична спадщина композитора налічує 130 пісень, які наповнені зворушливими мелодіями, розмаїттям музичних мотивів та любовною лірикою.

Музикант Олег Скрипка взявся за відродження спадщини Богдана Весоловського, видавши два альбоми “Серце у мене вразливе” та “Жоржина”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter