13 червня 1865 року народився видатний львівський скульптор. Його ім’я вписане золотими літерами в історію міста. Мабуть немає таких людей, які б не захоплювалися оздобою Опери, пройшли повз скульптури на вокзалі чи не зупинилися біля пам’ятника Адаму Міцкевичу. Проте, не всі зможуть назвати ім’я автора цих видатних робіт, але звичайно, що він є, і звати його – Антоній Попель.

Антон-Юзеф Попель народився у містечку Щакова. Мати Антоніна походила з родини Станічек. Батько – Антон Попель – був урядовим службовцем митниць у різних галицьких містах, зокрема, у Бродах та Золочеві. Роки юності він провів у Бродах і вважав це місто рідним на рівні зі Львовом. Батько був відомим і активним громадським діячем, у 1895-1897 роках видавав власним коштом часопис Gazeta Brodzka.

Освіту Антоній-молодший здобував у Краківській школі і Віденській академії мистецтв. Останнім етапом у навчанні Попеля стала Академія мистецтв у Флоренції, де він вдосконалював свій фах у скульпторів Еміліо Манчіні, Ауґусто Пассальї й Ауґусто Рівальти.

У 1888 році Антоній приїжджає до Львова і розпочинає викладацьку діяльність із малювання і скульптури у Львівській політехніці. Також мав студію, у якій отримали певні навички моделювання його учні Казимира Малачинська-Пайздерська, Люна Дрекслер, Михайло Паращук. Пізніше Михайла Паращука скульптор залучив до співпраці (зокрема під час виконання пам’ятника Адамові Міцкевичу та виготовлення орнаментального декору при спорудженні Музею художнього промислу).

Статуї над порталом будинку на площі Генерала Григоренка, 2 у Львові. Скульптор Антоній Попель (1865—1910). Фото: Aeou

У 1894 році Попель одружився з донькою професора Марконі. 1901-го Антон став доцентом, а у 1905-му – надзвичайним професором моделювання Львівської політехніки.

Антоній Попель був одним із провідних скульпторів кінця ХІХ – початку ХХ століть. За більше як двадцять років своєї діяльності створив чимало скульптур, які у переважній кількості збереглися й донині.

У 1904 році з’явився пам’ятник Адамові Міцкевичу. Цей монумент став одним із символів Львова. Він був ініційований Літературним товариством імені польського поета. Спеціально створена комісія відібрала 23 проєкти, але перше місце зайняв Антоній Попель, обійшовши конкурентів із Флоренції і Парижа. Відкриття скульптурно-архітектурної композиції відбулося 30 жовтня. Наступного дня на честь Антонія було організоване свято, і син Адама Міцкевича Владислав особисто подякував майстру за “найкращий пам’ятник батьку”.

Колона Адаму Міцкевичу. Фото: CC BY-SA 3.0

Ще однією визначною роботою Попеля стало оздоблення Львівської опери, архітектором якої став Зиґмунт Ґорґолевський. Головний фасад будівлі прикрашає скульптурна композиція Антонія під назвою “Радощі та страждання життя”. Зображений старий мудрець, який сидить на сфінксі. Праворуч – радощі: бенкетуюча і танцююча пари та приручена пантера. Ліворуч – страждання: викрадення молодої дівчини, смерть на полі битви.

На фризі фасаду розміщені музи робіт Юліана Марковського (Полігімнія), Тадеуша Вишневецького (Ерато та Каліопа), Юліуша Белтовського (Терпсихора), Тадеуша Баронча (Мельпомена й Талія), Антонія Попеля (Евтерпа). У нішах фасаду дві жіночі фігури: ліворуч – “Комедія” з маскою (автор Тадеуш Баронч), праворуч – “Трагедія” зі стилетом в руках (автор Антоній Попель).

Фасад Львівської Опери. Фото: Zbruc

Після закінчення будівництва залізничного вокзалу за проєктом архітектора Владислава Садовського та за участі фірми Івана Левинського до оздоблення долучився Попель. З обох боків порталу головного входу в нішах стоять алегоричні статуї “Торгівля” і “Промисловість”, а над порталом – символічні скульптури Львова і залізничного руху Петра Війтовича.

Серед останніх архітектурних оздоб Попеля – виконані у 1909 році на замовлення архітекторів Ігнатія Кендзерського і Адама Опольського великі (висотою 4 метри) кам’яні статуї Богородиці та святого Йосифа на головному фасаді Католицького дому у Львові. На жаль, вони були знищені після 1945 року.

Створені Попелем у значній кількості портретні погруддя та барельєфи вражають фотографічною точністю і реалістичністю. Серед таких праць, зокрема, погруддя цісаря Франца Йосифа І, портретна плакета Леона Сапіги, бронзове погруддя Яна Матейка, гіпсове погруддя Казимира Бадені, гіпсове погруддя художника Міхала-Адама Созанського, бронзовий портретний медальйон художника Едварда Лєпши, погруддя брата живописця Тадея Попеля. Деякі портрети у 90-х роках ХІХ століття Попель різьбив під впливом Жана-Батіста Карпо і віденського необароко. Вони характеризувались експресією моделювання, нерівністю поверхні, динамікою силуетів та яскравою театральністю у поворотах голів.

На Личаківському цвинтарі праць Попеля не залишилось. Хоча відомо, що Антоній проєктував надгробки для інших кладовищ. У 1896 році він створив медальйон на пам’ятнику Козебродських у Бродах, у 1902 році – бронзовий барельєф з головою Христа на родинному склепі Родаковських на Раковицькому цвинтарі у Кракові.

Святий Георгій – рельєф на фронтоні готелю “Жорж” у Львові. Скульптор Леонард Марконі та Антон Попель . Фото: Aeou

Останні місяці свого життя Попель тяжко хворів і помер у санаторії під Львовом 7 липня 1910 року, проживши 45 років. Похований на Личаківському цвинтарі недалеко від своєї доньки Ядвіги. Велика посмертна виставка Попеля була організована того ж 1910 року, восени, в межах Загальної крайової виставки мистецтва у Львові. На ній було представлено понад 50 творів.

Дослідник львівської скульптури Юрій Бірюльов написав: “Зі стилістичного боку в його алегоричних скульптурах переважало віденське необароко, що проявлялось в енергійному моделюванні й динамічному русі фігур. Станкові портретні погруддя і рельєфи митця характеризуються реалістичною точністю в деталях, глибокою психологічною характеристикою”.

Читайте також: Еммануїл Мисько – неперевершений майстер скульптурного портрета

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter