Упродовж життя ми постійно стикаємося з різноманітними ризиками – від проблем зі здоров’ям до втрати майна. Всіх не передбачити. Але чи можна застрахувати найцінніше – життя? Можна. І у багатьох розвинених країнах така практика досить поширена. В Україні ж трохи інша ситуація. Причин цьому багато, але основна – недовіра. Та й дуже часто люди неправильно розуміють суть страхування життя, вважаючи, що воно потрібне лише у разі смерті. Але це не так.

То що ж насправді таке страхування життя, чи варто вкладати гроші у таку послугу, і, якщо так, то яким компаніям можна довірити делікатну справу – “Український інтерес” розбирався разом з експертом ринку страхування Андрієм Нестеренком.

В Україні сьогодні застраховані 5-7 відсотків населення. Для порівняння, у Європі – близько 85%, у США – 80%. Часто люди мають кілька програм на різні терміни у різних страхових компанія. У нас на страхування життя однієї особи витрачається від 1,5 до 2 доларів, у той час, як у сусідній Польщі – 102 долари, Угорщині – 148, Німеччині – 1042, США – 1750, а у Великій Британії аж 3300 доларів.

Звісно, у цих країнах асортимент послуг зі страхування життя набагато ширший, ніж в Україні. Як і кількість та надійність компаній, що їх пропонують. У нас ринок страхування не дуже стабільний: одні припиняють діяльність, їх заміняють нові. Лише торік ринок покинули 20 страхових організацій. Станом на 31 березня 2018 року у нашій державі було зареєстровано 292 страхові компанії, з них тільки 60 займаються страхуванням життя.

Страхування життя – що це?

Страхування життя (Life insurance) – це особисте страхування, яке передбачає захист довгострокових інтересів застрахованого. Якщо простіше, це накопичення коштів до певних подій у житті: виходу на пенсію, повноліття, весілля чи нещасних випадків.

Давайте пригадаємо, як часто зустрічаються у соцмережах публікації з проханням про фінансову допомогу. Раптово опинившись віч-на-віч зі страшною хворобою, люди не в змозі самостійно оплатити дороге лікування. А на випадок недуги також можна застрахуватися. Просто мало хто задумується про це, мовляв, зі мною такого не станеться, навіщо притягувати біду.

Перший у світі задокументований випадок страхування життя зафіксували 18 червня 1583 року у Лондоні.

Україна входить до п’ятірки країн світу з найвищою смертністю. Крім ДТП, найчастіше причинами є онкологія та хвороби серця. І, нагадаємо, що лише 5-7 відсотків українців застраховані. Але, за словами Андрія Нестеренка, більшість людей, які мають страховки, не мали наміру і бажання їх купувати. Вони були змушені це зробити, як частину свого кредитного договору. Тобто, десь близько 3% українців самостійно і виважено страхують своє життя.

Види страхування

Страхування буває ризикове, накопичувальне та комбіноване.

Ризикове страхування – це періодичні невеликі внески у свій страховий поліс, який має певний термін. У разі страхового випадку, наприклад, інвалідності, смерті, хвороби і т. д., застрахованій особі виплачується відшкодування – сума, зазначена у договорі, або її частина.

Тобто, страхова компанія як сейф, у який люди відкладають гроші на “чорний день”. Суму клієнт обирає самостійно. Відповідно, чим вона більше, тим більша вартість страховки.

Ризикове страхування часто пропонують банки як умову іпотечного, автомобільного чи споживчого кредиту. Для них це гарантія – якщо з позичальником щось станеться, і він не зможе виплачувати кредит, його борг віддасть страхова компанія. Такі договори укладаються на невеликий термін, зазвичай на рік. Важливо знати, що внесені кошти не повертаються, якщо страховий випадок не стався.

Накопичувальне страхування життя – це вид довгострокового страхування, за яким кошти виплачуються застрахованому, коли він досяг певного віку або, у разі його смерті, – спадкоємцям.

На відміну від ризикового страхування, тут гроші не просто зберігаються, а інвестуються компанією у різноманітні активи, і у такий спосіб примножуються. У разі настання страхового випадку вам виплачується вся страхова сума, що може значно перевищувати суму внесків, адже ви отримуєте ще відсотки, нараховані на них.

Накопичувальне страхування – це така собі альтернатива державному пенсійному фонду або депозиту. Ви укладаєте договір та з певною періодичністю платите внески, щоб у разі необхідності отримати захист, або ж накопичити солідну суму грошей. Накопичувальне страхування орієнтоване на термін від 10 років. Страховий платіж розраховується індивідуально, враховуючи вік, стан здоров’я, професійні та особисті ризики.

Комбіноване страхування поєднує у собі накопичувальну і ризикову функції.

Чому українці не страхують життя

За словами Андрія Нестеренка, з усіх компаній, які займаються страхуванням життя в Україні, менше десятка відповідають світовим стандартам:

“Решта займаються більше профанацією, ніж страхуванням життя таким, яке воно є у цивілізованому світі. Тому багато людей неправильно розуміють цю послугу і бояться купувати поліси страхування. Причин тут декілька.

Перша – тотальна недовіра до всіх фінансових установ в Україні.

Друга – відсутність підтримки страхування життя на державному рівні. У людей немає розуміння, що вони несуть персональну відповідальність за своє здоров’я, а також – за своє фінансове майбутнє.

І третя – те, що в Україні небагато потужних страхових компаній. Здебільшого, це міжнародні гравці. Часто саме українські компанії не мають досвіду, не мають розуміння, а інколи навіть не мають стратегічного бачення, як має відбуватися процес страхування. Для них головне – власний фінансовий інтерес. І, на жаль, я маю багато таких прикладів.

Якщо взяти міжнародні компанії – це і досвід, і практика, і велика кількість прикладів виконання зобов’язань по різних випадках.

Сьогодні поширення інформації про цю послугу відбувається виключно завдяки консультантам, менеджерам і директорам, які працюють як в агентських мережах компаній по страхуванню життя, так і в незалежних партнерах або брокерах, які розповсюджують цю послугу.

Якщо взяти ринок страхування життя в Україні і розбити його на дві основні зони, то перша – це фізичні особи, користувачі цієї послуги, а друга – це коли компанії турбуються про своїх співробітників. Ця корпоративна культура у нас ще не дуже розвинута, хоча це має бути невід’ємна складова соцпакету. Впевнений, з часом так і буде”.

Кому довірити страхування свого життя

Якщо ви все ж таки вирішили застрахувати своє життя, то до цього потрібно підійти дуже серйозно, щоб у результаті не бути ошуканими. Андрій Нестеренко називає декілька критеріїв вибору страхової компанії:

  • Раджу купувати страховий поліс у міжнародній компанії, яка має офіційно зареєстрований підрозділ або окрему компанію в Україні. На нашому ринку таких є декілька, і вони мають більш ніж столітні історії.
  • Вік компанії – теж дуже важливий фактор. Раджу розглядати послуги страховиків, які працюють не менше 50 років.
  • Треба також розуміти, що клієнт не може прийти до офісу страхування життя і купити програму у компанії. Він купує послугу у конкретного консультанта. А вони є різні. Хтось виконує свою роботу зі стратегічним поглядом у майбутнє, а хтось просто хоче заробити на вас грошей. На жаль других більше. Вони не завжди надають клієнтові усю необхідну інформацію. І коли стаються якісь події, або коли вже клієнт хоче внести зміни до свого договору, або вимагає відсотки від суми, починаючи з другого чи третього року страховки – це все помилки консультанта.
  • Репутація – це показник. Тобто перед тим, як звертатися до якоїсь компанії, пошукайте інформацію про неї в Інтернеті, запитайте знайомих та близьких.
  • Уважно вивчіть, які саме страхові випадки прописані у договорі, а також – умови виплати відшкодування.
  • Перевірте платоспроможність страховиків. Це можна зробити на сайт Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

До речі, за новими вимогами Нацкомфінпослуг до платоспроможності страхових компаній, протягом двох років їм потрібно накопичити “запас міцності” у розмірі 30 мільйонів гривень – для ризикових, і 45 мільйонів – для компаній з накопичувального страхування життя з 30 червня 2020 року.

Скільки коштує страхування життя?

“Скажіть, чи є у якісь країні визначена ціна життя? Кожна людина на власний розсуд оцінює його. І найкраще фактичне підтвердження оцінки людиною життя – то поліс страхування.

Поясню на власному прикладі. Якщо підрахувати усі поліси, які маю сьогодні, то я оцінив своє життя у 6 мільйонів гривень. Але я знаю, що воно коштує дорожче. Тому збільшуватиму суми свого страхування з кожним роком.

Страхова компанія розраховує вартість страховки, відштовхуючись від страхової суми, яку обрав клієнт. Дуже жаль, що сьогодні люди можуть дати ціну машині, квартирі, але не можуть дати ціну своєму життю, яке насправді є безцінним”, – підсумував Андрій Нестеренко.


Ірина Савчук, “Український інтерес” 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.