“А лисички
Взяли спички,
К морю синему пошли,
Море синее зажгли”.

– Корній Чуковський

Перемога! Україна піднялася на п’ять сходинок рейтингу Doing Business, про що з гордістю повідомив президент Петро Порошенко. Doing Business – це такий рейтинг, де експерти оцінюють простоту ведення підприємницької діяльності. В індексі йдеться про всяку бюрократію, тому наша держава і може похвалитися досягненнями. Але реальність жорстокіша. Про неї, мабуть, не знають чи то укладачі рейтингу, чи то керівники держави, або всі разом.

Чи справді все так добре з веденням бізнесу в Україні, як нам розповідають? Самі підприємці кажуть, що ні. І справа тут зовсім не в бюрократії.

Все частіше з’являються повідомлення про старий-добрий рекет. Способи різні: хтось намагається діяти у, так би мовити, правовому полі – через наїзд податкової, пожежників, або інших контролюючих “санстанцій”, а хтось використовує схему буремних 90-тих – підпали, обстріли, погрози та залякування. Мета ж одна – отримати гроші. Натомість підприємці отримають гарантії безпеки. Платити треба щомісяця, інакше все повторюється – підпали, погрози, “перевірки” та “силові наїзди”.

Коротше кажучи, одні й ті ж самі люди спочатку нищать бізнес, а потім стають “рішалами”, які ніби пропонують захист. Чому ця схема успішно працює досі у країні, яка пережила дві революції заради світлого майбутнього? Усе просто – налякані підприємці погоджуються платити данину бандитам, розуміючи, що вони діють у зв’язці із перевертнями у погонах або з упирями із вищих державних органів.

Але є бізнесмени, які, попри загрозу, хочуть вести бізнес за правилами. Що з цього виходить? Розказуємо на прикладі мережі магазинів “Взуттєвий Бум”, яку палять уже більше трьох місяців. Зловмисників досі не знайшли. Точніше не встановили замовників, бо виконавці навіть не соромляться камер спостереження та діють, не ховаючи облич.

Наразі “червоний півень” виїв сім магазинів. Збитки колосальні.

Почалося все 19 липня у Вінниці. Пожежа сталася близько третьої години ночі. Вогонь тоді знищив вікна та частину товару, а ще пошкодив внутрішнє оздоблення торговельного закладу. На щастя, постраждалих не було. Розглядалися різні версії – від замикання проводки до підпалу конкурентами.

Перша пожежа сталася у Вінниці. Фото із соцмереж

Та вже за тиждень зловмисники намагалися підпалити крамницю цієї ж мережі у Житомирі. Цього разу нападники тільки розбили вітрину та розлили всередину невідому речовину. Можливо, після першої пожежі зрозуміли, що перестаралися, бо перший підпал якось моментально взяв курс на знищення, а не на залякування.

Через чотири дні, першого серпня, “Взуттєвий Бум” горить у Кривому Розі. Сценарій такий самий. Сигналізація спрацювала близько четвертої ранку. Версія про конкурентів остаточно відпала, бо ніяких вимог ніхто не висунув.

За словами власника мережі, окрім заяв у поліцію він проводив власне розслідування. І тут, наче джин із пляшки, з’явилися люди, які готові були вирішити проблему. Зрозуміло, за гроші. Але підприємець твердо вирішив покарати зловмисників у законний спосіб. І запалало.

Четверта пожежа у Запоріжжі. 17 серпня знову ж таки близько 3 години ночі надходить повідомлення, що горить “Взуттєвий Бум” у ТЦ “Інтрейд”. 22 серпня – підпал у Черкасах.

П’ять магазинів менш ніж за два місяці. Далі – затишшя чи перепочинок на місяць. Чи, може, палії розраховували, що власник мережі все ж таки погодиться “закрити питання” та почне сплачувати данину? Цього не сталося. Підприємець продовжував наполягати – зловмисники мають бути покарані за законом. І знову запалало.

У ніч на 21 вересня близько четвертої години стається чергова пожежа у Дніпрі. Цього разу вогонь повністю знищив магазин “Взуттєвий бум”. Горіло так, що постраждали навіть вікна квартир на другому поверсі будинку. Може, мешканцям теж треба на данину складатися?

Вже за тиждень, 27 вересня, підпал стався у Києві. О четвертій ранку почала палати крамниця на Мінському ринку. Але вогонь не обмежився тільки магазином – тисяча квадратних метрів території ринку перетворилися на попелище. Мінський ринок суттєво постраждав, а з ним – дюжина підприємців.

Що кажуть правоохоронні органи? Агов, панове Аваков, Луценко, Грицак?! Слідство триває вже понад три місяці. І це при тому, що обличчя зловмисників фіксували камери спостереження. Ці та інші зібрані докази передали слідчим. Але й досі ніхто не затриманий. Чому? Може тому, що і на слідство хтось тисне. Або правоохоронці мають власну зацікавленість у затягуванні справи.

Поки замовники залишаються у тіні, то маріонетки-виконавці можуть змінюватися і продовжувати гратися у піроманів – “криша” дозволяє. Але як відреагує та “криша”, коли дізнається, що замість того, щоб збити з “клієнта” гроші, їх просто спалили. Перебрали куті меду ще першого разу. Навіть якби бізнесмен зараз погодився на умови здирників, то платити вже просто нічим. Що ж тепер доповідати замовнику?

Підпал як спосіб залякування та тиску в Україні дуже поширений. Якщо подивитися статистику ДСНС, то об’єкти підприємницької діяльності горять ледь не щодня. Але ситуація з “Взуттєвим Бумом” показова – сім крамниць! Замовники ж бажаного не отримали, зупинили бізнес, та ще й собі репутацію підмочили: в країні, де влада постійно говорить про всебічну підтримку малого та середнього бізнесу, безкарно його нищать. Абсурд.

Схожа ситуація з пожежами на СТО. Чотири повідомлення за два місяці. Почалося все у вересні з Одеси. Другого жовтня запалала СТО у Києві. 25 жовтня – Мукачево. Через два дні – знову Київ. Внаслідок пожежі на станції технічного обслуговування у Голосіївському районі згоріло 3 автомобілі та 4 пошкоджено. І ще через два дні у тому ж районі палає інша СТО. Знову ж таки згоріли три автівки. Ще вогонь сильно пошкодив обладнання станції, дотла згорів другий поверх і дах будівлі. У всіх випадках не відкидається версія підпалу. Збіг?

Такі історії, на жаль, не рідкість. Усілякім парамілітарним структурам, які прикриваються патріотичними гаслами та набирають до своїх лав колишніх учасників АТО, екс-правоохоронців та перенасичену гормонами агресивну молодь треба за щось жити. Гранти усіляким “ультра” не дають, тож і подаються в рекет з попуску влади, яка схожа на китайських мавпочок із затуленими очима, вухами та ротом.

А що кажуть люди? Одеса. Липень цього року. Серед білого дня в офіс, розташований на складській території, яка до речі добре охороняється, проникає група людей. Своїх облич не приховують, ніби не бояться покарання. Вони добре знають територію і відразу направляються у кімнату з двома сейфами, де зберігалася величезна сума грошей. Звідки вони знали, що у сейфах є чим поживитися – залишається здогадуватися. “Вистава” триває 20 хвилин. Наскочники забирають гроші та зникають. Пультова охорона не зреагувала, а причетних досі не знайшли. Жодного.

Ще один випадок розказують про мережу магазинів в Одесі. Її нібито на законних підставах беруть під арешт. Потім приходять “захисники”, кажуть, що можуть вирішити негаразди. Підприємці погоджуються на їхні умови. Магазини знову починають працювати. Але на чию кишеню?

Не відстає Харківщина, де банда рекетирів підривала аптеки та автосалони, вимагаючи гроші у бізнесменів. Перш ніж зловмисників затримали наприкінці 2017 року, вони здійснили понад десяток злочинів.

Київ, липень 2018 року. На зупинці міжобласних маршруток поблизу метро “Чернігівська” група молодиків вимагала гроші у водіїв. Прикривалися ім’ям “Національного корпусу” і “Національних дружин”. Документів, звичайно, ніхто не показував. Пасажирів від водіїв не відрізняли, гроші вимагали в усіх, погрожуючи фізичним насиллям.

Усього не перелічити. Хіба за це у 2014 році люди помирали на барикадах Майдану? Хіба за це воюють наші хлопці та дівчата на сході проти окупанта? Бізнесмени, між іншим, допомагали та допомагають фронту. Чи вистачить у держави ресурсів, щоб утримати його без волонтерської допомоги від небайдужих? Бо хтось ніби цілеспрямовано нищить цих небайдужих. “Україна – це Європа”, кажемо ми. Безумовно, але якась дуже вогненебезпечна. Принаймні для бізнесу.


Аріна Золотницька, Євген Вус, спеціально для “Українського інтересу” 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.