Вінничанці Катерині Мазуркевич 22 роки. Вона працює в одній із найбільших комп’ютерних корпорацій світу – Microsoft, продукти якої використовуються у понад 50 країнах світу. А торік вона посіла друге місце у рейтингу журналу Forbes найкращих роботодавців у світі.

Про те, як потрапити до Microsoft, про особливості роботи у багатонаціональній компанії та життя в американському місті Сіетл – дівчина розповіла “Українському інтересу”.

Катерина закінчила фізико-математичну гімназію у Вінниці і вступила на факультет кібернетики до Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

“Мені завжди подобалися точні науки – математика, фізика, інформатика. Я розуміла, що найкраща перспектива – працювати програмістом. Тому і вступила на факультет кібернетики”, – розповідає дівчина.

Працювати за кордоном після закінчення вузу Катя не планувала. Хоча під час навчання багато чула, що робота у таких компаніях, як Microsoft, Google, Facebook – це чудовий старт і хороший крок у кар’єрі. Багато студентів з її факультету намагалися потрапити туди на стажування. І ті, кому це вдавалося, могли рекомендувати своїх знайомих на роботу до цих корпорацій. Саме так резюме Каті потрапило до Microsoft:

“У компаніях такого рівня щодня на пошту рекрутера приходить величезна кількість листів. Не кожному може пощастити, щоб твоє резюме помітили. Інколи вони роками зберігаються на пошті. Тому допомога у плані реферу дає чудовий шанс, щоб потрапити на співбесіду до бажаної компанії. Моє резюме до Microsoft відправив друг”.

– Як проходила співбесіда, і чи довго ти готувалася до неї?

– Перед Microsoft я проходила співбесіду у Facebook. Хоч туди мені потрапити не вдалося, та це була чудова підготовка. Бо у таких компаніях співбесіди проходять дуже схоже. Тому готуючись до проходження в одну компанію, ти автоматично готуєшся і до іншої. У тебе перевіряють не знання мови програмування, а навики у розв’язанні алгоритмічних задач.

У Microsoft була одна співбесіда по скайпу, а потім мене запросили до Сербії. Там проводилося чотири співбесіди з різними інтерв’юерами, за результатами яких мене запросили на роботу.

– Що ти відчула, отримавши запрошення від всесвітньо відомої корпорації?

– Я була неймовірно щаслива. Але більше не через те, що отримала запрошення на роботу, а через перемогу. Перемогу у тому, до чого довго готувалася. Мені було надзвичайно приємно. Тоді я не розглядала це як неймовірну можливість, я просто раділа, що моя наполеглива праця була недаремною.

– Ти відразу погодилася на переїзд до іншої країни?

– Спочатку я все проаналізувала, обробила інформацію, яку отримала. Сумніви звичайно були. Плюс у тому, що не треба підписувати ніякого контракту про відпрацювання визначеного часу. Завжди можна покинути роботу і повернутися додому.

Я вирішила, що таких шансів у житті буває небагато, і цією можливістю треба скористатися. Я не боялася чужої країни, нового колективу, роботи. Був приємний мандраж. Я знала, що у Microsoft багато студентів, які закінчили мій факультет. Тому звернутися за порадою завжди буде до кого. Тим паче разом зі мною до США їхали двоє однокурсників.

– Ти кажеш, що у корпорації є студенти з твого факультету. А взагалі українців серед працівників багато?

– Не можу стверджувати, що українців тут дуже багато, але у чужій країні ти усюди шукаєш своїх. Тому може здатися, що багато. Як тільки чуєш українську чи російську мову, відразу на це реагуєш. Що цікаво – у корпорації працює значна частина не американців. Є програмісти з різних країн світу. Багато з країн колишнього Радянського Союзу.

Компанія Microsoft у американському місті Сіетл. Фото надане героїнею публікації

– Розкажи про свою посаду та особливості роботи у Microsoft.

– Моя посада називається software engineer – розробник програмного забезпечення. Компанія складається з різних департаментів, а ті діляться на відділи. Я працюю у відділі, який розробляє внутрішній софт, тобто програми для користування працівниками Microsoft. У моїй команді 20 людей. Усі дуже дружелюбні і завжди готові тобі допомогти.

Керівництво лояльно ставиться до працівників. Ніхто не розраховує, що ти все відразу зрозумієш. Ти – нова людина у компанії, тому тобі дається час, щоб у всьому розібратися.

Не було також жорстких дедлайнів щодо переїзду. На підготовку всіх документів та відкриття візи у мене пішов рік. І мене весь цей час з розумінням чекали. Запрошеним спеціалістам пропонують два варіанти: або тобі дають певну суму грошей, і ти сам вирішуєш усі свої питання, або ж тебе на два місяці забезпечують житлом, автомобілем, оплачують переліт, щоб ти мав час для адаптації.

Щодо досвіду роботи, він не обов’язковий. Але це плюс, бо є речі, які ти не прочитаєш у книжках, вони приходять з досвідом. Це не лише технічні навики, а й робота у команді, розуміння процесу, вміння аналізувати продукт, правильно ставити дедлайни і так далі.

Чіткого графіку роботи немає. Головне результат, а не те, скільки часу ти витратив на роботу. Я намагаюся підлаштовуватися під команду, бо у нас є неписане правило: працювати в однаковому режимі, щоб усім було зручно. Ми працюємо приблизно з 8-10 ранку і до 17:00-19:00.

– Які цінності компанії Microsoft?

– Мені з першого дня запам’яталися слова нашого виконавчого директора: “Багато людей вважають, що успіх залежить тільки від вроджених талантів, але насправді багато залежить від працьовитості, від того, як ти прагнеш до своєї мети, як ти вмієш робити помилки і вчитися на них, боротися і йти до кінця”. Я з ним повністю погоджуюся. У компанії багато часу виділяється на саморозвиток. Це показує прагнення виростити лідерів і професіоналів.

Також компанія дає можливість працівникам у робочий час відвідувати тренінги або конференції.

Періодично маємо невеликі корпоративи. Мені дуже подобається, що ми завжди разом обідаємо, і під час цього у нас дуже цікаві теми для обговорення. У Microsoft є баланс між роботою і відпочинком. Всі із задоволенням цього дотримуються, ніхто не змушує тебе працювати наднормово.

– У світі частішають випадки кібератак і з ними все важче боротися. Як ваша корпорація захищається від кіберзлочинності?

– У Microsoft є спеціальний департамент, який тестує усі продукти компанії на вразливість до кібератак. І є команди, які виправляють знайдені дефекти.

– А щодо злиття персональної інформації?

– Щодо цього у нас є спеціальний тренінг, обов’язковий для кожного співробітника. Нам показують серіал про програміста, який виконує свою роботу і, щоб протестувати продукт, використав дані клієнтів. Через це компанія отримала величезні проблеми. Саме тому, кожна людина, яка працює з даними, несе величезну відповідальність.

– Колеги розпитують тебе про Україну?

– Спершу, коли тільки приїхала, дуже цікавилися, яку я різницю відчуваю між США й Україною, розпитували про національні страви, про культурні особливості. Часто про погоду запитують, чи багато у нас снігу, бо у Сіетлі навіть взимку плюсова температура.

– То ж яку різницю ти відчуваєш між американцями і українцями?

– У США люди привітніші, як на мене. Тут є культура small talk – коли ти приходиш у крамницю, тобі відразу роблять багато компліментів, питають, як ти провів день, обговорюють погоду, якісь новини. Те саме може відбутися і на вулиці, або на якомусь концерті. Тут всі посміхаються, намагаються підняти один одному настрій. І ти відчуваєш – це щиро. Може, я помиляюся, але в Україні таке не часто зустрінеш.

– Чому компанії зі світовим іменем із задоволенням приймають на роботу українців?

– Не скажу, що лише українців. Є великий попит на фахівців з країн колишнього Радянського Союзу, бо у нас освіта насправді дуже хороша. Наші програмісти мають високий рівень знань і тому показують себе добре на роботі. А ще вони завжди готові вчитися. За три місяці у компанії я виросла як спеціаліст.

– Чи плануєш повернутися працювати в Україну?

– Цілком можливо. Я не буду загадувати наперед. Але перед переїздом до США я пообіцяла собі, що пропрацюю тут певну кількість років, щоб зрозуміти, чи подобається мені, відчути як це – працювати у компанії такого рівня.

– У чому вбачаєш український інтерес? 

– У самосвідомості, аналізі і ставленні під сумнів інформації, що поширюється. Я рада, що люди стають відкритішими до інших точок зору, мають критичне мислення і при цьому оберігають і пишаються своєю культурною спадщиною.


Спілкувалася Ірина Савчук, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter