Творець і генеральний директор компанії Worldwide Aeros Corp. (AEROS) Ігор Пастернак живе в США вже майже чверть століття. Сюди він приїхав з України, створивши за цей час у Каліфорнії багатомільйонний бізнес з будівництва сучасних дирижаблів і аеростатів. Сьогодні “Український інтерес” пропонує своїм читачам ближче познайомитись з українцем, якому вдалось досягти успіху у Сполучених Штатах і який не забуває своєї Батьківщини. Матеріал, як і попередні наші дописи про українців Америки, підготовлено у партнерстві з американським виданням Forum Daily.  

Чи можливо застосування Ваших дирижаблів в Україні? Цікавився чи хтось із нашої країни Вашими роботами?

Звичайно, можливо! Україна – промислова країна, а вантажний дирижабль якраз орієнтований на проведення логістики. На даний момент в Україні проходить сільськогосподарська реформа, і в цьому плані наші вантажні дирижаблі можуть допомогти. Я говорю про Aeros, адже він здатний перевозити вантажі вагою до 250 тонн, стартувати і приземлятися на непідготовлені поверхні.

Так, наші дирижаблі – дорогі, але це інвестиції в інфраструктуру. Це та частина бюджету, куди йдуть податки. Коли будують міст за мільярд, ніхто не дивується. Просто є речі, які необхідні.

Ви працюєте з українськими фахівцями? Освітню базу Ви самі отримали в Україні, чи є у нас зараз досить кваліфіковані кадри для Вашої сфери діяльності?

У нас є співробітники з України і їх багато. Наприклад, інженери. Адже наша компанія функціонує і в Україні. Я сам навчався у Львові.

Кваліфіковані співробітники – це люди, які вміють думати. Освіта не стоїть на першому місці в даному випадку, хоч вона дуже важлива. Вона ніколи не визначає твою кар’єру і майбутнє. Вона необхідна, але її не достатньо. Люди з України дуже винахідливі і хочуть перевернути світ. А в поєднанні з англійською – це приголомшливо! В українців є потенціал. Україна йде до ідеалізму, а американці вже там. У цьому ми багато в чому схожі.

Що робити Україні для відродження авіаційної сфери? У Вас є рецепт?

У мене немає рецепту, адже у кожного своя дорога і свій шлях. Але я вважаю, що для початку жителям України, бізнесменам, потрібно стати реалістами. Адже будь-який рух визначається розумінням того, де ти знаходишся і ким ти хочеш стати. Будь-який бізнес побудований на понятті параної. Ти повинен бути здоровим параноїком – розсудливо подивитися на себе.

Щоб відродити авіацію в Україні, потрібно почати це робити. А потенціал завжди є. Оскільки будь-яка авіація – це бізнес, потрібно розуміти, що куплять сьогодні і що мені потрібно зробити, щоб це купили. Мрія – це імідж, але це не те, що можна сьогодні продати.

Коли ми говоримо про великий бізнес – це корпорація. Наприклад, Антонов – це не корпорація, їм потрібно рухатися, щоб стати корпорацією. Підібрати хороший менеджмент і створити корпоративну культуру, яка базується на щоденних простих речах, які точно виконуються. Якщо державне підприємство не приносить прибутку, люди повинні бути звільнені. І це не повинно бути вирішенням питання зайнятості, це повинно бути питанням ефективності.

Банкрутство – абсолютно нормальне явище. Дженерал Моторс пройшли через банкрутство і сьогодні вони приносять прибуток. Щоб піднятися, потрібно впасти. Держава не повинна займатися бізнесом. Функція держави – в розподілі, вона не може заробляти.

Найбільша хвороба України – третє покоління совків. Люди вже виросли з ідеями совка. Ми ж люди і не хочемо змінюватися. Це наша ментальність.

Чому Ви виїхали з України і як Вас прийняли Штати? Як жилося найперші дні в чужій країні?

Я поїхав ще тоді, коли був Радянський Союз – в 92 році. Я поїхав в США будувати дирижаблі, тому що був згоден з американською конституцією і тими принципами суспільства, на яких базується Америка. Я не виїжджав з України, я поїхав в Америку.

Я прекрасно пам’ятаю момент, коли я остаточно прийняв рішення – я був в “Борисполі” і планував летіти до замовника в Москву. Мій літак скасували і оголосили про путч. Мені довелося повернутися до Львова. Наша компанія зібралася в підвалі за переглядом програми “Врємя”. У тому випуску нещадно лаяли кооперативщиків, а ми ж були саме кооперативом. Тоді-то я і вирішив, що якщо ми хочемо щось глобальне зробити, тут нам цього не дадуть.

Так, здається, що взяти і переїхати – це складно. Але коли ти живеш за принципом, що хочеш кудись рухатися, тоді не складно. Я не буду говорити про те, як я два тижні отримував допомогу з безробіття і як в кишені у мене було всього 50 центів. Важливим є те, де я зараз і що роблю.

Що Ви порекомендуєте охочим виїхати до Штатів?

Їхати, але при цьому розуміти одну річ – до того, як ти переїхав, ти повинен бути американцем в голові. Це не означає говорити англійською. Важливо розуміти, що допомогти незнайомцеві – це нормально. Важливо знати, що таке свобода. Важливо вірити в людей і любити людей, адже народ – це прекрасно. Америка – це те місце, де будь-хто може змінити світ. Америка – це місце, де держава працює для свого народу.

Я патріот американського лайфстала.

Чи можна зробити те ж саме – побудувати такий бізнес – не в США, а в Україні? Ваш приклад говорить, що майбутнє – за технологіями. Що робити Україні для того, щоб здійснити прорив у цій сфері і чи є у неї взагалі потенціал?

Я можу довго сидіти і мріяти про будівництво дирижаблів і можу читати тисячу статей про свій успіх або я можу діяти і будувати дирижаблі. Це вже мій вибір. Побудувати такий бізнес можна. Важливо розуміти, для чого це робити і навіщо. А взагалі потрібно вірити в людей. Кожна людина здатна змінити світ.

Успішні люди – “особлива раса”? У чому секрет успіху?

Звичайно, успішні люди – особливі! По-перше, їх менше. Я не беру до уваги тих, кому просто пощастило. З виграшем в лотерею, наприклад. В Америці успішних людей більше, ніж в будь-якій країні світу. Більше мільйонерів. І не тому, що тут повітря інше, а тому що суспільство таке. Це виховання, не генетика.

Чому саме в США представлено найбільше дрібних бізнесів ніж в інших країнах? Тому що люди вірять в себе. Тому що вони розумні, працьовиті і готові побудувати бізнес.

Успішний – це не означає, що ти сидиш на своїй яхті або летиш на Багами на особистому літаку. Це означає, що твоя робота – це твоє хобі і ти хочеш змінити світ. І навіть якщо ти просто відкрив китайський ресторан з унікальним концептом, ти все одно міняєш світ, адже ти змінюєш фуд-культуру в своєму ком’юніті. Навіть коли настають важкі часи, успішні люди знають, що це пройде.

Чи принесла війна в Україні нову хвилю емігрантів? Ви їх бачите? Чи є особливості в їх поведінці?

Я не стикався з новими іммігрантами з України, які переїхали після війни в Америку. Я не думаю, що вони якось особливо поводяться. На мій погляд, війна – це жахливо, але саме ця подія виховало українське суспільство. В Україні ростуть справжні громадяни, патріоти, нехай країна ще будується. Сподіваюся, будівництво ніколи не закінчиться. Адже будь-яку стану будують її громадяни.

Що таке, на Ваш погляд, український інтерес? Що це? У чому він полягає?

Український інтерес завжди один і той же – щоб люди і країна в цілому виробляли набагато більше за світовими стандартами і щоб жили краще і краще.

Адже коли люди живуть краще, підвищується продуктивність. Коли країна може похвалитися стабільною економічною ситуацією і люди вільні висловлювати свою думку і не боятися – це не щастя?

Будь-який уряд пов’язаний з людьми. Коли він сильно довго повторюється, вони йдуть вибирати, тому що знають, що у них завжди є вибір. Ми йдемо голосувати, щоб жити краще. Це боляче і нервово, коли ти щось руйнуєш, міняєш, але по іншому не може бути. Вибір повинен бути на користь українського інтересу. І це не питання президента. Є одне питання – український інтерес.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.