Практика обирати супутниками життя не жінок, а ляльок – уже досить поширена у світі. Йдеться не лише про секс, а й про кохання. Сучасні технології дозволяють створювати жінок-роботів, яких важко відрізнити від справжніх. Вони мають реалістичний вигляд і наділені штучним інтелектом, що дозволяє підтримувати розмову з партнером, реагувати на його слова.

І може поки в Україні секс-шопи пропонують лише гумових ляльок, та мені уже доводилося чути розмови сильної статі про плюси життя з жінкою-роботом. Такий феномен вдало описує Віктор Пелевін у своєму романі “S.N.U.F.F.”. Йдеться про кохання головного героя до високотехнологічної ляльки Каї, яка фізично нічим не відрізняється від справжньої жінки. Її унікальність та непередбачуваність захоплюють чоловіка. Кая запрограмована на духовність, сучність і звабливість. Ці опції роблять з неї ідеальний об’єкт любові для головного героя. Об’єкт, який “може загинути сам, а може відправити на той світ і вас”.

Ще більше сколихнув цю тему нещодавній приїзд жінки-андроїда Софії до Києва. Адже на запитання, чи можливе кохання між людиною та роботом, вона відповіла так: “Вважаю, що це можливо, бо маю емоції. Щоправда вони всі запрограмовані наперед. Коли мої емоції стануть більше схожими на людські, то кохання стане можливим”.

Читайте також: Робот Софія – еволюція чи загроза?

То, може, наступна сексуальна революція – технологічна? Роботи, штучний інтелект, віртуальна реальність можуть повністю змінити уявлення людей про сексуальні стосунки. Чоловікам подобається можливість обирати партнерку, яка за всіма параметрами буде налаштована під них. Та й негативних наслідків шлюбу, які бувають у справжньому житті, немає. І мова не тільки про чоловіків. Для жінок теж створили чоловіка-робота. Американські науковці та сексопатологи переконані, що вже через 50 років люди відмовляться від звичних інтимних стосунків, заміняючи партнера роботом. Футуролог Єн Пірсон передбачає, що жінки це зроблять набагато раніше чоловіків. Що несуть собою такі стосунки? Чи можна це вважати збоченням? Спробуємо розібратися.

Коханки з ганчір’я

Ідея замінити жінок виникла не сьогодні, і навіть не вчора. Перші згадки про це датуються XV століттям. В Іспанії, Італії, Франції та Голландії набивали соломою фігури з тканини або шкіри. Вони слугували для сексуального тренування хлопчиків, а також для моряків у довгих плаваннях. Ці фігури так і називали – пані для подорожі (dame de voyagе).

Гітлер, секс-ляльки і Барбі

Перші спроби виготовити секс-ляльку приписують Гітлеру. Річ у тім, що окупована Франція вела, так би мовити, партизанську війну – французькі повії заражали німецьких солдатів різними венеричними хворобами. Щоб запобігти цьому, у 1940 році фюрер доручив главі СС Гіммлеру проект “Боргхільд” (у перекладі – “берегиня”, “помічниця”).

Силіконова лялька у планах мала такі параметри: білошкіра, блакитноока блондинка, зростом 176 сантиметрів, яка легко вміщується до ранця і може використовуватися солдатами та офіцерським складом. Розробкою муляжу займався Франц Тшакерт – співробітник Німецького музею гігієни у Дрездені, який раніше створював анатомічно точну скульптуру зі скла.

Фігура Боргхільди мала повторювати тіло легкоатлетки Вільгельміни фон Бремен, а обличчя – з угорську актриси Кеті фон Нагі. Остання згоди не дала. Тому винахідники просто намалювали різні обличчя, відповідно до поширених смаків чоловіків.

Перша партія з 50 ляльок задовольнила солдатів, після чого Гітлер замовив ще 5000 “Боргхільд”. З іншого боку солдати соромилися носити із собою ляльок, побоюючись насмішок. Що сталося з фабрикою по виготовленню ляльок, достеменно невідомо. Подейкують, що її у 1942 році розбомбили союзники.

Цю історію розповідає Грем Дональд у книзі “Цирульники Муссоліні”. Дослідження походження ляльок Барбі привело його до проекту “Боргхільд”. Виявляється, що творці улюбленої іграшки багатьох дітей створили її після відвідин Німеччини у 1956 році. Тоді популярною була сувенірна лялька Ліллі – героїня еротичних коміксів, що публікувалися у газеті Bild Zeitung.

Попри це, деякі вчені називають проект вигадкою. Ніяких документованих свідчень виробництва ляльок, крім технічного опису і декількох світлин, не зберіглося.

Щодо інших країн, то у США секс-ляльки вперше з’явилися на сторінках порножурналів 1968 року. У Велику Британію такі “іграшки” потрапили лише у 1982-му. Звичайно, немає сенсу порівнювати тодішніх гумових подружок чоловіків із теперішніми жінками-андроїдами. Вони були жахливої якості, рвалися і могли викликати алергію. Мали моторошну зовнішність і зовсім не нагадували справжню жінку. Коштувало таке задоволення близько 50 доларів.

Коли для їхнього виробництва почали використовувати латекс, фігури ляльок стали більш подібними до людських. Ляльки мали скляні очі, на них одягали перуки. Моделі, які виробляла Франція та Угорщина коштували від 100 до 200 доларів.

Що таке RealDoll

Прорив у виробництві секс-ляльок здійснив каліфорнієць Метт Макмаллен. Чоловік працював на фабриці по виготовленню масок для Геловіна, і якось жартома зробив жіночу фігуру. Вона мала дуже реалістичний вигляд, тому він створив ще декілька і розмістив фото на своєму сайті. Чоловіки оцінили манекена і попросили зробити такого ж, але з перламутровими ґудзиками щоб з ним можна було займатися сексом. Так у середині 90-х компанія Abyss Creations почала виготовляти ляльок RealDoll.

Секс-ляльки виготовляють вручну з силікону. Вони мають металевий каркас, суглоби на шарнірах, 10 типів статури та 16 видів зовнішності. Над виготовленням кожної працює 15-20 людей близько 80 годин. Ляльки не бояться води: їх можна мити, вони не тонуть. Окрім того, витримують високу температуру й навантаження, їм можна робити пірсинг і татуювання. Вага такої красуні – від 34 до 52 кілограмів. Ціна – від 6500 доларів і вище, в залежності від індивідуальних налаштувань: від веснянок на шкірі до рис характеру.

Розробник RealDoll зрозумів, що для більшості його клієнтів лялька – не просто іграшка для сексу. Чоловіки намагаються знайти у ній друга. Тому Макмаллен вирішив створити ляльку зі штучним інтелектом. Вона отримала назву Harmony. Harmony говорить англійською, уміє запам’ятовувати інформацію. Особистість такої партнерки можна налаштувати через мобільний додаток. Можна обрати покірну подругу, або ж навпаки агресивну, злу або ніжну і турботливу. Робот має 18 типів особистості. Якщо обрати опцію “ревнива”, то лялька вимагатиме, скажімо, видалити незнайому дівчину з друзів у Facebook.

Додаток, який робить із робота особистість, можна придбати на сайті Realbotix, дочірньої компанії Abyss. Google та Apple у своїх офіційних крамницях його не продаватимуть, бо він містить матеріали сексуального характеру. Така лялька обійдеться близько 10 тисяч доларів.

До речі, саме Realbotix створила секс-робота для жінок. Генрі (так звуть ляльку-чоловіка) не лише задовольняє жінку сексуально, а й спілкується з нею, жартує та робить компліменти. Обійдеться такий красень у 11-15 тисяч доларів.

Ще одну ляльку з штучним інтелектом зробив винахідник з Барселони. Назвав Самантою. Її особливість у тому, що вона вміє насолоджуватися сексом та має три рівня сексуальності, який користувач може вибирати відповідно до своїх уподобань. Також можна обрати її настрій та бажання. Зовнішність ляльки покупець обирає самостійно.

З вересня 2016 року китайці почали продавати ляльку Silicone Robot. Нею можна керувати через додаток для Android. Лялька моргає, рухає очима, видає звуки під час сексу.

Виготовленням секс-ляльок займається також японська компанія Orient Industry. Вона так само дає можливість клієнтам вибрати тіло свого андроїда: розмір грудей, колір волосся, рухливість пальців, колір очей тощо. Взагалі, у Японії понад десяток компаній виготовляють ляльок для сексу, адже серед місцевого населення вони досить затребувані. Згідно з рейтингами продажів, японцям подобаються штучні дівчата 17-25 років на вигляд, 155 сантиметрів на зріст, з маленькими грудьми, напіввідкритим ротом і задумливим поглядом.

Борделі з секс-роботами

Для тих, хто не наважується на постійне життя з несправжньою партнеркою, у деяких країнах відкрили спеціальні борделі. Наприклад, у Франції у закладі під назвою Xdolls клієнти платять 109 доларів за годину задоволення з силіконовою секс-лялькою, зростом 145 сантиметрів.

Відвідувачі бронюють час та здійснюють оплату в Інтернеті, а точна адреса закладу зберігається у таємниці. Феміністки та депутати-комуністи наполягають на закритті борделю, адже такі заклади у країні нелегальні.

Такий заклад є й у Німеччині. Там сексуальна розвага з жінкою-андроїдом коштує 80 євро за годину. Клієнтам пропонують ляльок з різними даними: кольором волосся, розміром грудей, зростом і фігурою. Власниця закладу розповідає, що він дуже популярний у місцевих жителів. Серед клієнтів є відомі люди та чиновники. Деякі приходять навіть з дружинами.

Можливо, зовсім скоро секс-ляльок використовуватимуть і в нічних закладах. Наприклад, на початку цього року у Лас-Вегасі на виставці електроніки CES 2018, у місцевому стрип-клубі “Сапфір” замість живих жінок танцювали роботи. Вони оснащені великими камерами зовнішнього спостереження замість голів, а на самому корпусі машин помітні неприкриті дроти. Поруч з пілонами вони мають дуже незвичний вигляд.

Штучна любов: прогрес чи небезпека

Попри стрімке зростання популярності секс-ляльок, людство не готове сприймати такі стосунки як щось нормальне. Деякі науковці бачать реальну загрозу розвитку відносин між людиною та роботом. Застерігають, що це негативно вплине на традиційні відносини між чоловіками і жінками. Люди перестануть одружуватися і створювати повноцінні сім’ї.

Читайте також: Forever alone: самотність як спосіб життя

Людей, які більше задоволення отримують від спілкування з роботизованою партнеркою, сексологи називають техносексуалами. А засновник RealDoll Макмаллен називає своїх клієнтів цілком нормальними і здоровими людьми. Є й такі, хто купує робота для сексу через свою неспроможність налагодити стосунки з жінками. У такий спосіб, мовляв, вирішується проблема самотності. Хоч Макмаллен і наголошує, що не вважає ляльку чи робота повноцінним замінником людини. І сам такої подруги не має.

Ще одна проблему, яку вирішують штучні партнерки – сексуальне насильство, жертвами якого лише в Україні щорічно стають більше мільйона жінок. Секс-робот моделі Roxxxy може зобразити полохливу незайману, німфоманку або любительку насильства. Експерти навіть очікують, що такі роботи вирішують ще й проблему педофілії, сексу у в’язницях і навіть пророкують зникнення проституції. Секс-ляльку порівнюють з дівчиною по виклику. Але у випадку з нею ти платиш лише один раз і не ризикуєш підчепити венеричне захворювання.

Деякі сексологи наголошують ще й на тому, що роботи зможуть замінити померлих партнерів – як в емоційному, так і сексуальному плані. Вони аналізуватимуть сексуальність свого партнера та шукатимуть найкращі методи, щоб принести йому максимальне задоволення.

Така перспектива радує не всіх. Активісти “Кампанії проти секс-роботів” заявляють, що використання ляльок для сексу зруйнує людську здібність до співпереживання і сприятиме розвитку неправильного ставлення до протилежної статі. Сексуальні стосунки стануть для людей чимось бездушним та механічним. А педофілам, збоченцям і просто тим, хто не може будувати стосунки з людьми, на їхню думку, потрібне лікування, а не роботи.

Ще один мінус – прив’язаність до робота. Тобто, якщо людина з якихось причин втрачає свою ляльку, вона переживатиме це як смерть близької людини.

Робот – це лише інструмент, а люди – неповторні

Те, що технології розвивають швидкими темпами – добре. Але яким би досконалим не був робот, людину він не замінить. Бо у людей почуття справжні, у роботів – штучні. Так, вони можуть допомогти задовольнити певні потреби, але не справжнє відчуття любові. Секс-роботи – це не майбутнє, це вже буденність. Когось вона лякає, когось манить. Та українські чоловіки знають, що кращих за наших жінок не знайдеш.

Підготувала Ірина Савчук, “Український інтерес”

Традиційні сексуальні забави українців

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.