28 вересня цього року з космічного центру в Золочеві на Львівщині планується відправити до системи TRAPPIST-1, що в сузір’ї Водолія на відстані 41 світлового року, послання з дитячими малюнками. Проєкт Державного космічного агентства України назвали “Промінь мрій”. І це не перше українське послання до позаземних цивілізацій.

У середині 70-х NASA підготувало грандіозний проєкт досліджень зовнішніх планет Сонячної системи. Дві дослідницькі станції мали пролетіти повз Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун.

Запустили безпілотні апарати в 1977 році, і от протягом чотирьох десятиліть вони мандрують міжпланетним простором, вже полишивши умовні межі Сонячної системи. За цей час ми отримали багато фотографій планет-гігантів та їхніх супутників, один з “Вояджерів” сфотографував Сонце і Землю з далекої відстані, показавши, що наш світ – лише цятка на полотні світобудови.

Хоча кожен кілограм був на вагу золота “Вояджери” навантажили золотим диском із записом. На борту космічних зондів вирішили розмістити послання до братів за розумом. Скоріше символічно, ніж реально розраховуючи на зустріч з розумними інопланетними істотами.

Що вирішили записати, щоб показати якими є ми – розумні істоти планети Земля? Звуки земної природи: спів птахів і відлуння грому, рев вулкану і морський прибій, шум вітру і кумкання жабок; звуки техніки – реактивний двигун, трактор, поїзд, бензопила; записи музики різних народів: твори Баха, Моцарта, Бетховена, джазові композиції Луї Армстронга, Чака Беррі, народна музика, зокрема грузинський хоровий спів…

Також до зір полетіли короткі вітальні промови від генерального секретаря ООН Вальдхайма, від президента США Картера, який сказав: “Цей апарат створений в США, країні з населенням двісті сорок мільйонів людей з чотирьохмільярдного населення Землі. Ми спрямовуємо в космос це послання. Воно, вірогідно, переживе мільярд років нашого майбутнього і цілковито змінить вигляд Землі. Якщо яка-небудь цивілізація перехопить “Вояджер” і зможе зрозуміти зміст цього диску – ось наше послання:

Це – подарунок з далекого маленького світу: наші звуки, наша наука, наші зображення, наша музика, наші думки і почуття. Ми прагнемо вижити в наш час, щоб жити й у вашому. Ми сподіваємося, що настане день, коли будуть подолані всі проблеми, що постають перед нами сьогодні, й ми долучимося до галактичної цивілізації. Ці записи втілюють наші надії, нашу рішучість й нашу добру волю в цьому Всесвіті…”

Було вирішено також передати вітання на найбільших мовах планети: від китайської і англійської до давно забутих хетської та акадської. Українська на той час мала приблизно 45 мільйонів мовців, тобто посідала і посідає одне з цих почесних місць – одна з п’ятдесяти п’яти.

Американський науковець Карл Саган (батько якого був родом з Кам’янця-Подільського) керував підготовкою послання до інопланетян, і основна робота була здійснена в Корнельському університеті в штаті Нью-Йорк, де він працював. Привітання англійською мовою записав семирічний син Сагана Нік.

Як згадує Лінда Саган, дружина Карла Сагана: “Мовці були вибрані завдяки вільному володінню мовою, а не через якісь особливі наукові пізнання. Їм не дали ніяких вказівок, що казати, крім одного, що це має бути привітанням для можливих інопланетян і що воно має бути лаконічним”. Поки одну людину записували, інші чекали у сполучному кабінеті просто біля студії. Через динаміки вони могли чути слова своїх колег по запису, що викликало серед цих людей хвилювання і відчуття братерства.

Це не була одна й та сама фраза, повторювана 55 разів різними мовами – форма вітання інопланетянам була довільною. Наприклад, англійською: “Привіт від дітей планети Земля”, а на одному з діалектів китайської: “Друзі з космосу, як у вас справи? Чи ви вже пообідали? Приїздіть до нас, якщо матимете час”.

Українське вітання зачитав Андрій Цегельський: “Пересилаємо привіт із нашого світу. Бажаємо щастя, здоров’я та многая літа”. Цікаво вийшло, всього лише два рядочки, але українське не могло бути не заримованим.

Україна відправляла послання інопланетянам і засобами радіозв’язку: Євпаторійський космічний центр протягом 1999-2008 років брав участь у міжнародній програмі METI, за якою відсилалися сигнали до далеких зір, з метою дати знати про наше існування мешканцям інших планет.

Використовувався радіотелескоп РТ-70 з антеною діаметром сімдесят метрів. Остання трансляція у жовтні 2008 року здійснювалася до зорі Глізе-581 у сузір’ї Терезів, яка має кілька придатних для життя планет. Якщо там хтось слухає земне радіо – то до них сигнал долине у 2029 році. Відповіді звідти чекати нам доведеться так само понад 20 років.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter