Олександр Никифорчак.Футбол, мрія та ацтеки

Олександр Никифорчак.Футбол, мрія та ацтеки

Якщо вже людина чимось захоплюється, то – на її думку – предмет цього фанатизму є найголовнішим і найвеличнішим. Помиляються. По-перше, не для всіх він аж такий важливий. По-друге, при бажанні можна ще величніший знайти. По-третє, думаю, й двох досить аргументів.

Про що сьогодні буде розмова? Розпочнемо з футболу, а там кудись вже понесе нас течія блогу. Я то знаю, звісно, але вам хай це сюрпризом буде. Перенесемось з України до Мексики. З сучасності на 500 років у минуле. Мрія буде, так чи інак. Заінтригував? Тоді, вперед!

Футбол, як і будь-який інший вид спорту, можна любити чи не любити, бути його відданим фанатом, але в усякому разі він так чи інак стосується чи не всіх. Взяти до прикладу проведення чемпіонатів якого б не було рівня: для їх проведення залучені ніби дуже далекі від футболу структури. Адже матч це не лише 22 спортсмени та м’яч, це і вболівальники, які за сумісництвом туристи. Їх обслуговування крім всього іншого ще й непоганий прибуток готелям, кафе, туристичним закладам різного типу взагалі. Додайте сюди прибутки від трансляцій.

А престиж держави, яка гідно змогла провести цей захід, теж річ немаловажлива. Тому в певній мірі проведення в себе футбольних матчів та чемпіонатів таки є мрією держави. Я не буду повторюватись (бо й без мене було вдоста) про бажання України та проведення в 2012 чемпіонату Європи з футболу та 2018 фіналу Ліги чемпіонів УЕФА, не ялозитиму “мрію” Росії про чемпіонат світу з футболу та що з тієї “мрії” вийшло. Кожен (і в світі теж) свою думку про ці заходи та про держави-хазяї їх склав.

Не залишаються осторонь і нумізмати. Такі події стають приводом для карбування монет, які й сувенірами туристам служать, і колекції прикрашають. Як от гривня 2012 “EVRO2012”. Я її зробив елементом колажу до блогу.

Але, як би не було прикро шанувальникам футболу, але ці матчі-чемпіонати не є явищем аж таким глобальним та значущим. Кілька днів пройде і вони цікавлять лише фанатів. Я ж хочу розповісти про матч, який відбувся 500 років тому. “Призовий фонд” не перебитий по грандіозності й досі. Та й навряд чи буде, адже на кону стояло царство.

Перенесемось на 500 років у минуле та на тисячі кілометрів, у країну ацтеків Мексику. Як зараз від футболу там тоді “фанатіли” від його аналогу – гри в м’яч з каучуку. До речі, про каучук дивовижна історія ось:

Олександр Никифорчак. Благородна крадіжка

Правила та сама гра теж була схожа до футболу. Але крім іншого гра мала певне ритуальне значення та слугувала ще методом вирішення суперечок. Ще нюанс: часто переможених приносили в жертву. Непоганий стимул до перемоги, погодьтесь. Може нам цей досвід запозичити, можливо тоді деякі команди й вигравати почнуть?

Але повернемось до суті. На узбережжі Мексики вже висадились іспанські конкістадори, неймовірні чутки ширяться та лякають ацтеків. Попереду невідомість. Початок XVI століття.

Правитель міста Тескоко в кометі, яку саме тоді бачили в небі, вбачав поганий знак. А от верховний правитель ацтеків Монтесума був певен себе, був переконаний у власній могутності та злого майбуття не чекав. Для вирішення цієї суперечки й мала пройти гра між командами Тескоко та Теночтітлану, столиці ацтеків.

А на додачу: правитель Монтесума мрію мав. Він хотів поширити свою владу ще й на Тескоко. Його правитель про це знав і на кін поставив саме своє царство – чи не найбільший “суперкубок” всіх часів. Проти пари бійцівських півнів Монтесуми. Отакі призи для переможця цього незвичайного спортивного змагання.

Матч почався успіхами Монтесуми, здавалось ось-ось і перемога – а головне здійснення мрії! – впадуть до рук. Але Монтесума програв. Правитель Тескоко отримав своїх півнів.

Радіти він не став. Він з гіркотою сказав, що краще б він втратив би своє царство, яке б мало володаря зі свого народу, ацтека, але зловісне пророцтво здійсниться, царства їх обох загинуть, на їх народи чекає жахливе майбуття.

Мрія Монтесуми не здійснилась. Але чи краще би було, якби вона справдилась? Чи це щось би змінило?

Та й інші герої цієї величної та трагічної епопеї загибелі імперії ацтеків, на фоні якої й відбувся такий незвичайний матч гри у м’яч, теж про щось мріяли. І мрії ці мали грандіозні наслідки не лише для Мексики, а й для світу в цілому. Але про це котрогось наступного блогу, бо величні мрії й підходу розважливого потребують.

(Колаж та фото автора, всі монети – із власної колекції)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.