Історія підкорення космосу містить не лише перемоги, а й гіркі поразки. Точніше – трагічні сторінки. Космос коштував людству не одного людського життя.

“Челенджер”, США

У вісімдесятих роках польоти в космос набули такої інтенсивності, що Сполучені Штати Америки запускали космічні човники мало не щомісяця. Однак політ “Челенджера” був дещо незвичайним – на ньому повинна була летіти не професійна астронавтка, а звичайна шкільна вчителька Кріста Маколіфф. Вона повинна була провести кілька відкритих уроків біології з космосу. Тому за стартом “Челенджера” у прямому ефірі спостерігали десятки мільйонів людей по всьому світу.

28 січня 1986 року, об 11 годині 38 хвилин за місцевим часом, “Челенджер” з сімома астронавтами стартував з мису Канаверал. Захоплені оплески публіки через 73 секунди змінились криками жаху та шоком: космічний корабель вибухнув у повітрі.

Як свідчать результати розслідування, всі астронавти пережили вибух – їх врятувала спеціальна капсула, у якій вони перебували під час страту. Але її конструкція не передбачала наявності парашутів і весь екіпаж загинув від удару об воду, куди впала капсула. Кадри видовищного вибуху миттєво облетіли світ — оператори телеканалів продовжували працювати і після того, як “Челенджер” перетворився на вогняну кулю.

Після катастрофи польоти були негайно припинені, а результатом стала модернізація космічних кораблів – відтепер на них були передбачені парашути, які дають змогу рятувальній капсулі не розбитись під час приземлення у випадку аварії.

Читайте також: NASA запропонувало Україні долучитися до дослідження Місяця

“Колумбія”, США

Шаттл “Колумбія” здійснив 28 польотів у космос. Останній політ став фатальним – вранці 1 лютого 2003 року після шістнадцятидобового польоту шаттл повертався на Землю. NASA втратила зв’язок з кораблем приблизно о 14:00 дня за Гринвічем, за кілька хвилин до передбачуваної посадки.

Поки спеціалісти з Центру керування польотами намагались встановити зв’язок, кілька телеканалів у прямому ефірі демонстрували яскравий метеор, на який перетворився корабель в атмосфері Землі. Як показала експертиза, через те, що з корабля відпало кілька теплозахисних плиток, його конструкції почали перегріватись. Через кілька хвилин шаттл загорівся і розпався на частини. Всі семеро астронавтів, які були на його борту, загинули.

“Аполлон-1”, США

Під час підготовки до пілотованого польоту за програмою “Апполон” 27 січня 1967 року проводились планові наземні випробування. Саме цього дня на стартовому комплексі космічного центру імені Кеннеді і сталась катастрофа.

Читайте також: “Південмаш” вирішив створити в Україні плавучий космодром

Того дня екіпаж із трьох астронавтів тренувався у командному модулі корабля. Після того, як всі люки було задраєні, всередину апарату закачали чистий кисень. Але раптово заіскрила проводка всередині корабля. У кисневій атмосфері іскри негайно перетворились на пекуче полум’я. Астронавти намагались відкрити люк, але часу було надзвичайно мало. Всі троє загинули.


Екіпаж “Аполлона-1”: Гас Гріссом, Ед Вайт, Роджер Чаффі

Перший пілотований політ Аполлона відбувся лише в жовтні 1968 року після проведення розслідування та внесення численних поліпшень в конструкцію корабля.

“Союз-1”, СРСР

23 квітня 1967 року відбувались випробування першого радянського пілотованого корабля “Союз”. Попри те, що апарат був недоробленим і мав безліч недоліків, керівництво польотами поспішало – СРСР програвав космічні перегони і треба було продемонструвати всьому світу перевагу радянської техніки.

Замість жаданої перемоги радянська космонавтика отримала трагедію – корабель з космонавтом Володимиром Комаровим через добу польоту, 24 квітня, під час повернення на Землю, розбився. Основний парашут не розкрився, а запасний заплутався.

Володимир Комаров

Корабель на швидкості 50 метрів за секунду врізався в землю. Комаров загинув на місці. Подальші польоти кораблів цього типу відклали на півтора роки, а систему гальмування у терміновому порядку допрацювали

“Союз-11”, СРСР

Його завданням було стикуватись на орбіті зі станцією “Салют-1”. Після успішної стиковки та робіт в космосі, які супроводжувались кількома аваріями та загораннями, екіпаж достроково вирушив на Землю.

29 червня 1971 року “Союз-11” став готуватися до спуску. При закритті люка продовжував горіти датчик “Люк відкритий”. Центр керування польотом припустив поломку датчика і дозволив спуск на Землю.


Читайте також: Україна готова запустити чотири космічні апарати

Відстикування, гальмування, спуск та приземлення пройшли в штатному режимі. За єдиним винятком – Центр керування не міг зв’язатись з космонавтами. Після того, як “Союз-11” знайшли, всі троє космонавтів виявились мертвими.

Як показало розслідування, причиною загибелі екіпажу стала розгерметизація корабля на великій висоті. Після 27 місяців перевірок та модернізацій кораблі відновили свої старти, але відтепер космонавти в них перебували в скафандрах на випадок аварії. Через надзвичайну тісняву екіпажі скоротились до двох чоловік.

Таку ціну заплатило людство за свою мрію про космос.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.