Через подібність Червоної планети та Землі на Марсі можна буде вирощувати рослини. Великі космічні кораблі перевозитимуть на сусідню планету за раз від 100 до 200 людей. І триватиме така подорож близько 80 днів, а не більше 200, як зараз. У такий спосіб через 40-100 років земляни матимуть на Марсі колонію, яка налічуватиме понад мільйон людей. Хоч і деякі дослідники не вірять у такий розвиток подій, винахідник і засновник космічної корпорації SpaceX Ілон Маск упевнений, що зможе почати реалізацію свого задуму вже найближчим часом: через чотири роки він обіцяє побудувати Big Falcon Rocket – найбільшу ракету світу, яка здійснюватиме міжпланетні перевезення.

Big Falcon Rocket на Марсі. Ілюстрація: SpaceX

Після запуску важкої ракети Falcon Heavy у світі ще активніше заговорили про справжню космічну революцію – заселення людьми іншої планети. Наразі вивчення та освоєння Червоної планети є одним із найпопулярніших космічних проектів. Попри те, що можливе переселення частини людства на Марс здається абсолютно нереальною та безглуздою витівкою, цими проектами займаються не лише приватні компанії, а й держави. Об’єднані Арабські Емірати мають намір створити колонію на Марсі вже в наступному сторіччі. NASA хоче випередити їх, кажучи про те, що такий задум можна втілити на 80 років раніше. Водночас Росія та Китай, як вважають експерти, ведуть власні таємні розробки. А найбільш відверто про свої успіхи розповідає Маск. Він намагається довести, що його дітище набагато ефективніше впорається з усіма завданнями, ніж державні корпорації, які давно загрузли у бюрократії. Винахідник хоче зробити польоти на Червону планету доступними, порівнюючи їх із середньою вартістю будинку в Штатах – 200 тисячами доларів.

“Наступний крок людства – створення міжпланетної цивілізації. Є сильний аргумент на підтримку цієї ідеї. Заселення інших планет необхідне для захисту людства у разі серйозної катастрофи. Колонізація Марса підстрахує нас”, – запевняє Ілон Маск.

Посадка космічного корабля на поверхню Червоної планети. Ілюстрація: SpaceX

Чому ж Маск не летить на Марс

Читайте також:
Who are you, Mr. Musk?

Інженер переконаний, що насамперед потрібно провести дослідження планети та доправити туди групу людей зі спецвантажем, зокрема, машинами, які вироблятимуть кисень. Маск хоче встановити на Марсі спеціальні куполи, на кшталт того, що був у стрічці “Марсіанин”, куди подаватимуть вироблений кисень. Проте досі невідомо, як убезпечити космічний туристів від радіаційного випромінювання під час доставки на іншу планету. “Під час шестимісячного польоту до Марса та повернення на Землю екіпаж космічного корабля отримає близько 60% від дози радіації, максимально допустимої для всієї кар’єри космонавта, якщо політ здійснюватиметься під час зниженої сонячної активності”, – кажуть дослідники “ExoMars” – спільного проекту Європейського космічного агентства та “Роскосмосу”. Відтак зараз людина може здійснити лише один політ на Марс у житті без ризику для здоров’я.

“Я б хотів відправитися на Марс, але існує високий ризик смерті. Я не хочу ставити компанію під загрозу. Я погодився б на політ, якби був упевнений, що це не призведе до повного припинення діяльності компанії”, – каже Маск.

Марс і Земля дуже схожі

Насправді, все не зовсім так. Планети мали спільні риси близько 4,5 мільярдів років тому, коли наша Сонячна система виникла з газу та пилу. Тоді Марс і Земля сформувалися з однакової речовини та в однаковий спосіб, адже розташовувались по сусідству. Проте планети мали різний розмір: діаметр Землі вдвічі більший за діаметр Червоної планети. На початку свого існування вони обидві мали гаряче рідке ядро, однак через менший розмір Марса його центр охолонув раніше, тому планета стала абсолютно кам’яною. Професор планетарних і космічних наук британського Відкритого університету Моніка Греді пояснює, що життя на Марсі могло зародитися ще тоді, коли він за умовами був схожий на Землю.

Марс і Земля. Фото: NASA

Одразу після формування планети на ній були всі умови для зародження найпростіших мікроорганізмів. Була вода, завдяки якій відбувались хімічні реакції, а ядро нагрівало планету та мільйони років підтримувало вулканічну активність (завдяки чому розвивалась атмосфера). Однак згодом центр планети згас, вуглекислий газ і вода випарувалися, оскільки активність вулканів зменшувалася, й хімічні речовини не поверталися в атмосферу.

Також через менший розмір Марс має слабшу, ніж на Землі, гравітацію. Тому близько 3,5 мільярдів років тому всю атмосферу планети, як здогадуються вчені, міг здути сонячний вітер. Відтак саме тоді планета втратила найменші шанси на еволюцію від найпростіших до великих живих організмів. Однак там і досі могли залишитись мікроорганізми, які заховалися у скелі та нижні породи планети від радіації. Але жоден із марсоходів допоки не виявив присутності таких видів. Наприклад, найбільший марсохід “Кьюріосіті” брав проби лише з глибини до семи сантиметрів, однак її, схоже, недостатньо, щоб опинитися поза дією радіації.

Марсохід “Кьюріосіті”. Фото: NASA/JPL-Caltech/MSSS

Із відром по Марсу

Червона планета у півтора рази далі від Сонця, ніж Земля, тому тепла туди доходить значно менше. Окрім того, на ній дуже слабка атмосфера, яка практично не має теплоізоляційних властивостей. Тому середня температура на Марсі становить -55 градусів за Цельсієм. Окрім того, через відсутність ядра на планеті немає магнітного поля. Саме воно відхиляє радіаційні промені від Землі, однак до поверхні Марса вони доходять безперешкодно.

Отже, правило “розмір – не головне” в ситуації з Марсом не спрацювало. Адже через замалий, порівняно із Землею, розмір у планети повністю охолонуло ядро, спричинивши зникнення магнітного поля та атмосфери. Унаслідок цього Марс став кам’яним, сухим і нерухомим (без тектонічної активності).

Кам’яна поверхня Червоної планети. Ілюстрація з відкритих джерел

Через низький тиск температура кипіння на планеті вкрай низька, тому вода там є лише у двох агрегатних станах – твердому та газоподібному. У рідкому стані вона миттєво випаровується. Однак відкладень льоду там більш ніж достатньо. Воду, добуту з цього льоду, майбутні експедиції зможуть використовувати для пиття або потенційної переробки у кисень. “Ви можете піти з відром і лопатою та зібрати стільки води, скільки вам потрібно”, – кажуть дослідники.

Чим ризикують перші колоністи Марса

Якщо питання безпеки вдасться вирішити технічним шляхом, до Червоної планети потрібно буде відправити тисячі ракет із людьми, запасами їжі, води та всього необхідного обладнання. Проте романтики в таких космічних подорожах буде мало, адже перші спроби міжпланетних польотів нестимуть загрозу людям. Насамперед, вони не зможуть отримати допомогу із Землі. Будь-яка поломка може стати критичною, що призведе до незворотніх наслідків. Також варто розуміти, що про повернення на свою планету найближчим часом не йдеться. При переселенні люди зіштовхуватимуться з новими хворобами, зокрема й психологічними. Уявіть, що ви покидаєте Землю, де все адаптовано для комфортної життєдіяльності, та переселяєтесь на кам’яний Марс назавжди. Тільки у фантастичному кіні людина спокійно житиме, вирощуючи картоплю. Насправді ж від таких думок може поїхати стріха.

Це дуже небезпечно й, вірогідно, будуть жертви. Головна мета першопрохідців – зробити все, щоб подорожі до Марса були комфортними та безпечними. Відтак їм доведеться дуже багато працювати, щоб із нічого створити промисловість і систему, яка підтримуватиме автономне існування першого поселення на іншій планеті.

Такий вигляд матиме старт Big Falcon Rocket. Ілюстрація: SpaceX

Щоб не ризикувати людськими життями, із 2018 року корпорація Маска відправлятиме на Марс безпілотний літальний апарат що два роки. Саме в цей період часу Земля та Марс зближаються на мінімальну відстань. Якщо такі випробувальні польоти стануть вдалими, то наступною на Червону планету відправлять людину. NASA планує зробити це до 2030-го, а SpaceX – на п’ять років раніше.

Планетохід-дослідник. Ілюстрація: NASA

Однак відповідно до наказу президента США Дональда Трампа, стратегічна мета Штатів у космосі – це Місяць. Американці планують не просто відправити туди людину, а створити повноцінну станцію на його поверхні. Віце-президент США Майк Пенс розповів, що супутник нашої планети має стати тренувальним майданчиком і проміжним пунктом для польотів людей на Марс. Тому не варто серйозно ставитися до дедлайнів щодо заселення сусідньої планети, адже стратегії космічних агентств і корпорацій змінюються так же швидко, як і фінансування. Компанія Маска дуже залежна від свого найбільшого партнера – NASA. Тому космічні плани Сполучених Штатів неабияк вплинуть на стратегію SpaceX.

Антон Владиславський, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.