Глобальне потепління потроху наближає світ до катастрофи. Зміни клімату на нашій планеті з кожним роком стають помітнішими. Нестабільна погода на Землі призводить до жахливих наслідків – цунамі, повеней, ураганів, засух, вимирання біологічних видів тощо.

Через танення льодовиків Гренландії та Антарктиди рівень Світового океану щороку зростає приблизно на 3 міліметри. Науковці прогнозують, що вже до 2100 року вода підніметься на 65 сантиметрів, а рівень Світового океану зростатиме вже по 10 міліметрів на рік. Прибережні міста та великі території сільських господарств по всьому світу опиняться під загрозою або ж під водою.

Зображення: Information is beautiful

Разом із тим погіршується якість води на планеті. Викиди парникових газів призводять до утворення кислотних дощів. Близько чверті них абсорбується Світовим океаном. Тому кислотність води постійно підвищується. Це становить загрозу для сотень видів морських істот, які можуть опинитись на межі існування або взагалі зникнути.

Окислення води не єдина проблема – поступово нагрівається повітря планети. З початку першої промислової революції середня температура на Землі зросла на 1,2 градуса за Цельсієм. Науковці стверджують, що допустиме зростання температури, за якого ще не відбуватимуться небезпечні кліматичні зміни, має становити не більше 2 градусів. За весь час спостережень за кліматом 16 найтепліших років зафіксували після 2001-го. Минулої зими температура в окремих частинах Арктики взагалі перевищувала норму на 25 градусів за Цельсієм.

Зображення: Wikimedia

Світові лідери запевняють, що роблять усе для боротьби з глобальним потеплінням. У листопаді 2016 року світова спільнота підписала Паризьку кліматичну угоду. Країни-підписанти пообіцяли скоротити викиди парникових газів, щоб сповільнити зростання температури. До кінця цього століття температуру утримуватимуть у межах 2 градусів від рівня доіндустріальної епохи.

Однак критики Паризької кліматичної угоди наголошують, що значна частина документу складається лише з умовних обіцянок та цілей, а не з жорстких установок, тому деякі держави не дотримуються положень документа. Якщо викиди двоокису вуглецю не скоротити вже через 20 років ми перевищимо критичну позначку у 2 градуса за Цельсієм, стверджують науковці.

Вчені не виключають, що вже до 2050 року океани піднімуться настільки, що солона вода почне нищити сільськогосподарські угіддя та забруднювати прісну воду на низці островів. Це зробить їх непридатними для життя задовго до того, як їх повністю поглине вода. Якщо льодовики продовжать танути такими ж темпами і надалі, то у подальшому майбутньому величезні території опиняться під водою, а суходіл перетвориться у засушливі пустелі.

Кліматичні зміни вже зараз погіршують родючість земель по всьому світу. Врожайність у деяких країнах світу падає з катастрофічною швидкістю, посуха охоплює все більше територій в Азії та Африці. Зміни клімату з часом зроблять деякі регіони світу зовсім не придатними для обробки. У майбутньому дістати якісну питну воду та їжу стане значно важче, у багатьох країнах може розпочатися великий голод.

Читайте також: Кінець світу: які у людства є варіанти?

Погіршує ситуацію й невпинно зростаюча кількість населення планети. Придатних до обробки земель у новому світі може на всіх не вистачити. Ще на початку ХХ століття на Землі проживало близько 1,6 мільярда людей, сьогодні – 7,4 мільярда.

Зміни клімату та перенаселення спричинять низку соціальних та економічних криз по всьому світу. Наслідки глобального потепління стануть величезним випробуванням для міжнародних дипломатичних відносин. Світ майбутнього може перетворити смерть держав на звичне явище. Зменшення придатних до життя території спровокує чергову хвилю масової міграції. А це призведе до нових криз в інших державах.

Цілком можливо, що не за горами той час, коли планета буде охоплена війною, від результату якої залежатимуть не кращі умови життя, а саме виживання. І поки триватиме світова криза, зміни клімату тільки посилюватимуться. Такий можливий сценарій майбутнього не раз прораховували провідні вчені світу.

Читайте також: Стівен Гокінг: Через зміну клімату та перенаселення ми повинні залишити планету в найближчі 30 років

Звісно, планета не зміниться за одну ніч. Все відбуватиметься поступово, іще є час, щоб оптимальне вирішення цієї непростої ситуації. Однак працювати над цим потрібно вже зараз, адже кліматичні зміни зачеплять кожного з нас.

Кому що? Потоп або засуха

Вчені прогнозують, що у майбутньому стихійні лиха відбуватимуться рідше, однак їхні руйнівні наслідки збільшаться у десятки разів. І перші відголоски кліматичних змін вже “подорожують” планетою.

Минулого року неспокійно було у США та країнах Карибського басейну. У 2017 році по Сполучених Штатах Америки один за одним вдарили два потужні урагани “Ірма” та “Гарві”. Влада країни для порятунку цивільного населення мобілізувала десятки тисяч нацгвардійців. Ураган “Ірма” також знищив 90% інфраструктури Барбуда. Все населення (1800 осіб) тоді евакуювали з острова, який і досі не оговтався від катастрофи. Того ж року від урагану “Марія” загинуло близько трьох тисяч людей. Тоді стихія повністю знищила систему електропостачання Пуерто-Ріко. Близько 3,5 мільйонам людей, які проживають на острові, довелось кілька місяців сидіти без світла.

Місто Філіпсбург зруйноване ураганом “Ірма”, острів Сент-Мартен. Вересень 2017-го року. Фото: Verwoesting

Бояться ураганів й у Тихому океані. На острівній державі Кірибаті, що розташована вище світового рівня моря лише на кілька метрів, влада непокоїться через можливе затоплення і скуповує територію у сусідньої Фіджі (близько 200 метрів над рівнем моря). Нові території знадобляться мешканцям Кірибаті для переселення, якщо їхні острови підуть під воду. Про “кліматичних біженців”, які можуть з’явитися у майбутньому, вже подбали у Новій Зеландії. Керівництво країни намагається створити спеціальні візи для таких людей з острівних держав Тихого океану.

Австралійців непокоїть не тільки затоплення і набіги біженців, а й посуха. Науковці з австралійського університету Монаша стверджують, що до 2080 року в тропічних і субтропічних регіонах від спеки помиратиме вп’ятеро більше людей, аніж зараз. Найбільше постраждають мешканці Брісбена, Сіднея і Мельбурна. Там за прогнозом вчених з 2031 до 2080 року від аномальної спеки, посухи та пожеж помиратиме на 471% більше людей, ніж із 1971 до 2010 року.

Вже зараз на континенті від посухи значно зменшились врожаї зернових. Схожа ситуація і в Аргентині, а ці країни одні з лідерів серед світових експортерів пшениці. Коли у 2010 році посуха знищила одну п’яту врожаю пшениці у Росії (займає першу сходинку серед торговців зерновими), уряд країни взагалі заборонив експорт цієї продукції. Це спричинило різке зростання світових цін на зернові, нова вартість сильно вдарила по кишені бідних країн.

У 2010 році засуха, яка охопила Китай, В’єтнам і Таїланд, вона стала однією з найсильніших в Азії за всі часи. Фото: AP

Неспокійно також і в Азії. Китай та низка сусідніх країн останніми роками намагаються зупинити посуху, яка з кожним роком розростається на інші регіони. А от на півдні Азії зовсім інша проблема – щороку мусони викликають повені біля річки Інд у Пакистані. У 2010 році вони набули велетенських масштабів. Тоді довелося евакуювати 20 мільйонів людей, дві тисячі – загинули.

Африканському континенту затоплення загрожуватиме найменше. Однак засухи стануть ще безжаліснішими ніж зараз. Африканці все частіше страждають від спраги та голоду. Тільки у 2010-2012 роках у Сомалі засуха забрала життя понад 260 тисяч людей. Ситуація не краща й на півдні континенту. Цьогоріч перше велике місто в історії відчуло наслідки глобального потепління. Кейптаун у Південно-Африканській Республіці майже повністю залишився без води. На це вплинула не тільки засуха, а й збільшення місцевого населення майже вдвічі – з 2,4 мільйона у 1995 році до 4,3 мільйона осіб. Воду місцевим жителям тут видають по 25-50 літрів на день. Тут нікого не здивуєш велетенськими чергами та бійками за воду. Але міська система водопостачання у кращому випадку дотягне до 2019 року, наголошують у Департаменті водних і лісових справ ПАР. Виживати зараз вдається лише завдяки нормам економії.

Глобальні кліматичні зміни не оминули й Європу. Екстремальна спека спричинила наймасштабнішу за останні 40 років кризу овочевого сектора ЄС. Через високі температури сильно постраждали Франція, Нідерланди, Німеччина, Велика Британія, Угорщина та Польща. Найбільше дісталося сектору мороженої і консервованої продукції. Через втрати врожаю відбувається скорочення постачання свіжих овочів на переробні підприємства. Значно збільшились витрати виробництва і скоротилась кількість оброблюваних продуктів.  За даними PROFEL (Європейська асоціація фруктових та овочевих переробників), це вже третій рік поспіль, коли овочевий сектор зіштовхується з серйозними проблемами через погоду. Цьогоріч втрати врожаю цибулі в ЄС доходять до 50%. А посів шпинату, квасолі або цвітної капусти взагалі став неможливий у багатьох регіонах.

У порівнянні з минулим століттям найбільше середні температури в Європі зросли у скандинавських та балтійських регіонах, в іспанській Андалусії та на південному сході Румунії. Науковці наголошують, що за останні 117 років кількість холодних днів у році у більшості європейських міст значно зменшилась. Наприклад, у Ризі кількість днів, коли середньодобова температура була нижче -1 градуса, зменшилась з 75 до 57 днів.

Отже кліматичні зміни стосуються всіх і впливають на кожен куточок планети. Врятуватись від кризи нашому виду допоможе хіба що нова космічна ера (заснування колоній на інших планетах) або технології, що дозволять керувати кліматом. Тож паралельно з розробкою космічної програми варто задуматись про розвиток та використання технологій, що допоможуть керувати кліматом – запасний варіант не завадить.

Штучна погода

Значного прогресу в управлінні погодою людство поки не має, однак перші кроки ми вже зробили. Сьогодні у тому чи іншому форматі погодні модифікації застосовують понад 50 країн світу. Науковці активно почали досліджувати ці технології близько сотні років тому, а вже з середини XX століття люди навчились захищати поля від граду, штучно збільшувати опади, розсіювати туман та боротися із заморозками та сніжними лавинами.

Китай використовує мобільні ракетні пускові установки для “посіву” хмари. Фото: Imaginechina/REX

Основна технологія корекції погоди, яку сьогодні використовують люди, полягає в активному впливі на хмари. Науковці виявили, що йодид срібла та низка інших реагентів можуть впливати на кристалізацію води у хмарах. За допомогою літаків або спеціальної артилерії небо “засівають” хімікатами. Так відбувається передчасна кристалізація вологи, і починається дощ. Так само можна боротись з градом. Спеціальні хімікати зменшують розмір градин, які на шляху до землі розтають та перетворяться на краплі дощу, або випадають дрібними сніжинками.

Розсіювання туману дуже корисно для роботи аеропортів. Відсутність туману збільшує видимість і робить зліт і посадку літаків безпечнішими.

Найчастіше люди “засіюють” хмари перед великими святами та іншими важливими подіями, щоб негода не заважала проведенню заходів. Наприклад, у Китаї перед церемонією відкриття Олімпійських ігор у 2008 підступи до Пекіна “засіяли” йодидом срібла і дощ, що мав початися у столиці, пішов раніше і не завадив відкриттю спортивних змагань. Під час церемонії відкриття над Пекіном взагалі не було ні хмаринки. Розсіяти кілька хмар людям під силу, однак впоратись з цілим ураганом поки неможливо.

Хтось позбувається дощу, а хтось на нього чекає з нетерпінням. У спекотних країнах світу опади вкрай необхідні для потреб сільського господарства. Для Об’єднаних Арабських Еміратів опади є головним джерелом води. Влада ОАЕ вже багато років регулярно висилає літаки для “засіювання” хмар. Всі інші способи корекції погоди для широкого господарського застосування поки залишаються на стадії експериментів.

Зараз науковці ОАЕ працюють над розробкою нових погодних технологій. Вчені намагаються викликати дощ у пустелі за допомогою гігантських іонізаторів. У небо піднімаються негативно заряджені іони, які притягують частинки пилу, а ті збирають навколо себе вологу з повітря. Поки ця технологія ще не завершена, але очевидно, що вона має надважливе значення для пустельної країни.

А от американські вчені намагаються впливати на хмари лазером. Промінь має створювати у повітрі позитивно заряджені ядра кристалізації, і врешті-решт відбувається концентрація крижаних або дощових крапель. Найголовніше, що для використання цієї технології можна обійтися взагалі без хмари. Вчені хочуть, щоб дощ можна було викликати на “порожньому місці”, буквально взявши вологу з атмосфери. Однак найголовніша проблема – ефект розсіювання лазерного променя. Саме над цим зараз працюють науковці.

Дощ – Made in China

Сьогодні Китай – лідер в області модифікації погоди. Пекін щорічно виділяє на цю сферу мільйони доларів. Китаю необхідна велика кількість їжі для того, щоб прогодувати усе своє населення, однак у країні не вистачає води для обробки земель. За чверть століття у КНР зникло 28 тисяч річок. Щоб вирішити проблему з водними ресурсами Пекін у 2017 році виділив на нову програму модифікації погоди 1,3 мільярда доларів. Таким фінансуванням цього сектору не може похвалитись жодна країна світу.

За минулі 25 років у КНР зникло 28 тисяч річок. Річка Ганьцзян, 2007 рік. Фото: Xinhua News Agency

Рятувати китайців від засухи будуть у горах. На Тибетському нагір’ї беруть початок кілька великих річок – Хуанхе, Янцзи, Меконг, Салуїн і Брахмапутра. Влада КНР хоче встановити на цій місцевості десятки тисяч спеціальних печей, які випускатимуть у повітря йодид срібла – це стане найбільшою у світі системою управління погодою. У такий спосіб китайські науковці до 2020 року планують збільшити кількість опадів (приблизно на 10-20%) у засушливих північно-західних провінціях країни. За підрахунками, країна отримуватиме 10 мільярдів кубометрів опадів на рік, а це 7% річного обсягу споживання питної води всього Китаю. Цю воду пустять на розвиток сільського господарства у засушливих регіонах.

Спеціальні печі викидають реагенти до п’яти кілометрів у висоту, а працюють на сонячній енергії. Керувати ними можна дистанційно через мобільний додаток. Вони потребують технічного обслуговування лише раз на кілька місяців або років. За результатами проекту слідкуватимуть 30 супутників.

Якщо ж ефект від печей виявиться недостатнім, завжди можна “засіяти” хмари літаками. Однак це крайній випадок – печі розробили спеціально, як більш дешевий аналог класичних способів модифікації погоди. Кожна піч коштує близько восьми тисяч доларів – це в десятки разів дешевше, ніж регулярне використання літаків.

Звісно, у проекту також є мінуси. Науковці вважають, що задум працюватиме, тільки коли є вітер і тільки якщо він дме у потрібний бік. Окрім того, установки виділяють вуглекислий газ, що небезпечно для навколишнього середовища. Через парниковий ефект температура може зрости, що тільки посилить засуху у регіоні. Щоб викликати дощ доведеться ставити ще більше печей – замкнене коло.

Наукова спільнота попереджає КНР про можливі негативні наслідки. Вони закликають повернутися до класичних методів контролю опадів. Також невідомо, як система модифікації погоди вплине на клімат країни в цілому. Кількість опадів дійсно може збільшитися в Тибеті, а в інших регіонах Китаю – різко зменшитися.

Програма з печами поки не отримала остаточного схвалення з боку уряду, тому масштаб і дата завершення проекту поки невідомі. Водночас перші 500 печей вже встановили у Тибетському нагір’ї і їхня кількість продовжує збільшуватись. Установки працюють, дієвість підтверджують деякі китайські науковці, а кількість опадів поступово збільшується. Якщо КНР все ж такий зможе реалізувати цей амбітний проект, вона не тільки вирішить усі проблеми з водними ресурсами, а й доведе, що керувати погодою – реально. Але чи не перетворить Китай це на зброю?

Артем Голуб, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.