Ірина Кримська-Лузанчук. Екскурсія до музею мандрівника

Ірина Кримська-Лузанчук. Екскурсія до музею мандрівника

Чи знаєте ви, що в Україні є музей Миклухо-Маклая? Знаходиться він у Малині, точніше географічно – у селі Гамарня (кілька кілометрів від міста), де Катерина Семенівна Миклухо-Маклай після смерті чоловіка придбала занедбаний маєток на мальовничому березі Ірші.

Можливо, музеєві Миклухо-Маклая більше підходила б перша придбана Катериною Семенівною садиба власне у місті Малині. Однак той розкішний будинок, описаний навіть у літературних творах, був майже зруйнований у роки другої світової, а залишки його – знесені остаточно у 1970-х роках. Хоча шкода. Пам’ятаю, як нас водила вчителька на екскурсію до тих руїн, але не як до маєтку Миклухо-Маклаїв, а як до промовистої ілюстрації антивоєнної пропаганди. На Напівзруйнованій стіні висів велетенський плакат з перекресленою бомбою “Ні – війні!”.

Об’єктивно, сам Микола Миклухо-Маклай приїздив саме до маєтку, придбаного у Малині. На момент придбання гамарнянського будинку вченого вже не було на світі.

У радянському фільмі про Миколу Миклухо-Маклая (“Берег его жизни”, 1985, реж. Ю. Соломін) є момент його приїзду у Малин, буцім його зустрічає вся родина біля гамарнянської садиби на березі Ірші. Дійсно, підібрали мальовничу і схожу натуру. Але зйомки відбулися таки не в Малині і не в Гамарні тим паче. А головне, що вже сказано вище – Микола фізично не міг бувати в Гамарні, бо на момент остаточного естетичного приведення її до ладу не було серед живих вже ні його, ні матері (Катерина Семенівна Гамарню використовувала як виробничу територію з сільськогосподарськими будівлями, коморам, складами, лісопильнею тощо, а в будинку тривав ремонт).

У Малині Миклухо-Маклай був лише двічі. Спочатку після тривалої подорожі, а вдруге – незадовго до смерті, коли навідався до хворої матері, хоча сам вже був тяжко хворим. (А дружина Маргарет приїздила з дітьми після смерті свого Нільса, щоб трохи оговтатися і підтримати свекруху й самій знайти підтримку в матері коханого чоловіка, який був дуже схожий саме на матір. Маргариті у Малині сподобалося і діти почувалися тут чудово).

Отож, повторюю, музей відкритий не в першій садибі. Проте ні гідність, ні пам’ять про родину Миклух не понівечена фактом розміщення музею у садибі в Гамарні, який створели три роки тому й розширюють викладачі й студенти Малинського лісоколеджу. Бо цей навчальний заклад свого часу був відкритий у маєтку Катерини Семенівни, а новіші корпуси добудовані пізніше в сусідстві з ним.

Музей має дві основні експозиції: так звані горішній музей – родини Миклухо-Маклаїв і нижній – власне вченого Миколи Миклухо-Маклая.

Проводить екскурсії і керує музеєм викладач коледжу, історик Олександр Лось. Від нього я почула цікаві інженерні деталі про саму садибу. Скажімо, коли виникла потреба розширити вікна у горішньому музеї, то дуже довго і важко демонтували старі рами, настільки добросовісно вони були встановлені і утеплені коров’ячою шерстю. А паркетна підлога садиби в жодній кімнаті не повторює мозаїку і геометричний малюнок. (Реставруючи паркет до його первісного вигляду, будівельники зняли двосантиметровий шар фарби вже часів побуту присутності лісотехнікуму). У родинній вітальні гасову лампу переробили під електричну. Планування будівлі, перекриття, стіни, сходи збережені у тому ж вигляді, що і за часів родини Миклух.

Отже музей створили ініціативні земляки видатного вченого у пам’ять про родину Миклухо-Маклаїв, яка суттєво вплинула на розбудову економіки Малина і його околиць. Без матеріального вкладу Катерини Семенівни, наприклад, можливо, і не було б найстарішої міської школи №3, де навчався мій тато у 1928-1935 роках, я – у 1970-х, а мій син – нині. Тему впливу родини вченого на розвиток міста можна досліджувати окремо, опираючись на документи, які віднайшов нещодавно в столичних архівах історик Олександр Лось.

Власне, про музей говорити можна багато. Але музей на те й музей, щоб бувати в ньому на екскурсіях. Отож дарую невелику фото екскурсію, щоб можна було невтаємниченим українцям хоча б краєм ока зазирнути сюди. Ходімо. (А якщо ви захочете приїхати на повноцінну екскурсію, треба попередньо зателефонувати і замовити її).

Всі фото надані авторкою

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.