2017 рік: сто років української революції (ФОТО)

Сто років української революції. Фото з відкритих джерел

Рівно сто років тому, на початку березня 1917 року, в Україну прийшла революція.

Після падіння монархії у Російській імперії та створення Тимчасового уряду в Петербурзі на території усієї імперії почалися масові виступи.

На початку березня в Петрограді українці створили Тимчасовий український революційний комітет, який 15 березня звернувся до українців Петрограда, закликавши їх спрямувати свою енергію на завоювання власних національно-політичних прав. Через десять днів Комітет провів багатотисячну маніфестацію в центрі тодішньої імперської столиці.

Сто років української революції. Фото з відкритих джерел

Не відставала й, власне, Україна. Крах імперії викликав потужний сплеск національно-визвольного руху, котрий переріс у національно-демократичну революцію на чолі з Українською Центральною Радою. Стартом української революції вважається початок березня 1917 року, коли була створена Центральна Рада – парламент майбутньої УНР. А завершенням – остаточне встановлення більшовицької влади в Україні у 1921 році.

Вже до середини березня 1917 року на території України практично були ліквідовані органи царської адміністрації, виконавча влада перейшла до призначених Тимчасовим урядом губернських та повітових комісарів. Виникла потреба створити єдиний центр, котрий об’єднав би всі українські сили. З цією метою в Києві 17 березня Товариство українських поступовців заснувало Українську Центральну Раду. Крім членів ТУП, до неї увійшли представники різних українських політичних угрупувань та організацій: військових, робітничих, кооперативних, студентських, релігійних, культурних. Членами Центральної Ради стали майже всі відомі українські письменники, історики, юристи, діячі кооперації, інші представники інтелектуальної еліти України.

Сто років української революції. Фото з відкритих джерел

Центральна Рада активно розгорнула свою діяльність. 22 березня вона звернулася з відозвою “До українського народу”, в якій закликала зберігати спокій, запровадити вибори на всі урядові посади, а передусім творити нове, вільне життя. Українська Центральна Рада поступово перетворилася на справжній керівний орган національно-демократичної революції. Вона стала своєрідним українським парламентом. Восени 1917 р. її повний склад становив 822 члени. Діяльність Центральної Ради була зосереджена, головним чином, на вирішенні національного питання – досягти національно-територіальної автономії України в Російській Федеративній республіці. Про самостійність України думали тоді одиниці. Проти самостійності в цей період виступав і сам голова Центральної Ради Грушевський.

Сто років української революції. Фото з відкритих джерел

Проте всю повноту влади на себе, на жаль, Центральна Рада перейняти не змогла. Паралельно до неї в Україні діяли ще дві потужні сили, котрі змагалися за владу як між собою, так і з Центральною Радою: представники Тимчасового уряду – губернські комісари, котрим підлягала армія і до яких приєдналася російсько-єврейська демократична інтелігенція та Ради робітничих і солдатських депутатів, що складалися з більшовиків, меншовиків, есерів. На перше місце в Радах поступово виходили більшовики.

Сто років української революції. Фото з відкритих джерел

Протистояння цих трьох сил привело до збройних сутичок, що й згубило, загальним підсумком, як українську революцію, так і, власне, державність України. Поки українці чубилися та різали один одного у боротьбі за владу, зі сходу у ці криваві сутички втрутилась Радянська Росія, на багнетах якої в Україну був принесений соціалізм. Переповідати перебіг подій сторічної давнини, мабуть, не варто.

Варто звернути увагу на інше. Той, хто пам’ятає хоча б шкільний курс історії і цікавиться сьогоденням, може зробити очевидний висновок про схожість ситуацій сто років тому і нині. Тоді Україну згубили зовсім не зовнішні вороги, хоча їхні зусилля були потужними і завершилися успішно. Україну згубили внутрішні чвари і нездатність патріотів у запалі боротьби один з одним за “єдино правильне” бачення патріотизму побачити справжню загрозу.

Чи повториться історія через сто років? Чи зможуть українці відстояти свою державу цього разу? Ці питання, на жаль, і сьогодні, у 2017, залишаються без відповіді.

Микола Сатпаєв, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.