Реформа децентралізації, по суті, є однією з небагатьох реформ, яка має відносні позитивні результати у ряді регіонів станом на даний момент. Однак, децентралізаційний поступ по країні є неоднорідним в контексті не лише окремих макрорегіонів, але й по окремих областях і навіть районах.

Проблеми цього процесу часто є схожими на різних територіях, але вони мають різну специфіку, а зрушення є неоднорідними. Натомість, обговорення проблем та викликів процесу децентралізації переважно здійснюються на Печерських пагорбах, але забуваючи про конкретні виклики та проблеми регіонів. У Чернівцях новий виток обговорення ініціювали експерти Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Реанімаційного пакету реформ разом з місцевими експертами, представниками влади та головами об’єднаних територіальних громад, а також головами тих сіл і селищ, яких тільки чекає об’єднання. Питання оцінки децентралізаційних процесів, та перспектив на майбутнє обговорювали учасники круглого столу «Сучасний стан децентралізації в Чернівецькій області: основні досягнення та виклики» який відбувся в Чернівцях 16 березня.

Олексій Сидорчук, політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» презентував дослідження «Децентралізація: результати, виклики і перспективи», яке було підготовлене на основі опитувань учасників децентралізації з усіх областей України.
Узагальнено висновки дослідження можна сформулювати наступним чином:

• Прискорюють процес добровільного об’єднання насамперед додаткові фінансові ресурси та самостійність в ухваленні рішень, що їх громади отримають у статусі ОТГ.
• На заваді об’єднанню стоїть спротив з боку окремих зацікавлених сторін (деяких сільських голів, представників районної влади), небажання деяких громад, що збагатились внаслідок фінансової децентралізації, об’єднуватись, недосконала законодавча база, а також брак інформації та загальна недовіра громадян до реформ.
• Нові ресурси ОТГ витрачають переважно на ремонтні та будівельні роботи, тоді як інвестиційних проектів, спрямованих на нарощування доходів громад, бракує внаслідок нестачі досвіду в управлінців ОМС і їхнього бажання показати швидкі вигоди від об’єднання населенню.
• Згідно з оцінками експертів, громади переважно не використовують інструментів співробітництва між собою. Заважає цьому брак інформації про цей механізм і неготовність самих громад.
• Більшість українців знають про реформу децентралізації бодай щось. При цьому дещо більше громадян підтримує її, аніж не підтримує. Комунікація про реформу з боку влади відбувається двома каналами: завдяки особистим зустрічам публічних посадовців із мешканцями різних громад та через державні й комунальні ЗМІ. Важливу роль у поширенні інформації про децентралізацію й об’єднання громад відіграють неурядові експерти.
• Українці переважно незадоволені рівнем свого впливу на ухвалення рішень на місцевому рівні, однак зовсім небагато з них готові брати участь в активних формах впливу на ОМС у разі розширення їхніх повноважень. В ОТГ, відповідно до відповідей експертів, залученість пересічних мешканців до процесу управління громадами зросла, а деякі ОТГ намагаються бути максимально прозорими та стимулювати жителів активніше впливати на процеси ухвалення рішень, зокрема завдяки інструментам бюджету участі.

Вадим Міський, керівник відділу адвокації Реанімаційного пакету реформ зазначив, що реформа децентралізації значним чином ініційована та опрацьована представниками громадянського суспільства, експертами та організаціями, що належать до Реанімаційного пакету реформ.

Представник РПР також наголосив, що чверть реформи децентралізації уже позаду, то ж скоро з добровільним об’єднанням громад потрібно буде закінчувати і «дооб’єднати» інших вже адміністративно.

«Маю підстави вважати, що у 2017 році всі територіальні громади, ті які хочуть об’єднатися – будуть об’єднані. Ті, хто не хоче – треба буде прийняти адміністративне рішення про об’єднання. Є ряд країн, які приймали таке рішення. Розкажу, чому це потрібно зробити і яка логіка цього. Всі ми розуміємо причини, чому потрібна децентралізація (або об’єднання громад). Є наприклад два села. В одному селі проходить траса, де знаходяться три АЗС. Якщо віддати можливість залишати акцизи з продажу нафтопродуктів цьому селу, яке знаходиться на цій трасі, то звісно це село буде багате, дороги в ньому будуть відремонтовані, школа та амбулаторія збудовані тощо. Але поруч є таке ж село, але без траси і без заправки. Жоден інвестор туди не прийде. Якщо йому віддати бюджетну децентралізацію, то цьому селу не вистачить грошей на зарплату голові сільської ради, не говорячи про те, що апарат сільської ради також потребує коштів. Селянин, до речі, це не оцінить, бо його цікавить не апарат і не голова. Його цікавить передусім чи є в нього якісні медичні послуги, чи є в нього доступна освіта для дитини, чи дитина повинна їхати через 30 кілометрів в Чернівці, де викладає вчитель з притомною зарплатою, оскільки бюджетна децентралізація передбачає що певна частина утримання цих шкіл буде на плечах самої громади. (…) Інтерес реформи в тому щоб не було багатих чи бідних, а інтерес в тому, щоб не залишилось територій в Україні де буде вимирати населення, де буде низький рівень освіти, де будуть чергові вибори і прихід до влади чергових «януковичів», де людей буде можна купити за гречку. Нам потрібна якісна медицина на всіх територіях, якісна освіта на всіх територіях».

Христина Марчук, начальник відділу архітектури та містобудування та регіонального розвитку Чернівецької ОДА, в свою чергу зазначила, що обласній владі не вистачає фахового й ґрунтовного аналізу щодо альтернатив політики в конкретних випадках об’єднання громад.

«Перспективний план був прийнятий у 2015 році. Ми здійснили приблизний фінансовий розрахунок – 35 громад. Кабмін з них затвердив 22. Решта громад – так звані «білі плями». Ми не мали можливості їх доопрацювати, поки не було законодавчої бази. Зараз вже є закон про доєднання, на жаль, він досі не підписаний. Будемо намагатися ці білі плями зняти. Громади, які утворились, пішли добровільним шляхом, але ми бачимо що деякі з утворених громад є досить слабкі. Намагаємося їх наростити з сусідньою територією, але там також нема додаткових ресурсів і чи фінансового потенціалу. Мені хочеться, щоб ми гналися не за кількістю, а за якістю. А це потребує дуже ґрунтовного аналізу».

Основною темою, виступу Тетяни Татарчук, директора Центру розвитку місцевого самоврядування в Чернівецькій області стала низька якість проектів, що пропонуються ОТГ, а також нагальна необхідність закривати шпарини, які утворились внаслідок тривалого безгрошів’я. Оскільки в окремих селах за роки нічого не робилось, тому починати розвиткові проекти на розваленій інфраструктурі неможливо, тому більша частина проектів носить ремонтний характер. Інша проблема – значне зменшення національних фондів.

«Викликом є те, що було прогнозовано три джерела (фінансування – авт..), але коли ми приходимо до реальної роботи ці джерела виявляються значно меншими. Це також виклик для громад, оскільки їм потрібно шукати ще додаткові фінансові ресурси щоб справитись з тим об’ємом повноважень який зростає з кожним роком».

Ігор Кухарчук, голова правління Центру громадської активності «Синергія» наголосив на необхідності наявності загальнонаціональних програм для мотивування розвитку мікро і малого підприємництва на місцях: «Чим дальше село від міста, від траси, тим більше в нього немає ресурсів, тим більше воно деградує. Зараз є шанс, коли об’єднаним громадам, влада може надавати субвенцію на створення робочих місць, на самозайнятість, щоб були певні загальнонаціональні програми, які би фінансувались з державного бюджету».

Василь Равлик, голова Сокирянської міської об’єднаної територіальної громади, продовжив думку Тетяни Татарчук щодо поточної спрямованості проектів не на розвиток, а на ремонт інфраструктури.

«Є певні проблеми з реалізацією коштів субвенції на розвиток інфраструктури. Так, ми назвали це розвитком, так, ми назвали це проектами, але насправді це, повторю за Тетяною Михайлівною, «латання дірок». Латання тих дірок які утворювалися роками які мають місце у зв’язку з недолугим керівництвом районними адміністраціями і радами, оскільки надавалась перевага одним населеним пунктам і не доопрацювання були по інших населених пунктах. Тому говорити зараз про те, що ми розбудували інфраструктуру це досить відносне твердження».

Окрім вищезгаданих проблем існують й інші, які полягають у відсутності рівномірного розподілу сильних інфраструктурних центрів, внаслідок чого окремі села, по суті змушують об’єднуватись навколо центрів без належного транспортного сполучення й соціальної інфраструктури. Внаслідок цього окремі громади опиняються «за бортом» реформи. На цьому особливо наголошував Віталій Новоженя, сільський голова села Селище.

«Більшість сіл, в тому числі Селище, прийняли рішення і хочуть об’єднатись в єдину Сокирянську громаду. Але саботаж є в тому, що нас не хочуть приймати і в нас не бачать перспективи, кажуть, створюйте іншу громаду. Однак ми бачимо і хочемо об’єднуватись з іншою громадою. Однак з владних кабінетів нічого не видно, що робиться на місцях. Здається реформа, вона би мала вести до кращого, але ми все наступаємо на ті ж і на ті ж граблі».

Юрій Горбань, прес-секретар Фонду «Демократичні ініціативи», заступник головного редактора видання «Український інтерес» зупинився на проблемі комунікації реформ, яка може стати критичною, в тому числі для децентралізації. За умови її відсутності, або ж неналежного поставлення, втратиться навіть той невисокий рівень довіри населення до реформ який є зараз, що неминуче призведе до відкочувань і можливого реваншу реакційних сил. Однією з основних причин цього є закритість органів влади, небажання йти на відвертий діалог, замінюючи його односторонньою комунікацією лише позитивів. З іншого боку – медіа воліють взагалі забувати про позитив, надаючи перевагу скандалам та негативу, оскільки такі теми «краще продаються» і знаходять більший відклик у глядачів чи читачів новин.

«Якщо говорити мовою цифр, то питання децентралізації та самоврядування стоїть на сьомому місці, але давайте згадаємо, що у нас йде війна, і перша відповідь від людини, що вас більше всього турбує – це припинення війни, потім корупція, реформа силових структур, погане матеріальне становище людей. Але це приємно, що люди про це проінформовані і хочуть змін у цій сфері. Які є проблеми? Я купив місцеву сьогоднішню пресу і значками: кримінал, скандал, смерть, стихія позначав, які теми місцеві редактори беруть до своїх видань. 70% підпадають під «правило 5С»: смерть, стихія, страх, скандал, сенсація. Це ті детектори, на які люди найбільш чутливо реагують. Це негативні новини, негативні сенсації. Аби вижити, ЗМІ змушені йти на такі форми висвітлення інформації. Самоврядування в цих газетах промайнуло в одному фрагменті про пенсійний Фонд, який реагуючи на укрупнення громад подбав про наближення послуг пенсійного забезпечення. Висвітлення реформ в місцевих ЗМІ немає».

Проблеми децентралізації, насправді, не закінчуються вище переліченими. Окрім вже згаданих аспектів Верховній Раді потрібно прийняти консенсусне рішення щодо змін в Конституцію в частині децентралізації, узгодити цілий ряд проблемних місць в законодавстві тощо, а активним громадянам бути готовим до переповзання корупційних ризиків з верхніх ешелонів на місця, оскільки корупція завжди проявляється там, де є гроші і можливість їх розподіляти, але немає контролю. Тим не менш, контролювати владу на місцях дещо простіше – оскільки це безпосередньо торкається жителів громад і вони напряму відчувають на собі відсутність чи наявність цих факторів.

Андрій Сухарина, спеціально для «Українського інтересу»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Будь-ласка введіть Ваше ім'я