27 червня минає 1000 днів від незаконного затримання у Росії українського журналіста Романа Сущенка. Кореспондента Укрінформу у Франції затримали 30 вересня 2016 року в Москві, куди він прибув із приватною поїздкою. 7 жовтня 2016-го йому висунули обвинувачення у шпигунстві. У ФСБ Росії заявили, що Сущенко – співробітник Головного управління розвідки Міноборони України. У ГУР Міноборони це спростували.

У СІЗО на журналіста чинили психологічний тиск, щоб він визнав провину. Однак Сущенко не здався. 4 червня 2018 року Мосміськсуд засудив його до 12 років ув’язнення в колонії суворого режиму, 12 вересня Верховний суд Росії визнав це рішення “законним”.

7 листопада 2018-го стало відомо, що Романа Сущенка етапували до колонії №11 у Кіровській області (місто Кірово-Чепецьк, село Утробіно). Там він перебуває й нині.

Читайте також: Сущенку – 50. Незламний політв’язень, що малює у неволі

У колонії політв’язень живе в окремій камері через можливу загрозу з боку інших ув’язнених. За сім місяців його двічі відвідали дружина та донька, стільки ж разів до нього приїжджав український консул. Через те, що колонія має суворий режим, існує ліміт на передачі – одна на три місяці, пише Укрінформ.

Інфографіка: Укрінформ

До звільнення Сущенка закликали Держдеп США, ЄС, Європарламент, ОБСЄ, ПАРЄ, комітети ООН, Сейм Польщі, МЗС Литви.

Із заявами на підтримку українця виступали також організації “Репортери без кордонів”, Міжнародна федерація журналістів, Комітет захисту журналістів, ЮНЕСКО, EANA, Гельсінська комісія США, міжнародне об’єднання письменників ПЕН. Крім того, в різних містах світу періодично проходять акції за звільнення Сущенка та інших українських політв’язнів.

Романа Сущенка нагородили орденом “За мужність” 3-го ступеня. Також він став лавреатом премії Національної спілки журналістів України за захист свободи слова. Окрім того, журі російської премії імені Андрія Сахарова “За журналістику як вчинок” нагородило Сущенка оденом Сахарова “За мужність”.

За ґратами Сущенко малює. Протягом 2016-2019 років під час ув’язнення у СІЗО “Лефортово” в Москві та у колонії в Кіровській області він створив понад 30 картин. Для малювання журналіст використовував кулькову ручку, чай, лушпиння цибулі, сік буряка, пральний порошок і кетчуп. Зараз йому дозволили передати пастель із 24 кольорів та акварель.

Серед надісланих журналістом картин – зимовий пейзаж із Києво-Печерською лаврою, квітковий натюрморт, два малюнки для сина, зображення Руанського собору, собору святої Софії (цей малюнок подарований митрополиту Київському і всієї України Епіфанію), Київського костелу Святого Миколая, Львова та Макарської Рив’єри у Хорватії, грецького Акрополя, міський пейзаж індійського міста Бомбей та захід сонця на березі Гібралтарської протоки. Нещодавно родичі політв’язня отримали малюнок Стамбула, який він надіслав ще в березні. Лист довго не надходив, тому родина Сущенка подумала, що він загубився. Зрештою малюнок дістався адресатів.

Вперше виставка робіт політв’язня під назвою “Мистецтво з-за ґрат” відбулася торік у Києві, потім їх показали у Брюссельському пресклубі, у Варшаві, Нью-Йорку, Парижі та Кишиневі. З 4 до 28 квітня виставка відбулася також у КМДА.

“Творчість для нього – це єдина можливість у СІЗО реалізовуватися і відволікатися. Попри те, що фізично він за ґратами, морально і психологічно він вільний. І це спосіб донести до нас усіх, що є така людина – журналіст, художник, батько, чоловік, який ні в чому невинен і хоче повернутися додому”, – казала донька Сущенка Юлія на виставці батька.

Вдома на Романа Сущенка чекають неповнолітній син Максим, донька Юлія, дружина та старенька мати. Батько політв’язня не дочекався сина – помер у 2018-му на 79-му році життя.

Читайте також: Пять років за ґратами: у Києві відбулися акції на підтримку Сенцова


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.