Восени в Україні традиційно починаються наймасштабніші протестні акції. Саме восени розпочалися Революція на граніті, Помаранчева революція та Революція гідності. Експерти розповіли про сьогоднішні протестні настрої українців, що спонукає їх виходити на вулиці і чи можливий Майдан-3.

Революція виникає тоді, коли не працює демократія

“На жаль, неможливо спрогнозувати, коли почнеться. Ми можемо говорити про передумови, можемо якусь логіку в цих протестах знаходити. Але ми не можемо передбачити нелогічні події. От як було з побиттям студентів на Майдані – воно ні в яку логіку не вміщається, навіщо потрібно було це робити”, – зауважила під час круглого столу директор Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.

Соціолог додала, що протестні настрої невід’ємні від самої демократії. “Революції виникають там і тоді, де не спрацьовують демократичні механізми”, – вивела формулу Бекешкіна.

Моніторинг протестних настроїв українців проводиться щороку. Але дані іноді розходяться із реальністю. Цікаво, що у 2013 році виходити на вулиці була готова найменша за всю історію незалежної України кількість респондентів. І саме в цей рік розпочався Майдан.

За самооцінкою, рівень протестних настроїв у суспільстві сьогодні невисокий, нижчий за рівень 2017 року, каже директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко. Тільки 4,3% опитаних переконані, що найближчим часом будуть масові протести в їхньому місті. 18,5% не виключають такої можливості.

Повноцінну готовність брати участь у таких акціях проявили тільки 5,6%. Ще 18,3% відповіли, що скоріше за все приєднаються до протестів. Тільки 3% вважають, що протягом 2018 року може виникнути черговий Майдан.

Проти чого готові мітингувати українці

Понад 65% українців (із тих, хто готовий брати участь у протестах) вийшли б на вулиці проти підвищення тарифів на комунальні послуги. 31,2% вимагали б забезпечення нормальних умов життя, тобто – проти нестачі садочків, шкіл, медичних закладів, зелених зон тощо. 26,8% стали б на захист своїх трудових прав і майже стільки ж підтримали протести проти корупції.

Водночас впродовж останнього року тільки 0,8% респондентів взяли участь у мітингах проти підвищення комунальних тарифів.

“Піду, бо слід відстоювати справедливість”, – саме так звучить головна мотивація, якою керуються сьогодні українці, виходячи на акції протесту. Її сформулювали 14,2% від усіх опитаних.

Що виводить людей на вулиці

Якщо взяти новітню історію України, то серйозні акції протесту, такі як Революція на граніті, обидва Майдани, відбувалися не через соціально-економічні причини. Людей змушувало виходити на вулиці кричуще порушення прав громадян з боку держави.

Биченко каже, що восени протести, наприклад, проти підвищення тарифів, будуть. Але якщо влада не вдасться до насильства, то вони не переростуть у щось на кшталт третього Майдану.

А ще є два чинники, які зменшують імовірність серйозних протестів. Перший – прийдешні вибори. Щось подібне вже було у 2009 році, коли люди свій протест виразили у бюлетенях під час голосування. Другий – війна з Росією. Основний протестний сегмент суспільства складає саме промайданний електорат. І ці люди, попри невдоволення нинішньої ситуацією, розуміють, що якісь серйозні протести, принесуть вигоду Росії чи проросійським політичним силам.

“Я не прогнозую до виборів серйозних, із серйозними наслідками протестних акцій. Але протестні акції за формою будуть, проте скоріше вони будуть передвиборчими акціями опозиційних політичних сил”, – наголосив директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко.

Протестна активність притаманна меншій частині нашого суспільства, каже завідувачка відділу соціальної психології Інституту соціології НАН України Олена Злобіна. Проте це ніяк не впливає на Майдан. “Достатньо невеликої кількості активних протестувальників, щоб запустити механізми, які можуть вивести людей масово”, – пояснює Злобіна.

Вона погодилася з прогнозом Биченка: протести будуть, але в Майдан вони навряд чи переростуть. За словами соціологині, є два головні мотиви, які виводять людей на вулиці: справедливість та матеріальний стан.

В Україні зміцнюється середній клас

Прошарок людей, які найгірше себе почувають не змінюється. Станом на червень 2017 року він був 20,9%, а зараз – 19,6%. Трохи піднявся загальний середній рівень, звертає увагу Злобіна. Тому, пояснює вона, ті, хто почувається найгірше, не будуть головним загоном протестувальників. Проте тут свою роль відіграє вік. У цю групу, здебільшого, входять люди 66+. І тут вже діють інші обмежувачі для виходу на протести.

“Якби ця група зростала, то це б вже було приводом. Оскільки вона не зростає, а найбільш активне населення покращує свої матеріальні позиції, то і готовність [протестувати] невелика”, – пояснює Олена Злобіна.

Сьогодні ми маємо суттєве зменшення кількості людей, які готові брати участь в акціях протесту. А разом із готовністю впала і активність. За 2016 рік у якихось протестних акціях взяли участь 16% опитаних (опитування проводилося 2017-го). Зараз цей показник впав до 4%. Протести підтримувалися точковими аудиторіями та соціальними групами. Вони були медійно широко представлені (як, наприклад, акції на підтримку Саакашвілі), але вони не мали масового підґрунтя.

“Це були протести зацікавлених соціальних груп. І оскільки за ними стояли інтереси цих самих груп, то у них і не було ніяких шансів перерости в масові протести”, – пояснює Злобіна.

Сьогодні не змінюється оцінка соціально-політичної ситуації, попри активну пропагандистську кампанію до виборів. Разом з тим помітно зріс рівень соціальної напруги: з 6,8 бала (червень 2017) до 7,27. Оце півторапроцентне зростання треба враховувати.

Напруга відображається на людях у матеріальному плані: не стільки нестача якихось ресурсів, скільки страх їх втратити. Тобто населення дуже непевне щодо перспектив. Люди напружені, і це може перетворитися або на агресію, або на апатію.

Експертне оцінювання

Фонд “Демініціативи” опитав 21 експерта: представників соціологічних компаній, недержавних дослідницьких інститутів, вищих навчальних закладів. Більшість із них заявили, що протягом осіннього сезону загальнонаціональні протестні акції малоймовірні. Тільки семеро з опитаних експертів допустили можливість таких акцій.

Що ж може викликати масштабні протести? Експерти зазначають, що найголовніші причини – це дії влади, які посягатимуть на громадянські права та демократичні принципи. Ще актуальною залишається тема підвищення комунальних тарифів. А також – можлива зміна зовнішньополітичного курсу. Тобто якщо влада, умовно, відмовиться від курсу на ЄС та НАТО, то почнеться такий собі Майдан.

До речі, чинна влада, вважають 12 з опитаних експертів, більш схильна позитивно реагувати на протести. Вона з більшою охотою задовольняє вимоги людей. При цьому більшість людей схиляються до мирних методів протесту, до радикальних дій готовий невеликий відсоток громадян.

Політична наука каже, що саме мирні протести результативніше. Але Україна має свою специфіку. Органи влади часто ігнорують мирні протести, і це змушує людей вдаватися до силових методів. І експерти схильні до думки, що у нас результативніші саме радикальні акції.

Взагалі за наявності ефективних механізмів долучення громадян до ухвалювання рішень, відпадає потреба в протестах. Експерти ж кажуть, що таких механізмів у нас немає.


Владислав Недашківський, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.