Президентський термін Володимира Путіна закінчується в 2024 році, і вже зараз йому потрібно ухвалювати рішення, які визначать його майбутнє. У російській Конституції ясно сказано, що ніхто не може обиратися президентом більше, ніж на два терміни поспіль. І фокус з “рокіровкою”, як це відбулось у 2008 році, коли після двох термінів Путіна змінив Медведєв, цього разу навряд чи вийде.

Найбільш привабливою версією розвитку подій в такій ситуації для Путіна була б анексія сусідньої Білорусі, пише The Times. Серед російських еліт існує розуміння того факту, що чинному президенту РФ за будь-яку ціну потрібно зберегти владу після 2024 року. Тому Кремль активно шукає варіант, що дозволить Володимиру Володимировичу зберегти одночасно і владу, і легітимність. Серед таких варіантів – утворення союзної держави Росії та Білорусі і вибори на формально нову посаду президента цієї країни. Що дасть відліковувати кількість термінів “з нуля”.

Читайте також: Росія-Білорусь: окупація, об’єднання чи втрата союзника?

Проблема цього сценарію полягає в тому, що Білоруссю вже давно керує інша людина. І ця людина зовсім не збирається йти зі своєї посади. Це – Олександр Лукашенко, якого називають останнім диктатором Європи. Якщо Путін хоче задовольнити свої амбіції стати вічним “батьком нації”, Лукашенку доведеться здатися.

Але Білорусь має шанс уникнути липких обіймів Путіна. Обрання Володимира Зеленського президентом України не виключає зміни стосунків між Україною і Росією. Путін може вирішити, що з ним легко впоратися. Але політична наївність нового президента України може виявитися пасткою. Зеленський хоче миру на сході України – і не віддавати ніяких територій Росії. Путін хоче ослаблення західних санкцій, але не хоче здавати ніяких позицій. Існує ризик того, що Путін зараз зробить кроки по ескалації конфлікту в надії, що будь-які мирні домовленості будуть укладені відповідно до його бажань.

Але чергова ескалація конфлікту на Донбасі призведе лише до чергових санкцій. Крім того, це може переконати Олександра Лукашенка зміцнити зв’язки з Заходом або Китаєм.

Що б президент Путін не вирішив робити уздовж кордонів своєї країни, він ризикує продемонструвати фундаментальну слабкість Росії. Її економічна міць вже не та, що була до початку санкцій і падіння цін на нафту й газ.

Очевидно, що Росія збільшить тиск на Лукашенка з тим, щоб швидше створити союзну державу. Вона зацікавлена ​​не тільки в продовженні правління Путіна, але й в просуванні своїх сил до кордонів ЄС і країн НАТО.

Читайте також: Росія-Білорусь: “тиха” анексія

Так само очевидно, що не варто переконувати Лукашенка приєднуватися ні до ЄС, ні до НАТО. Але якщо Москва продовжуватиме заганяти його в кут, він може звернутися за допомогою до МВФ. А Міжнародний валютний фонд наполягатиме на серйозних економічних реформах.

Лукашенко також може придивлятися до фінансування з боку ЄС. Брюссель зі свого боку наполягатиме на чесних виборах, поваги до неурядових організацій і введення мораторію на смертну кару. Якщо Росія не залишить президенту Білорусі вибору, то він піде на співпрацю з Європою та Сполученими Штатами Америки на їхніх умовах.

У будь-якому разі, колективний Захід здатен дати зрозуміти Путіну, що він не може ставитися до колишніх радянських республік як до своєї вотчини.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.