Олександр Музиченко
Заступник голови громадської організації "Право на захист"

Олександр Музиченко. ДП “СЕТАМ” – пастка для покупця?

Олександр Музиченко. ДП "СЕТАМ" - пастка для покупця? Фото politanalityk.com

Два місяці тому вирішив взяти участь в електронних торгах державного підприємства “СЕТАМ”. Подав заявку, оформив усі належні документи і став чекати дня торгів. 04.06.2018 мені пощастило і я став переможцем. Ну як пощастило – просто я запропонував більше грошей за інших учасників.

Це перший крок до великих перемог – сподівався я. Будував грандіозні плани. 06.06.2018 р. повністю розрахувався за транспортний засіб. 08.06.2018р., приїхав до Шевченківського відділу державної виконавчої служби в місті Києві. Знайшов головного виконавця Інну Леонідівну Красноштан, яка відповідала за реалізацію цього транспортного засобу через електронні торги державного підприємства “СЕТАМ”. Надав її належні документи для того, щоб отримати акт, що засвідчує мене як власника транспортного засобу – Chevrolet lacetti, державний реєстраційний номер ВК1708АО.

Коротше – отримав “Акт реаліції майна…”, який засвідчує моє право власності на авто, поїхав на майданчик “СЕТАМ”, забрав автомобіль і наступним моїм кроком було їхати до ТСЦ (колишній МРЕВ), для постановки авто на облік. Їду і вже відчуваю себе  щасливим власником. Але не так сталось, як гадалось. Все це відчуття “щасливого власника”, зникло відразу, як в ТСЦ міста Прилуки (Чернігівська область) мені повідомили, що на автомобілі Chevrolet lacetti з державним реєстраційним номер ВК1708АО, є арешти і тому на облік авто поставити неможливо. Трішки відійшовши від шоку, написав Інні Леонідівні Красноштан, виконавцю, яка відповідала за належне оформлення документів на цей транспортний засіб під час реалізації його через “СЕТАМ”. Пояснив їй, що у нас проблема. Чесно кажучи, її відповідь, мене шокувала зовсім: “- У мене проблем немає! Це тепер Ваші проблеми”.

Я не міг повірити прочитаному. Ні, ну це ж не якась “компашка сірих дилерів”, це все ж таки державна установа! Коротше – я в шоці, але потрібно щось робити. Вимкнувши всі свої почуття, та увімкнувши  “холодний розрахунок” почав діяти. Всього розповідати не буду, щоб не забивати вам голову, скажу лише одне  – стаття 59 Закону України “Про виконавче провадження” зобов’язує виконавця протягом доби, після того як надійшли кошти на рахунок виконавчої служби, зняти всі арешти і заборони. Ну і на цей аргумент виконавець Інна Леонідівна, відреагувала з усмішкою: “- У мене немає доступу до баз і я не бачу хто там ще накладав арешти та заборони. Так що, постанову про зняття арешту я Вам дала, а дальше займаєтесь самі”.

На моє “- Так як же Ви тоді продали мені машину, яку апріорі не могли, не мали права продавати, не знявши всі обмеження?”, я побачив лише спину державного виконавця Інни Красноштан.

Проаналізувавши своє становище, перше, що прийшло мені на думку – звернутись до суду. Але потім, як завжди, почав шукати друзів, для вирішення як говорила Інна Леонідівна – “Вашої проблеми …”.

У вирішенні питання з арештами допомогли друзі. Дякую їм. Та це не кінець пригод, далі ще цікавіше. Ставлю машину на облік (вже без арештів), а тут бац … і нова проблема. Авто з державним реєстраційним номером ВК1708АО світиться в базі “Рубіж”. Тобто в розшуку. Я почав лаятись матюками про себе, хоча вважав, що подолав цю ганебну звичку. Терплячи фіаско, я побрів вирішувати, як показала практика, дійсно свою, а не державного виконавця, проблему.

Все по колу. Звернувся до друзів, друзі допомогли. Розшук (“Рубіж”) – знятий. Йдемо далі. Приїжджаю до Прилуцького ТСЦ (МРЕО), заходжу і відчуваю на собі посмішки. Ну думаю гаразд – “Посміхається той, хто посміхається останнім …”.  Кладу документи, ні не так – гордо кладу документи і прошу, да що там прошу – вимагаю, поставити машину на облік! Арештів немає, розшук знятий – ось воно щастя!

Але це не кінець. Ще ж “твою дивізію”, як виявилося, є база обмежень рухомого майна! Роздруковуємо 119 сторінок з цієї бази. Дівчина, працівник ТСЦ, вивчає, я сиджу, показуючи, що все добре і мені все рівно, що там буде, а насправді, як казав один гуморист: “Чёта я очкую”. І ось вирішальна мить, останні 5 сторінок … і … так-так, знову сюрприз!

П’ять обмежень на відчуження і податкова застава. Знову відмова. Взяв офіційну відмову і тепер не розумію, що робити? Хотів звернутись до суду, але в цій в державі, яка продає своїм громадянам, точніше – “напарює” такі авто і на суд надію втрачаєш.

Підсумовуючи – маю на руках всі належні документи: “Протокол торгів”, чеки, “Акт переможця…”, “Постанову про зняття арешту і розшуку”, дві відмови у постановці на облік транспортного засобу, надані ТСЦ міста Прилуки, лист з Головного сервісного центру (ГСЦ), про те, що немає арештів (іншими словами – підстав  у відмові становити авто на облік), але все марно!

Можу сказати одне – слава Департаменту ДВС, міністерству юстиції України, особливо –  міністрові Павлові Петренку, усім реформаторам!

P.S. Нещодавно представники Мін’юсту гордо демонстрували по телевізору вилучене в рахунок боргу за аліменти авто Ferrari і хвалились своєю роботою:

В аліментника-боржника відібрали Ferrari: авто продадуть на аукціоні

Картинка вийшла красива, але що буде в реальності? Хтось викине мільйон гривень і отримає за нього нове, цікаве, життя, бо мрія його життя – червоний суперкар – буде покриватись пилом в гаражі? То кому це потрібно? Судячи з того, що торги так і не відбулися, – нікому.