Микола Сатпаєв
Журналіст "Українського інтересу"

Микола Сатпаєв. Вибори, вибори, кандидати – …

Вибори в Україні. Архівне фото газети
Вибори в Україні. Архівне фото газети "День"

Пам’ятаєте цю пісню з чудового фільму “День виборів”? Фільму вже добрий десяток років, та й країна в ньому показана сусідня. Але суть від того не дуже змінюється. Особливо, коли бачиш зовнішню рекламу кандидатів, яка ріже очі на кожному кроці. Дивлячись на цю вакханалію лозунгів і якихось незрозумілих обіцянок, приходить на думку саме ця пісня з не дуже цензурним рефреном. А ще – фраза з цього ж фільму “я дам вам все”. Це коли піарники обговорювали слоган кандидата, пам’ятаєте?

Отже, виборча кампанія в Україні набирає обертів. На бордах ми бачимо гасла від Порошенка, Тимошенко, Ляшка, Садового, Гриценка, Мураєва, Тарути, Новинського тощо.

Всі вони щось нам обіцяють і якось намагаються втиснути в коротку фразу на борді головний ідеологічний меседж своєї кампанії. Все вірно – зовнішня реклама повинна акцентувати увагу на кандидаті і його основних меседжах. Але, дивлячись на цю вакханалію обіцянок, часто просто губишся – а що, власне, кандидат, хоче?

Почнімо по порядку.

Фото: depo.ua

З Порошенка. Чинний президент будує свою кампанію на тих досягнення, які його піарники вважають заслугою Петра Олексійовича і, будемо об’єктивні, – хоча б частково його заслугою і є. “Віра, армія, мова”. Можна сперечатись, але гарант таки доклав до цих речей руку. Хоча б в силу своєї посади. І логіку дій розробників кампанії тут зрозуміти не важко – треба якомога сильніше акцентувати увагу виборця саме на здобутках. Так що, як би не висміювали Порошенка його ненависники, на мій скромний погляд, головні меседжі кампанії вірні. Як те спрацює – побачимо в день виборів.

От щодо піар-менеджерів Юлії Володимирівни мені хочеться чомусь процитувати поета: “Смешались в кучу кони, люди…”. Бо її борди викликають деякий ступор: тут і безвіз, і Європа, і газ безкоштовно, і Чорноволівське “бандитам – тюрми”, і мир, якийсь “новий курс”. Таке враження, що Тимошенко хоче сподобатись всім – і проєвропейському сегменту, і проросійському; і середньому класу і пенсіонерам; і “кривому і сліпому”. Дійсно – “я дам вам все”. При цьому кількість бордів цієї, як свідчить її декларація, дуже небагатої особи вражає. Можливо, ЮВТ кинулась із крайності в крайність – якщо на якихось з минулих виборів вона зовсім проігнорувала зовнішню рекламу (що, до речі, було її помилкою), то на нинішніх її обіцянки лізуть буквально з кожного стовпа. Чи дасть це ефект, на який вона сподівається? Знову ж – побачимо у день голосування. Хоча з “наружкою” Юля явно передає куті меду, що теж є не дуже добрим у виборчій кампанії.

Фото: depo.ua

Ляшко чітко грає на свій електоральний сегмент – прості рубані фрази, суть яких пояснити спроможний, мабуть, лише він. І вила, само собою. Але його електорат не назвеш найбільш інтелектуально розвинутою частиною суспільства. Тому все вірно. Але питання в іншому – невже його штаб вважає, що в Україні достатня кількість саме цього прошарку населення, щоб їхніх голосів вистачило для перемоги? Чи знову побачимо почесне третє місце і майже публічні торги з його продажу?

Фото: Апостроф

У Садового взагалі нічого не можна зрозуміти. Весь слоган – одне слово. То “Наступ”, то “Наступний”. Про два борди “Наступний”, які розмістили біля входу на кладовище, не знає, мабуть, лише лінивий. Але то таке – ексцес виконавця. А от щодо змісту… Пане Андрію, що ви хотіли сказати? Чи це такий геніальний задум – щоб всі думали і гадали? Але електорат вгадувати не любить, це відомо всім. Так що з тієї піаркампанії, думаю, толку буде мало.

Фото: depo.ua

Гриценко теж радує креативом. Тобто його відсутністю. “Чесних більше”. Не буду оспорювати твердження, але який в цьому посил для виборця? Так і хочеться згадати сакраментальне – “ти сам зрозумів, що сказав?”.

Фото: depo.ua

Мураєв взгалі нехтує одним з головних принципів будь-якої реклами – не можна в жодному разі вживати частку “не”. А вона в нього на кожному борді – “не віддамо те, не віддамо це”. Знаєте, ніхто й не сумнівався, що ти не віддаси те, що забрав у нас. Тільки навіщо про це говорити на всю країну та ще й підписуватись своїм прізвищем?

Фото: depo.ua

Тарута чомусь перейнявся проблемою поваги. І гарантує її кожному. Цікаво, з якої соціології він взяв, що це найголовніше проблема суспільства? Ну і не менш цікаво – скільки людей проголосують за ту повагу в день виборів?

Фото: Українська правда

Новинський та інші представники колишніх регіоналів вирішили не винаходити велосипед і чітко апелюють до свого “ядерного електорату”. І навіть фактично не приховують свою проросійську орієнтацію. Обіцяють “мир”. От біда лишень, що не говорять – як саме того миру ми досягнемо після їхньої перемоги. Утім, чекати недовго – подивимось у день виборів, наскільки вдалою була їхня ідея.

Є інші потенційні кандидати. Але в них, очевидячки, замалий фінансовий ресурс для такого дорогого задоволення, як зовнішня реклама. Тому й не варто на них зупинятись. Що з того всього вийде, наскільки професійно спрацювали команди політиків – покаже найточніша у світі соціологія – протокол ЦВК.

Ірина Кримська-Лузанчук. Роздуми під політичними білбордами

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.