Микола Сатпаєв
Журналіст "Українського інтересу"

Микола Сатпаєв. Написано ж вам: “Не треба шастати!”

Микола Сатпаєв. Написано ж вам: "Не треба шастати!" Фото: stainlesstlrat.livejournal.com

Після нещодавнього оголошення воєнного стану Україна різко обмежила в’їзд росіян до країни – відтепер офіційно заборонено перетин кордону громадянам РФ чоловічої статі віком від 16 до 60 років.

Не те, що раніше прямо всіх сюди впускали і радо вітали. Але розворот додому був, скоріше, винятком, ніж правилом. Хоча потік всіляких “відпускників” таки давно варто було обмежити, погодьтесь.

Та я не про них – поповнити лави “борців за щастя” не так вже й важко, Україна не контролює значну частину свого кордону, тож нема жодної потреби офіційно його перетинати і потім пертись на Донбас через українські позиції. Прикордонники виловлювали “вручну”, скоріше потенційних шпигунів та явних пропагандистів “русского міра”.

Що періодично викликало скандальчики в російській пресі та у вітчизняному проросійському сегменті медіа. І аргументи всіх цих “нев’їзних” були на диво однакові: “ми хороші росіяни, що ж хахли нас на Украіну не пускають”?

Гарне місто Київ, прекрасний аеропорт “Жуляни”, шкода, депортують мене з нього прям ось після двох годин очікування до не менш прекрасного міста Мінська. “Не підтверджена мета візиту”, хоча їхала на запрошення від громадської організації, такі ось справи. Дві години розпитували (дуже ввічливо) про Голодомор, українських моряків і Боїнг” – скаржиться журналістка російського видання “Такие дела” Анастасія Лотарєва.

В аеропорту Києва з журналісткою провели співбесіду в окремій кімнаті, де були присутні дві співробітниці прикордонного контролю і чоловік у цивільному. Зобніну запитали, хто організатор її поїздки та за чий рахунок вона приїхала в Україну. Крім того, у неї поцікавилися, чи висвітлювала вона теми, пов’язані з Кримом і будівництвом кримського моста, чи була на території ОРДЛО та чи знала про введення воєнного стану”, – своєю чергою скаржиться на “укрофашистів” “Дождь”.

Перелік можна продовжити. Та суть не в тому.

Не хочу скочуватись до нацизму, поділяючи нації та народи на “хороших” і “поганих”. Тим більше, що росіяни в таких випадках чомусь різко забувають, що їхали до “фашистської” держави під керівництвом “хунти” і починають апелювати до демократичних традицій України. Залишмо таке роздвоєння особистості на їхній совісті.

SWIFT і порти. Як Росія платитиме за агресію

І давайте спробуємо розглянути таку позицію України саме з точки зору демократії. Отже, росіяни в більшості своїй переконані, що у них в країні – справжня демократія. Взірець, так би мовити. Окей, не буду заперечувати. Згоден. Тоді, шановні мої і не дуже, “старші братья”, дозвольте нагадати вам, що демократія – це влада народу. Тобто ви, кожен з вас, без винятку, несете відповідальність за дії своєї влади. Того самого, “сонцесяйного”, який, дозвольте ще раз нагадати, і розв’язав війну на сході нашої країни, за наказом якого ваша армія окупувала Крим. За наказом якого ваша країна озброює колаборантів, а ваші співгромадяни тими колаборантами керують.

І “відпетляти” від відповідальності за дії своєї країни не вийде. Як би вам того не хотілось. Бо це ваша давня “фішка” – все, що хороше, те – Росія. А все, що погане, то – вороги, начальники, але не ми. Згадайте хоча б радянський період і дискусії росіян щодо того, що принесла радянська влада колишнім союзним республікам. “Мы оставили хохлам (чухонцам, чуркам) школы и больницы, заводы и фабрики. Разве это оккупация?” – щиро переконують одні одного і нас з вами росіяни. А от коли в них питаєш за голодомори, розстріли, депортації, то тут чомусь вони роблять круглі очі і в кращому випадку переводять стрілки на “поганого Сталіна”, а в гіршому – взагалі заперечують очевидні речі. “Умом Россию не понять”…

Так і в нашому випадку. Шановні і не дуже громадяни Росії. Хочеться вам того чи ні, а відповідальність за дії вашої влади несете всі ви. Винятком можуть бути хіба поодинокі дисиденти, більшість яких або сидить, або втекли з вашої країни. Всі інші – відповідальні. Як ми за дії своєї влади, як американці, французи чи німці – своєї.

Так, саме німці найпоказовіший приклад. Бо в тридцятих-сорокових роках минулого століття вони натворили приблизно такого, як ви зараз. І аргументація була подібною: то все поганий Гітлер і націонал-соціалісти. А ми просто собі жили і виконували накази.

Все так само, як і у вас: то все Путін і “Єдина Росія”. А ми просто живемо і нічого такого. Чим все закінчилось у німців, відомо. Можу напророчити і вам щось схоже. Але з однією суттєвою відмінністю. Досить сумною для вас, громадян Російської Федерації.

Для Німеччини це був дуже болісний процес. Людей примусово водили на екскурсії до концтаборів, так само примусово читали їм лекції про злочини режиму. Це було непросто. Але німці на це пішли. Задля майбутнього своєї країни. Наслідки можете побачити самі.

Чи буде таке в Росії після Путіна? Сумніваюсь. Купка інтелектуалів, звісно, спробує закликати націю до очищення. Але їхні голоси ніхто не почує. Бо інтелектуалів у вашій країні, на відміну від Німеччини, саме купка. І називають їх не інакше, як “гнила інтелігенція”. Більш розвинуті згадують вислів Леніна “інтелігенція не мізки нації, а гівно”. Навіть не розуміючи, що гівно саме вони…

Тому, повертаючись до заборон на в’їзд до України. Якщо вам вже припекло сюди їхати, то не ображайтесь, якщо вас завернуть додому. Зрештою, наше “Нехай щастить!” на кордоні ви часто читаєте саме так, як треба читати. В сенсі – “не треба шастати”.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.