Нині Україна активно бореться з пропагандою країни-агресора. Так, з 2014-го року Державне агентство України з питань кіно заборонило більше 780 російських фільмів та серіалів. Водночас чимало відомих людей із Російської Федерації потрапили до “чорного списку” та наразі не мають права в’їжджати на територію України.

Від зими 2017-го року заборони поширилися й на книги. Тоді ж до списку увійшло досить багато дитячих книжок, серед яких “Богатырские русские сказки”, а також підручник “Хімія”, книга Едварда Радзинського “Дочь Ленина – Взгляд на историю”, кілька детективів Донцової та інші. Тоді ці видання назвали “просякнутими комуністичною ідеологією та міфами про наддержаву Росію”.

Також було визначено, що в Україну не можна ввозити книги, якщо їхній зміст:

• спрямований на ліквідацію незалежності України, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави;

• пропагує війну, вчинення терористичних актів;

• пропагує комуністичний і національно-соціалістичний тоталітарний режими та їхню символіку;

• зазіхає на права та свободи людини;

• створює міжетнічні, расові, релігійні конфлікти;

• пропагує РФ та її органи влади.

“Книжковий чорний список” до початку лютого збільшився до 130 позицій, прописаних у Переліку видавничої продукції держави-агресора, на ввезення якої надано відмови у видачі дозволів.

19 лютого 2019-го року до цього списку додали ще 19 проросійських книг. Цього разу під заборону потрапили декілька дитячих видань та книги радянських авторів.

Пропагандистські настрої знайдені в кількох книгах московського видавництва “Альпина Паблишер”. Зокрема, книга бізнес-консультанта Сергія Бехтерева “Как работать в рабочее время: правила победы над офисным хаосом”. Її перестануть розповсюджувати Україною, адже вона побудована на прикладах роботи владних структур РФ.

Також не має дозволу на ввезення видання Ігоря Намаконова “Кроссфит мозга: Как подготовить себя к решению нестандартных задач”. У ній неодноразово повторюються слова “Россия удивительная и удивляющая страна, а мы, ее граждане, удивительные люди”.

У передмові “Записок практикующей ведьмы” Наталії Малиновської розрекламовано телеканали РФ, що фігурують у гібридній війні проти України.

У книзі московської журналістки Ніно Біліходзе “Грузинская кухня: любовь на вкус” використано коментарі росіян, імена яких внесено до переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці.

“Мир викингов. Повседневная жизнь Детей Одина” Мартина Догерті має сфальсифіковані історичні факти, а культурні пам’ятки доби Київської Русі в книзі названо російськими.

Через це перелічені вище видання не зможуть потрапити на полиці українських книгарень.

“Книги діють не менш ефективно, ніж зброя в руках воїна”, – сказав Петро Порошенко.

Тому така боротьба з російською пропагандою є необхідною для українізації та зміни мислення сучасного українця.

Протягом минулого року Держкомтелерадіо надав 97 відмов у видаванні дозволів на ввезення 477 тисяч примірників видань, які мають антиукраїнський зміст. Крім цього, було складено 27 адміністративно-господарських протоколів щодо порушення правил розповсюдження видавничої продукції.

Також 19 лютого 2019-го посольство України в США звернулося до кінотеатрів з проханням відмовитися від демонстрації фільму “Т-34”. У цій кінострічці популяризується сучасна агресія РФ у світі, жертвою якої стала і Україна.


Анжеліка Ніконенко, “Український інтерес”

Боротьба з інформаційною агресією Росії. Досвід Закарпаття

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.