Україна має чималі досягнення у сфері спорту та досвід у проведенні визначних спортивних заходів: перемоги братів Кличко, гімнаста Олега Верняєва, тенісистки Еліни Світоліної, здобутий “Шахтарем” Кубок УЄФА, срібло “Дніпра” в Лізі Європи, а також участь у чвертьфіналі чемпіонату світу з футболу збірної України та багато інших. Окрім того, наша держава приймала фінальну частину чемпіонату Європи в 2012-му, а в 2018 році фінал найпрестижнішого клубного турніру Європи – Ліги чемпіонів.

Команда “Українського інтересу” пропонує вам познайомитись із найвизначнішими та найцікавішими стадіонами нашої країни.

Найстаріший

У 1907 році в Станіславові (нині Івано-Франківськ) міська каса ощадності вирішила збудувати міський стадіон, який отримав назву “Боїско”, а розташувався він за міським парком Шевченка. Через два роки на стадіоні відбулась історична подія – перший футбольний матч області. Тоді станіславська “Ревера” програла львівському “Чарні” 1:3. Проте цей матч важко назвати історичним із точки зору українського футболу, адже “Чарні” та “Ревера” – польські команди.

У 1939-му, після приходу радянської влади, стадіон перейшов із власності каси ощадності до «совєтів» та отримав назву “Спартак”, а через рік у місті заснували однойменну футбольну команду. Після того, як вона перейшла до класу “Б” чемпіонату СРСР у 1955 році, стадіон вирішили реконструювати. Після цього кількість місць для вболівальників збільшилась до 12 тисяч, а після реконструкції 1989-го – до 15-ти. Того ж року споруду перейменували на честь громадського руху “Народний Рух України за перебудову”, який ставив за мету незалежність Української Держави.

Зараз на івано-франківському стадіоні “Рух” своє домашні матчі проводить “Прикарпаття”, який який грає у другій лізі України.

Найбільший

Офіційним роком заснування сучасного “Олімпійського”, який тоді називався “Червоним стадіоном імені Троцького”, вважається 1923 рік, що робить його одним із найстаріших в Україні. Проте в той час, спортивного комплексу як такого не було, а тільки дві трибуни, футбольне поле, бігові доріжки та роздягальні. Поки в 1935-му не вирішили на цьому місці зводити велику спортивну споруду “Український республіканський стадіон”, за проект якої взявся київський архітектор Михайло Гречина.

“Республіканський” стадіон, 1977 рік. Фото: архіви фонду ЦДКФФА України

Зведення нової арени, яка отримала нову назву “Республіканський стадіон імені Хрущова”, тривало близько п’яти років. А після реконструкції 1966 року, під час якої звели другий ярус трибун, стадіон почав уміщувати трохи більше 100 тисяч глядачів. Із таким показником він став найбільшим у Радянському Союзі та Європі.

“Олімпійський” до реконструкції. Фото: Facebook-сторінка “Olympic NSC”

Окрім того, арена пов’язана з визначними здобутками київського “Динамо”. До прикладу, шостого жовтня 1975 року на “Республіканському” відбувся другий матч Суперкубка УЄФА, який вирішував долю титулу. “Біло-сині” впевнено перемогли мюнхенську “Баварію” з рахунком 2:0. Також трибуни стадіону пам’ятають визначні перемоги над “Реалом” і “Барселоною” та нічию в драматичному півфіналі Ліги чемпіонів із “Баварією” в 99-му році минулого сторіччя.

Цікава Україна: шість унікальних спортивних споруд. Фото: fstadium.com

У 2008-му розпочалася реконструкція “Олімпійського” до проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року та тривала вона близько 38 місяців. На базі старого стадіону створили сучасну мультифункціональну та вишукану, з дизайнерського погляду, арену. Фасад зробили повністю скляним, а дах – із скловолокна та великою кількістю прозорих куполів, які пропускають сонячне світло. Таке рішення зробило арену значно світлішою.

Після реконструкції “Олімпійський” приймав фінальний матч Євро-2012, а в 2018-му на столичній арені відбуватиметься фінал Ліги чемпіонів.

Найлегендарніший

Дев’ятого серпня 1942 року в Києві на стадіоні “Зеніт” (сучасна назва – “Старт”) відбувся так званий “матч смерті”, в якому збірна гравців київського “Локомотива” та “Динамо”, які тоді об’єдналися в команду хлібзаводу “Старт”, зустрілися з німецькою “Флакельф” – команда військово-повітряних сил Німеччини. У першому поєдинку, шостого серпня, кияни переграли нацистських льотчиків, техніків і зенітників із рахунком 5:1, унаслідок чого матч реванш призначили на дев’яте серпня. Але й у другій зустрічі німці зазнали поразки – 5:3. Незадовго після цієї гри дев’ятьох київських футболістів розстріляли.

“Найатмосферніший”

Подейкують, що для перемоги нашої національної збірної, на останніх хвилинах поєдинку всі відвідувачі “Арени Львів” мають підвестися та заспівати Гімн. Стадіон культурної столиці недарма вважають найкращим за “атмосферою”.

Арена порівняно невелика (уміщує близько 35 тисяч уболівальників), але зручна та затишна. Трибуни розташовані дуже близько до поля, тому глядачі буквально “нависають” над газоном стадіону, що робить перегляд матчу ще цікавішим та комфортним. Через це “Львів Арена” є улюбленим стадіоном уболівальників збірної України.

Головною робочою назвою нового львівського стадіону, який спорудили в 2011 році до Євро-2012, була “Лемберг” – німецька назва Львова. Пізніше депутати Львівської обларади заявили, що арену можуть назвати іменем Степана Бандери, адже це може привабити туристів, проте перед завершенням будівництва вирішили зупинитися на чинній назві – “Арена Львів”.

Найкрасивіший

Вартість проекту будівництва стадіону “Донбас Арена” та парку, в якому він розташований, становить, за різними розрахунками, близько 400 мільйонів доларів. Керівництво футбольного клубу “Шахтар” прагнуло покращувати інфраструктуру, тому в 2006 році вони вирішили звести у Донецьку сучасну спортивну арену, а також на її території розважальні заклади та міський парк. За створення проекту взявся архітектор Джей Перріш. Арена отримала овальну форму, а її фасад і дах були повністю виконані зі скла. Окрім “Шахтря”, на “Донбас Арені” виступала національна збірна України, а у 2012 році вона приймала матчі чемпіонату Європи.

На жаль, через агресію російсько-окупаційних сил на Донбасі, “Шахтар” був змушений покинути своє рідне місто, через що з 2014 року матчі на “Донбас Арені” не проводяться.

Стадіон-привид

Стадіон, якого, по суті, не існує – прип’ятський “Авангард”. На ньому не встигли провести жодного офіційного матчу, адже тільки першого травня 1986 року його мали б урочисто відкрити, але завадила цьому Чорнобильська трагедія. Новий “п’ятитисячник”, побудований для прип’ятського “Будівельника”, так і не встиг прийняти на трибунах місцевих уболівальників. Зокрема, у 26 квітня у Прип’яті мав би відбутися півфінальний поєдинок Кубка Київщини, де зустрічалися місцевий “Будівельник” і бородянський “Машинобудівельник”, але доля внесла свої корективи та місце проведення півфіналу змінили. Офіційно про аварію на Чорнобильській АЕС радянська влада ще не оголосила – це приховувалось не тільки від громадян СРСР, але й від усього світу, тому, відповідно, ніякої евакуації з міста не було. Однак головному тренеру бородянської команди під час тренування сказали: “У Прип’ять уже їхати непотрібно”.

Тур до Чорнобильської зони: небезпечно чи необхідно?

Зараз покинута спортивна споруда обросла деревами та непролазними хащами. Про те, що це стадіон, нагадують лише трибуни, адже його поле перетворилось у непролазні лісові хащі. Споруда популярний серед туристів і поціновувачів екстриму, адже існує чимало охочих, які хотіли б відвідати місце, де по-справжньому зупинились годинникові стрілки, а владу в свої руки взяла матінка-природа. Замість реальної історії “Авангард” отримав віртуальну – у популярній свого часу грі “S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля” також є цей стадіон, хоча відтворений він неточно.

Підготував Антон Владиславський, “Український інтерес”

НСК “Олімпійський”: мультифункціональна арена (фоторепортаж)

Серія “Цікава Україна”:

Невідома Полтавщина: п’ять місць, які варто відвідати

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram