Напередодні Дня Захисника вітчизни майже два десятки пар затанцювали віденський вальс у колонній залі КМДА. Це особливий танець і особливий вечір, адже кожна пара на паркеті має свою історію родом з війни. Всіх їх тут об’єднав танцювальний проект “Запроси мене з війни” та спільна мета: сказати, що життя після війни є і воно прекрасне.

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода
Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

Як кажуть організатори, проектом хочуть нагадати, якою важливою є реабілітація для тих, хто повернувся з пекельних воєнних подій на сході України. А от реабілітація танцем, як вже зізнаються учасники проекту, дійсно особлива та суттєва.

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода
Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

Готувались до події понад 4 місяці. Серед новоспечених танцівників: воїни АТО, волонтери, офіцери, командири та журналісти. Ідея така: 20 “Українських Амаzонок”, запрошують з війни до танцю 20 захисників України. Вони танцюють разом вальс, а далі кожна пара танцює свій стиль, свою історію та розкриває особливу свою проблему. Це історії про закоханих, які знайшли одне одного на полі бою, про людей, які навіть під час війни не втратили віру в життя, про боротьбу за життя на війні та багато іншого.

Олександр та Анастасія – військовий та журналістка. Вони одна з пар, що беруть участь у проекті. Кажуть, що друзі та історії кохання не мають, проте танцюють повільний ніжний вальс, що розкаже глядачам про кохання на фронті.

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода
Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

– Ми із Сашею познайомились вже на проекті. Як мене так і його запросили взяти участь організатори. Реальної історії кохання між нами немає (Саша поруч посміхається і несхвально хитає головою), але у танці ми розкажемо історію людей, які познайомились на війні, покохали одне одного і разом повертаються з передової. 

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода
Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

– Найцікавіше, що наш танець останній і називається він повільний весільний танець, – перериває Олександр свою партнерку. – Тому іскорка кохання та романтики все одно є. 

Чи складно було готуватись до такого масштабного проекту? 

– Так, адже кожен має свою роботу. Така тривала підготовка ніби то, але справді часу на заняття було обмаль, – говорить Анастасія. 

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода
Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

– Настя що два тижні від’їжджала на схід на тиждень по роботі. Було таке, що у нас репетиція зранку і Настя приходить одразу з валізами і після їде на фронт працювати.

– Насправді те як ми танцюємо хоч і важливо, утім важливіша енергія та емоції, які передаємо глядачам. Тут немає професійних танцівників, але тут є глибинна суть.

Всі танці супроводжує жива музика та жваві оплески глядачів. Серед гостей, зокрема, парламентарі, дипломати, бізнесмени та меценати. Дехто навіть не стримується та витирає сльози після побачених танців.

Ще одна пара – Лілія та Віталій. Їх постановка – танго за життя.

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода
Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

– Ми з Лілею познайомились ще у 2014-му, коли все лише починалось і з тих пір товаришуємо сім’ями. Я служив у Маріуполі в той час, а в 2015 році демобілізувався і пішов до патрульної поліції. А Ліля була і власне лишається волонтеркою, – розповідає Віталій. 

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода
Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

– Це були найтяжчі часи. Тоді війна забрала чимало життів українських захисників, та, на жаль, досі забирає. І наш сьогоднішній танець про боротьбу воїна за життя. Я в образі смертоносної війни, а Віталік намагається вижити, щоб боротися зарази України. І йому це вдається.

Проект не зупиниться в столиці, а поїде гастролювати містами України.

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода
Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

На танцях побувала Ганна Веретенник, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.