18–20 лютого українці згадують криваві події Революції Гідності. П’ять років тому бійці “Беркуту” відкрили вогонь на ураження. Лише за три дні на вулиці Інститутській загинули понад сто людей. І сьогодні вся країна вшановує пам’ять героїв Небесної Сотні.

Свято-Михайлівський собор із першого дня протестів не залишався осторонь. Ще 30 листопада під час розгону мирних демонстрантів активісти у паніці кинулись до стін Золотоверхого. Двері випадково були відчинені – ними мали вивозити сміття. Але одразу ченці підняли братію та відкрили основну браму. Тільки у соборі шоковані мітингарі змогли відчути безпеку та оговтатися від нападу.

У ніч на 11 грудня 2013-го вперше за вісім століть Київ почув набат Михайлівського собору. Тоді очікувалось, що правоохоронці проведуть “зачистки” маніфестантів Євромайдану. Іван Сидор розпочав дзвоніння, тим самим закликаючи киян допомогти та підтримати протестувальників.

Тоді постраждалі приходили самі. А вже під час лютневих розстрілів учасники Революції Гідності організували доставку поранених до монастиря, де їм надавали медичну допомогу.

У Михайлівському соборі влаштували своєрідний лікарняний корпус. У головний собор приводили людей з легкими та середніми пораненнями, а у трапезній церкві Апостола Іоана Боголослова влаштували хірургічне відділення для важкопоранених.

У самому соборі священнослужителі розстелили килими, де люди могли спати та відпочивати. На іншій частині священики продовжували молитися.

Минув час, багато що змінилося в країні. Той самий дзвонар Іван Сидор зараз – помічник митрополита Єдиної Помісної Церкви та священик храму Теплої Софії. Але не минають спогади, а з ними і біль за героями Небесної Сотні.

Отець Іван вперше за п’ять років наважився показати світлини тих страшних лютневих днів, коли священики Михайлівського собору почали молитися за героїв Небесної Сотні.


Підготувала Юлія Далецька, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.