Чому Рокосовського позбавили почесного громадянства Щеціна

Чому Рокосовського позбавили почесного громадянства Щеціна. Фото з відкритих джерел

Депутати польського міста Щецин позбавили звань почесного громадянина міста сімох комуністичних активістів і радянських командирів, повідомила Gazeta Wyborcza.

У списку позбавлених почесного звання опинилися Болеслав Берут, Микита Хрущов, Владислав Гомулка, Павло Батов, Костянтин Рокосовський, Володимир Джанджгава і Едвард Осубка-Моравський.

“Український інтерес” вирішив з’ясувати, хто такий Рокосовський і який слід він залишив в історії сусідньої країни.

Костянтин Рокосовський – радянський і польський полководець та державний діяч, Маршал Радянського Союзу, Маршал Польщі, двічі Герой Радянського Союзу, кавалер ордену “Перемога”. Один з найвидатніших полководців Другої світової війни – принаймні, так його величає “Вікіпедія”.

Польским полководцем Рокосовський став за наказом Сталіна, коли той відчув, що може втратити Польщу. У 1949 році “на прохання президента Берута” Костянтина Ксаверійовича терміново відрядили “будувати польську армію”.

Насправді дійсність трохи відрізняється від офіційної радянської (і російської) версії. Основним завданням Рокосовського було виключити в Польщі “югославський варіант”, коли країна ніби-то і залишається соціалістичною, проте веде самостійну зовнішню політику і не підкоряється Кремлю. Із цим завданням маршал блискуче впорався.

Для цього він провів кадрові реформи у Війську Польському, розставивши на ключові посади радянських офіцерів та польських комуністів. Колишніх вояк Армії Крайової, котрі на той момент складали кадровий кістяк Війська Польського, безжально “вичистили” з лав. Це дало можливість узяти під контроль не лише армію, а й всю країну.

Узагалі, варто зазначити, що саме поведінка окупаційних військ (Червоної Армії) буквально за кілька місяців призвела до антирадянських настроїв та збройних виступів поляків. Хоча ця тема в радянській історіографії й була табуйована, проте не є секретом мародерство, насильство та інші злочини, котрі масово вчиняли щодо поляків (та жителів інших “визволених” країн) радянські солдати.

Не слід забувати і той факт, що в цей час ще активно діяло націоналістичне та антирадянське підпілля. Усі ці фактори не кращим чином відображалися на лояльності поляків щодо “старшого брата” – СРСР.

Коли у 1956 році в Польщі почались заворушення, Рокосовський був одним з тих, хто не завагався віддати військам наказ діяти рішуче і розігнав протестуючих. Після того, як сталініста Берута змінив більш ліберальний Гомулка, Рокосовському довелось повертатись на батьківщину.

Взагалі, постать полководця і його діяльність у Польщі зокрема, потребує широкого дослідження. Проте в даному випадку слід поважати рішення поляків, адже це їхня історія, і оцінювати ту чи іншу постать у ній мають право лише вони.