“Або Україна, або Росія” – секретна доповідь МЗС Польщі

"Або Україна, або Росія" - секретна доповідь МЗС Польщі 2008 року / фото з відкритих джерел

Міністерство закордонних справ Польщі опублікувало секретну доповідь 2008 року щодо польської стратегії у зовнішній політиці. Велика увага в документі приділяється Україні.

Нинішній очільник зовнішньополітичного відомства Польщі Вітольд Ващиковський вважає, що цей документ був початком відмови від проукраїнської політики на користь проросійської.

Суть доповіді зводиться до наступних тез.

Росія є відвічним ворогом Польщі і досі керується метою імперського відродження, тому буде входити в конфлікт з останньою. З огляду на це Польща повинна підтримувати пострадянські країни, поки вони демонструють спротив Москві. “Або ставимо на Україну, або на Росію – третього не дано”.

Все вищезазначене є логічним, але насправді це напівправда, оскільки не береться до уваги членство Польщі в ЄС та НАТО. Сучасна Польща не стоїть “один на один” проти Росії, а входить до цих об’єднань, котрі мають власні інтереси і погляди на Росію. Це бачення враховують інтереси Польщі лише в певній мірі.

Стосовно Росії слід пам’ятати, що політичні та господарські, а тим більше – військові – можливості її експансії досить обмежені. Намагання такої експансії стикаються з серйозним спротивом у країнах СНД, зокрема Україні та Грузії, в той же час можливості впливу Москви на країни Центральної і Східної Європи, котрі входять до ЄС та НАТО – вкрай малі або відсутні зовсім.

Російські еліти, попри самовпевненість і чванство (властиве економічним і політичним нуворишам), розуміють цю обмеженість. Якщо нинішня російська влада розуміє обмеженість власних можливостей впливу на Польщу, то польська політика повинна брати до уваги ці обмеження та умови. Необхідно звернути увагу, що діалог з Росією являє собою інтерес для Польщі і підсилює роль останньої  в якості головного знавця РФ у західному світі.

Стосунки з Україною мають важливе значення для польської зовнішньої політики. Залучення України до інститутів західного світу, котре завершиться її членством у НАТО та ЄС, веде до демонтажу пострадянського простору та безповоротній деімперіалізації Росії. При цьому слід пам’ятати, що в Україні залишаються сильними олігархічні групи і корупція. Політичний процес прийняття рішень настільки непрозорий, що важко оцінити, наскільки політика української влади слугує побудові держави, а наскільки – вирішенню кланових інтересів. Непрозорими є також російсько-українські стосунки.

Все це повинно стимулювати ретельне переосмислення реального впливу Польщі на Україну та готовності українських еліт і суспільства до довгої стратегічної співпраці з Польщею. Необхідно брати до уваги той факт, що протягом найближчих п’яти років або й набагато більшого періоду не варто очікувати з боку ЄС кроків по реальному входженню України в Союз.

В силу низки геостратегічних чинників (зокрема, через спротив Росії) і, особливо, із-за негативного ставлення переважної більшості жителів України до НАТО, євроатлантична перспектива для цієї країни не виглядає дуже гарно. Необхідно розуміти, що у найближчі 5-10 років спроби Польщі добитися якнайскорішого членства України в ЄС і НАТО не матимуть жодного реального ефекту та будуть демонструвати безперспективність наших вимог.

Висновки стосовно Росії:

У політиці стосовно Росії не слід очікувати жодного перелому. Проблема енергетичної безпеки при цьому носить багатосторонній характер. У свою чергу питання про польський та російський вплив на пострадянські країни не повинен ставитись, оскільки Польща не буде діяти “в одиночку”, а в межах ЄС та НАТО, а в такому форматі Росія набагато менше буде готова ризикнути зіткнутись з об’єднаною Європою.

Польська спеціалізація на російських питаннях зміцнить її позицію в західному співтоваристві та спростить відносини з Росією, Україною та іншими пострадянськими країнами.

Висновки стосовно України:

Необхідно вести роботу по розвінчанню “патріотично правильної” взаємодії з Україною, замінюючи її на прагматичний і – коли необхідно – приязно-критичний підхід, котрий би реально відображав можливості і шанси останньої стосовно інтеграції з інститутами західного світу.

Варто рахуватись з можливістю, що в довгостроковій перспективі Україна може опинитись поза цими інститутами, зокрема не отримати членство в ЄС. Також доцільно зосередитись на схожості і відмінностях польських і українських економічних інтересів, маючи на увазі перспективу створення зони вільної торгівлі ЄС-Україна, а опісля – і входження ції країни до ЄС.

Як писав “Український інтерес”, Польща нещодавно висунула Україні претензії щодо оцінки нашою країною діяльності УПА.