Красноармійський міськрайонний суд Донецької області виніс вирок за умисне вбивство ексначальнику відділення зв’язку штабу військової частини В0849 Віталію Виннику.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 27 серпня.

За даними видання, навесні 2017-го солдати поїхали на стрільби на бойовій машині. При виїзді з заводу у місті Авдіївка, на території якого дислокувалася військова частина, військовослужбовець Олег Томашук почав знімати відео на телефон. На відео потрапили позиції військових. Увечері Томашук виклав фото і відео в мережі Instagram. Потім йому телефонували і писали та дякували, що він «здав свої позиції».

20 березня 2017 року о 17 год. 35 хв. в YouTube з`явилося відео «Украинский боец-инстаблогер раскрыл положение секретных позиций ВСУ». Під відео був коментар про те, що український військовослужбовець розсекретив позиції Збройних сил України в своєму Instagram, крім того, свої відео та фото він супроводжує геотегами у місті Авдіївка Донецької області.

Близько 21 години начальнику відділення зв’язку Виннику зателефонував помічник начальника штабу і нецензурно облаяв за те, що їх бійці виклали в інтернет інформацію про розміщення командного пункту і це вже обговорюється супротивниками.

Інструкцією визначений порядок використання військовослужбовцями мобільних телефонів. Ці телефони мали здаватися безпосереднім командирам та зберігатися у шухляді, щоб не допустити витоку інформації. Однак військовослужбовці часто мали кілька мобільних телефонів, один з яких вони здавали на зберігання керівнику, а іншим продовжували користуватися.

Розлючений майор наказав вишикувати бійців під його кабінетом і  почав розпитувати, хто з них виклав відео, коли вони їздили на стрільби, а після наказав вийти з ланки тих, які їхали на «УАЗіку».

Винник запросив чотирьох солдатів до себе в кабінет і включив їм на телефоні відео, яке вже було поширено на російському ресурсі і активно коментувалося. Він запитав у Томашука, чи розуміє він, що накоїв і той підтвердив, що визнає, що це прирівнюється до державної зради.

Після цього майор узяв пістолет, перезарядив перед обличчям солдата і вистрелив йому в голову. Рана виявилась смертельною. За спогадами свідків, перед смертю Томашук тільки встиг сказати: «Не надо, пожалуйста» і спробував ухилитися від кулі, але все відбулося дуже швидко.

У суді Винник визнав, що солдат загинув через нього, але не погоджувався із кваліфікацією, переконуючи, що не хотів убивати і це сталося ненавмисно.

Він описав, що під час спілкування з потерпілим у нього почали підкошуватися ноги і відчувався якийсь страх. Перед очами постала жахлива картина артилерійського удару з літа 2014 під Амвросіївкою — гуркіт, знищені позиції, велика кількість загиблих, люди, які кудись біжать, багато крові. Згадав, як ще за 15 хвилин до артилерійського удару він спілкувався з військовослужбовцями, а після цього багато з них були розірвані на шматки. Сам він тоді також отримав контузію, хоча за медичною допомогою не звертався, оскільки було багато вбитих та важкопоранених. Як потім з`ясувалося, така ситуація у 2014 році трапилася, в тому числі, і через те, що бійці фотографувалися на позиціях, на техніці і викладали світлини в інтернет, що надало можливість ворогу вирахувати координати для завдання артилерійського удару. Теперішня ситуація нагадала минулі події і змусила передбачити можливі наслідки.

Постріл пояснив миттєвим психологічним фактором, що це була рефлекторна м’язова пам`ять. Він не пам’ятає, як заряджав пістолет. Зброя була при ньому, оскільки раніше того вечора він її начебто розбирав і чистив.

Суд  врахував як пом’якшуючі обставини щире каяття та сконня злочину у стані вираженого емоційного збудження. Таке емоційне збудження в обвинуваченого виникло несподівано у відповідь на реальну загрозу життю його особисто і його підлеглих через дії потерпілого. Загострене відчуття небезпеки, реальний досвід бойових втрат, відчуття, що обмаль часу, і він не встигає відвернути небезпеку, спричинило різке наростання катастрофічних очікувань і емоційного збудження.

Незгода обвинуваченого з кваліфікацією його дій не впливає на щирість каяття, оскільки це є правом особи.

У підсумку суд призначив покарання нижче, ніж передбачено законом за такий злочин, – 5 років позбавлення волі.

У 2017 році майор утримувався під вартою близько 7 місяців, після чого суд віддав його на поруки військовослужбовцям військової частини А2167. Період попереднього ув’язнення йому буде зараховано як день за два, тобто вважається, що він уже відбув 1 рік і 2 місяці свого покарання.

Цивільний позов батька вбитого бійця суд задовольнив на половину, присудивши стягнути із обвинуваченого 150 тисяч гривень компенсації.

На вирок ще може бути подано апеляцію протягом 30 днів.

Фото: Олег Тимошук / Instagram / Судовий репортер

Привіт Байдену? Авдіївка після ворожого артобстрілу

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram