Якщо раптом плануєте подорож до Риму на Вербну неділю та Великдень, у вас є унікальна можливість торкнутись мармурових сходів, якими, на думку вірян, вели до суду Ісуса Христа. Вони були закриті дерев’яними дошками майже 300 років, пише Euronews.

Із 1589 року “Святі сходи” знаходяться в особистій папській капелі Сан-Лоренцо, яку ще називають Санкта-Санкторум – Святая святих. Вона розташована поруч із Собором Святого Івана Хрестителя на Латеранському пагорбі.

Відреставровані 28 сходинок будуть відкриті для паломників 60 днів – до червня 2019-го. Було оновлено хрестики, які, за переказами, інхрустовані в мармурові сходи у місцях, де Ісус Христос залишив краплі крові. Їх можна побачити через спеціальні скляні віконця. У підніжжя сходів встановлено скульптури Альберто Джакометті “Поцілунок Юди” і “Суд Пілата”.

Фото: Vatican Museums

Паломники приїздять у це місце, щоб, читаючи молитву, на колінах піднятися по сходах. На думку католиків, так вони зможуть пом’якшити покарання за свої гріхи. Особливою вважають 11-ту сходинку, на якій Ісус впав, ідучи на суд.

Існують бокові сходи, якими можна потрапити до Святої святих, ідучи повз тих, хто навколішки молиться. У капелі Сан-Лоренцо зберігаються скарби римських понтифіків. Найціннішим надбанням каплиці є нерукотворна ікона з ликом Спасителя – Акеропіта, VI століття нашої ери.

Вважається, що Святі сходи були частиною палацу прокуратора Іудеї Понтія Пілата. У Рим їх привезла мати імператора Костянтина свята Олена у 326 році. Однак є припущення, що святиня потрапила у Рим раніше – при завоюванні Єрусалима римлянами в I столітті нашої ери. У Середні віки сходи називали Scala Pilati – “Сходи Пілата”.

Папа Пій IX також часто з молитвами сходив на колінах Святими сходами. Вважається, що саме з правління цього понтифіка і почалося паломництво.

Мармурові сходи покрили дерев’яним настилом у 1723 році, щоб захистити від стирання та зберегти сліди крові Ісуса. Вперше дерев’яне покриття реставрували у 1950-му під наглядом Ватикану. Сходи реставрували, починаючи з верхньої ділянки, навколішки. Жоден робітник не дозволив собі стати ногою на святиню. Цього разу реставрація тривала більше року.

Читайте також: Собор Святого Петра. Дві тисячі років непорушної величі

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram