2 жовтня 1906 року на світ з’явився хлопчик Іван Лозов’яга, якого згодом Україна узнає як великого поета, прозаїка та публициста Івана Багряного. Його перу належать такі твори як “Тигролови”, “Сад Гетсиманський”, “Огненне коло” та, звичайно, памфлет, який він написав в еміграції у Німеччині, “Чому я не хочу вертатись до СРСР?”.

Попри арешти, звинувачення у “контрреволюції”, заслання та вимушену еміграцію, Багряний все одно лишався вірним своїй Батьківщині та до останнього дня вважав себе українцем.

“Український інтерес” вшановує пам’ять великого діяча та пропонує згадати, що він думав, писав та казав про Україну.

  • Ми є. Були. І будем Ми! Й Вітчизна наша з нами.
  • Я не хочу вертатись до своєї Вітчизни саме тому, що я люблю свою Вітчизну. А любов до Вітчизни, до свого народу, цебто національний патріотизм, в СССР є найтяжчим злочином. Так було цілих 25 років, так є тепер. Злочин цей зветься на більшовицькій мові – на мові червоного московського фашизму – “місцевим націоналізмом”.
  • Я му­шу пра­цю­ва­ти для ук­ра­їн­ської куль­ту­ри на­сам­пе­ред, і тво­ри му­сять бу­ти на­ці­о­наль­ни­ми не тіль­ки за фор­мою, а й за зміс­том. Я – ук­ра­їн­ський пись­мен­ник.
  • У сво­є­му куль­тур­но­му роз­вит­ку нам тре­ба орі­єн­ту­ва­ти­ся на Єв­ро­пу, а не на Мос­кву.
  • Я вер­нусь до сво­єї Віт­чиз­ни з міль­йо­на­ми сво­їх бра­тів і сес­тер, що пе­ре­бу­ва­ють тут, в Єв­ро­пі, і там, по си­бір­ських кон­цта­бо­рах, то­ді, ко­ли то­та­лі­тар­на кри­ва­ва біль­шо­виць­ка сис­те­ма бу­де зне­се­на так, як і гіт­ле­рів­ська. Ко­ли НКВС пі­де вслід за гес­та­по, ко­ли чер­во­ний ро­сій­ський фа­шизм щез­не, як щез фа­шизм ні­мець­кий.
  • Пройшов усі світа я –
    Є прекрасних мов багато,
    Але першою, як Мати
    Серед мов одна лиш ти є.
    Ти велична і простора.
    Ти стара і вічно нова.
    Ти могутня, рідна мово!
    Мово – пісне колискова.
    Мово – Матері уста.
  • Тим зас­траш­ли­вим для ра­дян­ських ім­пе­рі­а­ліс­тів фак­том є факт, що но­сі­єм ідеї са­мос­тій­ної, віль­ної, су­ве­рен­ної Ук­ра­ї­ни сьо­год­ні є вже не па­ра де­сят­ків “ін­те­лі­ген­тів”, ама­то­рів ста­ро­ви­ни й фоль­кло­ру, ні­ко­му не шкід­ли­вих, а є тим но­сі­єм ідеї са­мос­тій­ної, не­за­леж­ної Ук­ра­ї­ни ук­ра­їн­ське ро­біт­ниц­тво й се­лян­ство, ук­ра­їн­ський тру­до­вий на­род.

Ілюстрація: lysty.net.ua

Підготувала Юлія Далецька, “Український інтерес”

Ольга Мак: Від голоду духовного гине нація

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram