25 вересня президент України Володимир Зеленський вперше виступив з найвищої трибуни світу – Генеральної асамблеї ООН. Свою промову очільник української держави розпочав з історії українського оперного співака Василя Сліпака.

Життя коштує десять доларів

Я розповім вам історію людини, для якої бути почутим стало сенсом життя. Він мав божественний голос. Його назвали одним з найкращих баритонів світу. Кожен з вас міг би особисто почути його неймовірний спів. Але є річ, яка не дозволить вам цього зробити. 12,7 міліметра, які не просто зупинили його кар’єру, вони зупинили його життя. Це (тримає в руках кулю) коштує 10 доларів. На жаль, це і є вартість людського життя. Таких історій тисячі. Таких куль мільйони. Ласкаво просимо у XXI сторіччя, де замість бути почутим є можливість бути вбитим. Людину звали Василь Сліпак. Це українець, який загинув на Донбасі, захищаючи Україну від російської агресії.

П’ять років триває війна на Донбасі, п’ять років, як Росія анексувала Крим. Сьогодні, коли є тисячі сторінок міжнародного права та сотні організацій, які покликані його захищати, саме наша країна зі зброєю в руках відстоює власний суверенітет та територіальну цілісність. Понад 13 тисяч загиблих, 30 тисяч поранених, 1,5 мільйона людей були вимушені покинути домівки. Щороку ці жахливі цифри звучать тут з однією поправкою – вони зростають. Завершення війни, повернення всіх окупованих українських територій та панування миру є моїм завданням, але не ціною життя наших громадян, не ціною свободу та права України на власний вибір. Саме тому ми потребуємо світової підтримки.

Україна пам’ятає помилки минулого

Я розумію, що всі мають власний державний клопіт, і чужі проблеми не повинні хвилювати вас більше своїх власних. Але в сучасному світі більше немає чужої війни. Ніхто з вас не зможе почувати себе в безпеці, коли йде війна в Україні, в Європі. Фатальною може бути думка, що вас це не стосується та не торкнеться. Не можна мислити про глобальне та заплющувати очі на деталі, або, як комусь здається, на дрібниці.

Саме так закладався фундамент для двох світових війн. Ціною неуважності, мовчання, бездіяльності та небажання поступатися амбіціями зрештою стали десятки мільйонів життів.

Україна пам’ятає ці страшні уроки історії та завжди демонструвала готовність забезпечувати мир цивілізованим шляхом і робила кроки до міжнародної безпеки, коли, зокрема, відмовилася від ядерного потенціалу.

Нам всім здавалося, що ми будуємо інший новий світ, у якому, для того, щоб твою думку чули, не потрібно мати ядерну зброю, у якому тебе поважатимуть за справи, а не за наявність ядерних боєголовок. У цьому новому світі Україна втратила частину територій та щодня втрачає своїх громадян. Тому хто як не Україна має право говорити про необхідність перегляду сучасних світових правил?

Справжній лідер відповідальний за долю всього світу

Механізми ООН не є бездоганними, вони починають давати збій, тому потребують оновлення. Будемо відвертими, чи є нації об’єднаними? Що їх об’єднує? Лиха, катастрофи, війни. З цієї найвищої трибуни завжди чуємо заклики до змін, обіцянки, проголошення ініціатив. Настав час робити так, щоб вони завжди підкріплювалися реальними справами. Тому що в світі, де людські життя коштують 10 доларів, слова давно вже знецінені.

На кожного лідера лягає відповідальність не лише за долю власної країни, а і за долю всього світу. На мою думку, нам всім потрібно усвідомити: сильний лідер не той, хто відправляє тисячі солдатів на вірну смерть, а той, хто береже життя кожної людини.

Зізнаюся, мені б хотілося, щоб цю промову назвали “15 хвилин, що змінили світ”. Але я розумію, що змінити те, що існує тисячі років, змінити за 15 хвилин неможливо.

Світ змінюється, людина – разом з ним. Ми повинні генерувати інші смисли та боротися за нову ментальність, де гнів, агресія та ненависть будуть атрофованими почуттями.

Війну неможливо виграти перемогами

У цей день помер Еріх-Марія Ремарк. А 90 років тому світ побачив його роман “На західному фронті без змін”. У передмові сказано: “Це спроба розказати про покоління, скалічене війною. Про тих, хто став її жертвою, навіть врятувавшись від снарядів”.

Також 90 років тому вийшов роман “Прощавай, зброє” Ернеста Гемінґвея. Цитата звідти: “Війну неможливо виграти перемогами. Той хто виграє війну, ніколи не перестає воювати”.

Світ мусить пам’ятати: кожне наступне скалічене покоління – це шлях до нової війни, яку неможливо виграти перемогами. Дехто скаже, що Третьої світової війни не буде, буде остання. Сподіваюсь, що це усвідомлення загрози для планети, а не анонс.