#пройди_світ. Доведено: Навального отруїли агенти ФСБ, Брекзит + Covid = Британія – Шотландія?

У подкасті #пройди_світ команда ПОЛІТподкасту оглядає п’ять найгарячіших новин світової політики

Сьогодні ми пройдемо світ від Росії, де результати журналістського розслідування відкрили чимало цікавих деталей замаху на Навального, до Британії, яка через Брекзит та COVID може втратити Шотландію. А також згадаємо про велику пресконференцію Путіна, “палиці в колеса” Санду від Додона та шпигування китайських IT-гігантів за уйгурами.

Цікавинки з журналістського розслідування Bellingcat щодо замаху на Навального

The Insider, Bellingcat і CNN опублікували результати свого журналістського розслідування щодо отруєння російського опозиціонера Олексія Навального, про яке ми вже розповідали в попередніх випусках #пройди_світу. Чи зуміло воно розставити усі крапки над “і” та чи вплине воно на офіційне слідство?

20 серпня російському опозиціонеру Навальному раптово стало зле під час перельоту з Томська до Москви. Літак екстрено посадили в Омську та опозиціонера госпіталізували у важкому стані. Згодом Навального перевезли на лікування до Німеччини. Там він перебуває вже декілька місяців.

Тоді ж німецькі лікарі знайшли в тілі Навального російську військову отруту “Новачок”. Це підтвердило здогадки, що опозиціонеру не просто стало погано, а його отруїли. Причому доведення використання зброї, наявної в арсеналі лише однієї держави, сильно звузила коло підозрюваних. Але попри це, в Кремлі послідовно заперечували свою причетність і навіть відмовилися відкривати кримінальне провадження через отруєння Навального. Свіжі ж результати розслідування підтвердили припущення: до отруєння безпосередньо причетні агенти ФСБ.

Що такого з’ясували журналісти-розслідувачі?

Насамперед їм вдалося не лише довести причетність ФСБ-шників, але й з’ясувати їхні імена та детально описати схему роботи. До речі, викрити агентів вдалося завдяки їхній надзвичайній (в лапках) професійності: вони частенько втрачали пильність і вмикали власні мобільні телефони під час слідкування за Навальним. Також вдалося відстежити авіаквитки цих ФСБ-шників, що збігалися з напрямками подорожей Навального.

А ще виявилося, що квітневий замах був не першим. Ще починаючи з 2017 року за Олексієм Навальним вівся нагляд ФСБ та було вчинено кілька замахів як на Олексія, так і на його дружину Юлію. Також “прибрати” Навального намагалися в Омській лікарні, перед транспортуванням до Берліну.

До розслідування долучився й сам Навальний, який пізніше також опублікував результати у відео на своєму ютуб-каналі. За кілька днів відео набрало понад 14 мільйонів переглядів. У ньому Навальний стверджує, що хоча прямих доказів і немає, наказ, найімовірніше, віддавав безпосередньо президент Російської Федерації. Адже малоймовірно, що така спецоперація ФСБ могла відбуватися без відома найвищого керівництва.

А що на це каже Путін? На щорічній пресконференції, про яку ми сьогодні ще згадаємо, Путіну поставили питання щодо результатів цього розслідування. На це він іронічно відповів: “якби хотіли, то б убили”.

А загалом офіційна відповідь така: російська влада та правоохоронні органи не братимуть результати до уваги, адже “докази журналістів-розслідувачів були отримані незаконним шляхом”.

Отож, якщо докази вважають незаконними, а тим паче, що розслідування взагалі не ведеться, то чи винесуть справедливі суддівські вироки людям, чиї імена викрито? Очевидно, у російському судді ні. Та навіть якщо для російської влади розслідування і є дурницею, воно вже стало топтемою в російських медіах, і не лише опозиційних до влади.

Через Брекзит і COVID Британія може втратити Шотландію

Шотландці, як ніколи раніше, хочуть вийти з Великої Британії. Про це кажуть більшість із 16 опитувань за останнє півріччя. Звідки такі настрої та чи буде після Брекзиту ще й Шотлекзит? Спробуємо розібратися

“Виходити” чи “не виходити” – одвічна дилема Шотландії – країни-автономії в складі Сполученого королівства. Саме ж королівство Великобританія свого часу з’явилося 1707 року, як результат об’єднання Англії та Шотландії.

Скептиків союзу не бракувало завжди, але критичною масою їм стати не вдавалося. Так-от на референдумі 2014-го противників виходу Шотландії з Великої Британії виявилося понад 55%. Але нові тенденції кажуть, що сьогодні картина змінилась.

Більшість із 16 опитувань за останнє півріччя показали, що шотландці хочуть покинути Велику Британію. Водночас, кількість прибічників виходу переважає кількість противників від 1 до 16%, тож тенденція очевидна.

Тим паче, що паралельно злетів рейтинг Шотландської національної партії, для якої незалежність країни – сенс існування. Партія в рази випереджає суперників – шотландських консерваторів, лейбористів й інші партії – а на травневих виборах до парламенту Шотландії має всі шанси завоювати вже абсолютну, а не відносну, як зараз, більшість.

То в чому причини бритоскептичних тенденцій серед шотландців?

Насамперед, мова про Брекзит. Референдум за незалежність Шотландії відбувся за два роки до референдуму за Брекзит. Для шотландців, що голосували проти виходу своєї країни з Британії, одним із аргументів було прагнення залишитися частинкою Євросоюзу. Але Британія вийшла з ЄС, тоді як 62% шотландців проголосували проти. Ось що заявила після Брекзиту Нікола Стерджен – лідерка Шотландської національної партії і перша міністерка Шотландії.

Ба більше, Британія не може домовитися про умови Брекзиту вже не один рік. Цієї неділі минув черговий дедлайн, але згоди Лондон та Брюссель так і не дійшли. Тож дуже ймовірно, що домовитися їм не вдасться та на Британію чекає “no deal” – скасування всіх привілеїв країни-члена Євросоюзу.

Тобто, щоб налагодити економічне, військове, політичне тощо партнерства з об’єднанням, Лондону доведеться “попітніти” й звісно, що зробити моментально це не вдасться. Щонайменше певний час Британія житиме “окремо” від європейської спільноти, що дуже вдарить по економіці держави. І це дуже не до вподоби шотландцям.

По-друге, мова про коронакризу. Точніше про різні методи боротьби з нею на загальнодержавному та шотландському рівнях. На думку, шотландців дії Ніколи Стерджен куди виваженіші, аніж прем’єра Британії Бориса Джонсона.

У Шотландії живе вдесятеро менше людей, аніж в Англії, проте в Шотландії у 15 разів менше заражень. Загалом же в королівстві смертність через COVID-19 – найбільша в Європі.

Із суспільними настроями все зрозуміло, то чи бути Шотлекзиту? Тут все складно, адже Лондон погодився на попередній референдум за умови, що це “питання закриють, щонайменше, на покоління”. Але в Шотландській національній партії кажуть, що обставини змінилися, тож новий референдум необхідний.

Та чи буде він? Все залежить від того, чи вдасться Шотландській національній партії на виборах у травні завоювати абсолютну більшість.

Велика пресконференція Путіна

17 грудня відбулася щорічна пресконференція Володимира Путіна. Чимало хто очікував нових резонансних заяв, надто після тогорічної такої ж пресконференції, коли глава РФ анонсував поправки до Конституції, згідно з якими, врешті, він отримав змогу залишитися президентом ще на два строки.

Та чим же запам’яталася нинішня пресконференція?

Цього разу глава Російської Федерації обмежився “зручними” питаннями від “своїх” журналістів.

Ми вже розповіли про реакцію Путіна на результати розслідування замаху на Навального, однак, поза тим на події, лунало й багато інших цікавих заяв.

“Русофобія” – типова відмовка Кремля на будь-які негаразди на міжнародній арені. А як же цього разу? Журналіст BBC Стів Розенберг спитав Путіна, чи не відчуває той “хоч частку” відповідальності за погіршення відносин РФ та Заходу. Той же відповів, що розслідування вбивства Навального – приклад втручання Штатів у внутрішні питання Росії. “У порівнянні з вами, ми білі й пухнасті”, – заявив Путін.

Між іншим, Путін не спішив вітати Байдена з перемогою на виборах: зробив це аж на шостий тиждень після оголошення результатів. Не дивно, адже новообраний президент США вкрай не вигідний Кремлю. Так от він не раз називав саме Росію, а не Китай “найбільшою загрозою для безпеки США” й обіцяв накласти так звані “санкції з пекла” на країну, які дуже вдарять по Москві.

Не оминули й справи журналіста Івана Сафронова, якого звинуватили у, начебто, державній зраді. Путін продовжив риторику слідства та завив, що, Сафронов “зливав” інформацію чеським спецслужбам “щодо військово-технічного співробітництва з країнами Африки, а також діяльності Збройних Сил РФ на Близькому Сході”. Правозахисники й адвокати ж, на противагу, підкреслюють, що в період, про який ідеться в слідстві, Сафронов працював кореспондентом газети “Коммерсант”, тож доступу до державної таємниці в нього не могло бути.

А ще на події ми вперше почули про такого собі Кирила Шевалова – колишнього зятя Путіна, що купив частку найбільшої нафтохімічної компанії РФ за якісь там 100 доларів. Журналісти поцікавилися, чи не через зв‘язки з президентом Шевалову вдалося провернути цю аферу, однак конкретної відповіді так і не отримали.

Було й кілька реплік про Україну. Путін заявив, що Росія й надалі наполегливо підтримуватиме Донбас.

Щодо Криму ж, глава Кремля заявив, що нині там “достатньо прісної води”, а в самій кризі звинуватив “папєрєдніків”, тобто, Україну.

Отож, можна сказати, що нічого вкрай важливого Путін не анонсував на цьогорічній пресконференції. Це лише підтверджує здогади, що країну чекає важкий 2021 рік. І тут мова не так про COVID, як про чергове загострення стосунків з Європою у світлі замаху на Навального, що ставить під сумнів реалізацію проєкту “Північний потік-2”, а ще майбутнє президентство Байдена Кремлю точно не на руку.

“Палиці в колеса” Санду від Додона

Як ми уже згадували в одному з попередніх випусків #пройди_світу, на останніх президентських виборах у Молдові перемогу здобула проєвропейська опозиціонерка Мая Санду. І, видається, що не так уже й просто отримати повноту влади після виборів, особливо коли чинний президент, Ігор Додон, на кожному кроці встромляє палиці в колеса.

Та що ж саме він робить? Для початку, за ініціативи Додона, підконтрольна йому партія соціалістів республіки Молдова, а ще “Шор” ухвалили закон, що виводить із часткового контролю президента Службу інформації і безпеки й урізає повноваження лідера держави в безпековому секторі. До речі, паралель можна провести з президентом Кучмою та підконтрольною йому більшістю в парламенті, яка відібрала частину повноважень в майбутнього президента Ющенка та зробила Україну парламентсько-президентською республікою.

Та, ясна річ, не одним законопроєктом єдиним. Також вирішили затвердити російську мову, як мову міжнаціонального спілкування, що фактично повертає їй статус другої державної. Ба більше, закон зобов’язує чиновників державних та інших установ говорити російською, якщо є такий запит.

Словом, чимало спроб дерадянізації, дерусифікації, здійснених демократами, – коту під хвіст.

Чи не найбільший резонанс викликав новоухвалений закон про розширення прав Гагаузької автономії, що підіграє сепаратистським настроям регіону: у 90-х Гагаузія заледве не стала другим Придністров’ям. Втім, автономія – добре обдуманий піар-хід Додона, який знайшов підтримку серед місцевих. Нагадаємо, що 95% місцевих жителів Гагаузії підтримали Додона в другому турі виборів.

Як же відреагувало суспільство? Декілька тисяч продемократичних молдаван вийшли на вулиці проти дій парламенту, який фактично підриває конституційний лад країни.

To sum up, поки ще чинний президент нині робить усе можливе, щоб “підпалити” країну зсередини та ззовні, і, схоже, робитиме це аж до самої інавгурації Санду. За словами посла ЄС в Молдові, є навіть ризик того, що такими темпами скоро Молдова залишиться без зовнішнього фінансування. То чи вдасться новообраній президентці впоратися з новими викликами й вивести країну з політичної кризи?

Шпигування китайських IT-гігантів за уйгурами

Технологічні гіганти Alibaba та Huawei стежать за національними меншинами Китаю, кажуть результати дослідження. Яке це має значення та чи стануть ІТ-компанії “великим братом”?

Американська дослідницька компанія, що спеціалізується на системах спостереження IPVM опублікувала доповідь, у якій згадується система Cloud Shield від Alibaba Group, материнської компанії Aliexpress. Система має фільтрувати контент для блокування порнографії, політичної інформації, реклами, проявів жорстокості тощо. Але виявилося, що ця ж система дозволяє ідентифікувати уйгурів серед маси населення. Такий функціонал, очікується, використовуватимуть для стеження за цією нацменшиною.

Але хто ж такі ці уйгури? Уйгури – корінний народ, що населяє регіон Синцьзянь на північному сході Китаю. Більшість уйгурів – мусульмани і через свої переконання вони протягом багатьох років потрапляють під утиски з боку комуністичного режиму. Про концентраційні табори для уйгурів в Китаї ми вже розповідали в одному з випусків #пройди_світу.

У тому ж звіті від IPVM йдеться про те, що компанія Huawei теж причетна до стеження за уйгурами. Їхні камери навчилися розпізнавати вік, національність та стать людей, які потрапляють до поля їхнього зору.

Звісно, що в Huawei та Alibaba відкинули всі звинувачення. На запит The Guardian в Alibaba відповіли: “Функція, що визначає етнічну приналежність людей перевірялася виключно в тестовому режиму та ніколи не вийде за його межі”. Однак ці компанії фінансуються китайським урядом, інтерес якого в технології очевидний, тож вірогідність такого відвертого порушення прав людини китайськими ІТ-компаніями – висока.

До речі, раніше Huawei потрапив під санкції США через звинувачення в стеженні за американськими громадянами, що начебто навіть призвело до витоку важливої урядової інформації. Тож постає питання: чи можуть китайські IT-гіганти використати антиуйгурські технології проти громадян інших країн.

Поки відповіді на нього немає, але навіть якщо ні, то Huawei та Alibaba доведеться не солодко: уйгурське питання на порядку денному в ООН вже не один рік, тож нова технологія цих компаній, очікувано, приверне чимало уваги Західного політикуму.

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах.

Почитати/послухати попередній випуск можна тут.