9 квітня виповнилося 140 років від дня народження Андрія Лівицького – українського громадсько-політичного діяча, президента УНР в екзилі. З нагоди річниці історик Ярослав Файзулін підготував видання “Андрій Лівицький. Листування (1919-1953 роки)”.

Читайте також: Марія Лівицька – перша леді України “у вигнанні”

Книга містить 306 листів Андрія Лівицького та його кореспондентів. Зокрема й відомих українських діячів – Симона Петлюри, Ісаака Мазепи, Олександра Шульгіна, Івана Огієнка, Іларіона Косенка, Миколи Шумицького, Яна Токаржевського-Карашевича, Володимира Кедровського й інших.

Фото: uinp.gov.ua

Листи, які походять з Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України – ексклюзивні. Вони виділені в окремий розділ, оскільки це досі один із найзакритіших архівів. Друкують їх у російському перекладі, тому що збереглися лише такі копії листів – їх перехопила радянська розвідка.

Більшість листів, опублікованих у виданні, вперше вводяться до наукового обігу. Вони не лише відкривають невідомі сторінки із життя та діяльності Лівицького, але й містять чимало інформації про Українську революцію 1917-1921 років, діяльність Державного центру УНР в екзилі, відносини Уряду УНР із західноєвропейськими урядами, становище української політичної еміграції в Польщі, Чехословаччині, Румунії, Франції, суспільно-політичне життя в УСРР і діяльність радянських органів держбезпеки.

“Попри вагоме місце і роль Андрія Лівицького в українській історії, в Україні дотепер не має жодного наукового дослідження монографічного рівня, присвяченого його життю та діяльності. Власне, цим виданням ми сподіваємося хоча б до певної міри заповнити прогалину в українській історіографії”, – зазначив упорядник збірника Ярослав Файзулін.

Опубліковані листи були розкидані по фондах багатьох архівних установ, зібрати їх було нелегко. До створення книги долучилися Центральний державний архів громадських об’єднань України, Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України, Державний архів Полтавської області, Українська бібліотека ім. Симона Петлюри в Парижі, Музей Української революції 1917-1921 років.

Андрій Лівицький – український державний і громадсько-політичний діяч, правник, член Української Центральної Ради і ЦК Селянської спілки, Голова Ради Народних Міністрів УНР, Голова Директорії УНР та Головний отаман військ УНР після загибелі Симона Петлюри, президент УНР в екзилі. Народився 9 квітня 1879-го на хуторі Красний Кут поблизу села Ліпляве – тепер Канівський район на Черкащині. Мав родинні зв’язки із нащадками гетьмана Павла Полуботка. Один із предків був козаком і в бою з турками втратив праву руку. Перехопив шаблю лівою та продовжував битися. Побратими стали називати його Лівшею, а згодом – Лівицьким.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter